Рішення

від 27.02.2018 по справі 905/2889/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2018 Справа № 905/2889/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловості" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ПЛЮС", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення пені у розмірі 8049356,31грн., штрафу у розмірі 957918,58грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Рагуліна О.В. (за довіреністю б/н від 27.10.217р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 27.02.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловості Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕК-ПЛЮС , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення пені у розмірі 8049356,31грн., штрафу у розмірі 957918,58грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ЦУП-04/0129/16 від 03.08.2016р., а саме порушення термінів поставки товару.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №ЦУП-04/0129/16 від 03.08.2016р. з додатком №1; додаткова угода №1 від 30.09.2016р. з додатком; листи №ЦУП - 8/5071 від 30.09.2016р., №ЦУП -8/5324 від 13.10.2016р., №ЦУП -8/5628 від 28.10.2016р., №ЦУП -8/6282 від 30.11.2016р.; видаткові накладні: №РН-0000005 від 07.10.2016р., №РН-0000006 від 30.11.2016р., №РН-0000007 від 21.12.2016р.; акти приймання-передачі (до рахунків-фактури): №1 від 07.10.2016р., №2 від 30.11.2016р., №3 від 21.12.2016р.; акти приймання-передачі: №1/135 від 07.10.2016р., №2/129 від 30.11.2016р., №3/129 від 21.12.2016р.; акти звірки взаєморозрахунків; платіжні доручення; витяги з ЄДРПОУ.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акти звірки взаємних розрахунків та докази їх направлення відповідачу; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2018р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 42, 74, 202 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2016р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладений договір поставки №ЦУП-04/0129/16 (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2016р. поставити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення: деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6мм; шпали дерев'яні до залізничних або трамвайних колій, не просочені (деревина хвойних порід) (шпали та бруси дерев'яні не просочені), далі - товар, найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у додатку до договору (специфікації), що є невід'ємними частинами договору, а покупець - прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.09.2016р.) сума договору становить 14971433,31грн., в тому числі ПДВ 20% - 2495238,89грн. Ціна за одиницю товару включає: вартість товару, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, витрати по навантаженню на транспортний засіб, інші додаткові збори, пов'язані з відправленням вантажу, транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару на адресу вантажоодержувача, та становить: пункт призначення - склад ВП Новомосковський ШПЗ або склад ВП Рава-Руський ШПЗ : шпала дерев'яна 1 тип не просочена - 373,03грн. (з ПДВ), шпала дерев'яна 2 тип не просочена - 354,00грн. (з ПДВ), брус дерев'яний не просочений під стрілочні переводи - 3786,30грн. (з ПДВ).

Строк (термін) поставки товару: перша поставка проводиться через сім днів. Поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки або рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця (п. 5.1 договору).

Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ (місце поставки та адреса вантажоотримувача зазначаються в заявці) відповідно до вимог ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. на підставі заявки покупця (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.4 договору відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (партії товару).

Пунктом 5.5 договору визначено порядок надання заявки: заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку на номер (056)3777675 або через мережу електронного зв'язку (Інтернет) на адресу vek-plus07@mail.ru. Надіслання покупцем заявки з застосуванням факсимільного зв'язку або через мережу електронного зв'язку (Інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1 договору. У заявці повинно бути вказано: номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець.

У разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості (п. 8.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині оплати та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 12.1 договору).

Позивачем були надіслані на електрону адресу відповідача заявки на відвантаження товару за договором поставки №ЦУП-04/0129/16 від 03.08.2016р., зокрема: №ЦУП - 8/5071 від 30.09.2016р. (протягом жовтня 2016р.), №ЦУП -8/5628 від 28.10.2016р. (протягом листопада 2016р.), №ЦУП -8/6282 від 30.11.2016р. (протягом грудня 2016р.).

Відповідач поставив товар позивачу, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000005 від 07.10.2016р., №РН-0000006 від 30.11.2016р., №РН-0000007 від 21.12.2016р.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №ЦУП-04/0129/16 від 03.08.2016р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

В п.5.1 договору сторони визначили строки поставки товару, а саме перша поставка проводиться через сім днів; поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки або рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця.

Тобто, відповідач мав поставити товар за заявкою №ЦУП - 8/5071 від 30.09.2016р. -протягом жовтня 2016р. на суму 3673224,00грн., №ЦУП -8/5628 від 28.10.2016р. - протягом листопада 2016р. на суму 3673224,00грн., №ЦУП -8/6282 від 30.11.2016р. - протягом грудня 2016р. на суму 3673224,00грн.

Таким чином, за висновками суду, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки позивачу продукції, всупереч ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, належним чином не виконав.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку з поставки товару у встановлений договором поставки №ЦУП-04/0129/16 від 03.08.2016р. термін.

Таке неналежне виконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п. 8.2 договору у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу та пені, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення штрафу у розмірі 367322,40грн. та пені у розмірі 8049356,31грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловості" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ПЛЮС", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення пені у розмірі 8049356,31грн., штрафу у розмірі 957918,58грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ПЛЮС" (87539, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 140, ЄДРПОУ 35449089) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр управління промисловості" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, ЄДРПОУ 40075815) пеню у розмірі 8049356,31грн., штраф у розмірі 957918,58грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 135109,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.02.2018р.

Суддя Я.О. Левшина