Рішення

від 15.02.2018 по справі 911/3697/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3697/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області,

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області,

01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2

в інтересах держави, в особі:

Кабінету Міністрів України,

01008, м. Київ, б-р Грушевського, 12/2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» ,

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України

03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Лапківського, 35;

2. Національний природний парк «Голосіївський»

03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, корп. 1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

01025, АДРЕСА_1

ОСОБА_2

02100, АДРЕСА_2

3. Коцюбинська селищна рада

08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників:

прокурора - Буцмак А.Ю. (службове посвідчення №034564 від 20.07.2020);

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №7-5/99 від 11.01.2018);

відповідача - не з'явився;

третіх осіб - ОСОБА_4 (довіреність №34/01/29 від 16.01.2018);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.12.2017 до господарського суду Київської області звернувся Перший заступник прокурора Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» (далі - відповідач) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:038:0005, що розташована по провулку Шкільному, 10 в смт Коцюбинське Київської області вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у справі № 1958/25-5, відтак, набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі № 1 від 30.06.2016 у власність спірної земельної ділянки як внеску до його статутного капіталу здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, заявляє про витребування вказаної земельної ділянки з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк «Голосіївський» , розгляд справи призначено на 26.12.2017.

26.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем долучено письмові докази.

У судовому засіданні 26.12.2017 підготовче судове засідання відкладено на 23.01.2018.

29.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення у справі.

У судове засідання 23.01.2018 з'явились прокурор та представник позивача, представник відповідача та представники третіх осіб не з'явились.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_5 та Коцюбинську селищну раду.

23.01.2018 ухвалою суду підготовче провадження у справі № 911/3697/17 закрито та призначено розгляд справи по суті на 15.02.2018.

02.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Коцюбинської селищної ради Київської області надійшли письмові пояснення.

05.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли докази направлення третім особам копії позову та додатків до нього.

15.02.2018 у судовому засіданні з розгляду справи по суті прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, представник третьої особи - Коцюбинської селищної ради проти позову не заперечив, представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились.

Судом враховано, що ухвали суду про призначення судових засідань направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, згідно з наявним у матеріалах справи витягом № НОМЕР_1 станом на 20.12.2017, та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - за закінченням встановленого строку зберігання .

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по провулку Шкільному, 10 в смт Коцюбинське» від 24.12.2008 № 1958/25-5 ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт Коцюбинське по провулку Шкільному, 10.

На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯЖ № 922104 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Київська область, смт Коцюбинське, провул. Шкільний, 10; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2011 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЖ № 922104 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1

У подальшому, ОСОБА_1 відповідно до протоколу Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» від 30.05.2016 за актом прийому-передачі нерухомого майна № 1 від 03.06.2016 як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» передав спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства, про що 07.12.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 32783141 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:038:0005.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26.05.2014 у справі № 367/1448/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_1, за участю третьої особи - Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково, зокрема: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.12.2008 № 1958/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по провул. Шкільному 10 в смт Коцюбинське .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому, спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Разом з тим, встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація чи інша, передбачена законом документація, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, була відсутня, отже, на підставі статей 116, 122, частини 1 статті 155, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Ірпінський міський суд Київської області дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення від 24.12.2008 № 1958/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по провул. Шкільному 10 в смт Коцюбинське» перевищено повноваження щодо розпорядження землями.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:038:0005, яка розташована по провул. Шкільному, 10 в смт Коцюбинське Київської області, встановлено судом та є доведеним.

У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме: Національного природного парку «Голосіївський» . Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

Зокрема, Указом Президента України «Про зміну меж Національного природного парку «Голосіївський» від 01.05.2014 № 446/2014 змінено межі Національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62 гектари за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» , що включаються до складу Національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія листа Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» від 14.07.2014 № 472, в якому повідомляється, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території Національного природного парку «Голосіївський» , який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.

За інформацією КП Святошинське лісове господарство від 14.07.2014 № 472 відповідно до картосхеми попереднього функціонального зонування, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального зонування спірна земельна ділянка знаходиться у 116 кварталі.

Отже, на даний час, спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме: Національного природного парку «Голосіївський» .

Прокурор зауважує, що на момент вирішення спору, в силу статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесені до земель природоохоронного призначення.

На думку прокурора, оскільки рішення Коцюбинської селищної ради про передачу у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки визнано недійсним у судовому порядку, а вказану земельну ділянку у подальшому відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» , яке набуло на неї право власності, така земельна ділянка підлягає поверненню на користь держави в особі законного розпорядника - Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15.

Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» , Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 8 статті 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Приписами частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 Цивільного кодексу України).

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, при цьому, чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження.

Витребовуючи майно від добросовісного набувача власник має довести лише обставини, передбачені частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі № 922/2925/15.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:038:0005 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем позов не заперечений, відзиву на позовну заяву не надано, хоча судом належно повідомлено відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді, з огляду на приписи пункту 10 частини 2 статті 3, статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» .

Відповідно до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України справу вирішено за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 1600,00 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 80, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» ( 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є, код ЄДРПОУ 40520079 ) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:038:0005 вартістю 45165,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ТАУН» ( 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є, код ЄДРПОУ 40520079 ) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень) судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.02.2018.

Суддя С.О. Саванчук