Рішення

від 23.02.2018 по справі 906/1141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1141/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: фізична особа - підприємець Левчук Альона Олександрівна,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Левчук Альони Олександрівни (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська біопаливна компанія" (смт.Чоповичі, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 54448,13 грн.

Фізична особа - підприємець Левчук Альона Олександрівна звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська біопаливна компанія" про стягнення 54448,13грн, з яких: 47300,00грн основного боргу, 6079,02грн пені та 1069,11грн - 3% річних за невиконання умов договору поставки № В_2016/10/25 від 25.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.12.2017р прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.01.2018р.

Господарський суд, заслухавши пояснення позивача, враховуючи неявку представника відповідача, ненадання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та зважаючи на клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 09.02.2018р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.02.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23 лютого 2018 р.

В судовому засіданні 23.02.2018р позивач позовні вимоги підтримала в у повному обсязі та просила позов задовольнити. Надала пояснення щодо строків поставки товару за договором №01/02-2018 від 01.02.2018р. та вказала, що відповідно до п.2 специфікації №10 від 23.02.2017р, яка є невід'ємною частиною договору поставки №В_2016/10/25 від 25.10.2016 року, строк поставки товару узгоджений сторонами до 11 березня 2017 року з моменту отримання постачальником грошових коштів. Крім того, в поясненнях від 01.02.2018р. позивачем зазначено періоди прострочення відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару (а.с.86). Позивач просила стягнути з відповідача 47300,00грн. попередньої оплати, 6079,02грн неустойки за порушення строків поставки товару, відповідно п.6.2 договору та 1069,11грн - 3% річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 23.02.2018р не направив, вимоги увал суду від 19.12.2017р, від 18.01.2018р та від 09.02.2018р не виконав. Про призначення справи до розгляду по суті на 23.02.2018р. повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 1000229516306 (а.с.101).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016р між фізичною особою - підприємцем Левчук Альоною Олександрівною (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська біопаливна компанія" (відповідач/постачальник) було укладено договір поставки №В_2016/10/25 (далі - договір, а.с.12-15), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується на протязі усього строку дії цього договору в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупцю товар, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що товаром за цим договором є гранули з деревини (пелети) (надалі по тексту "товар"), що вказується сторонами у специфікації (додатку) постачальника (надалі по тексту "специфікація (додаток)"), що узгоджується з покупцем та підписується уповноваженими представниками обох сторін по даному договору на кожну партію окремо. Специфікація (додаток) є невід'ємною частиною даного договору.

Асортимент, найменування, одиниця виміру, ціна, кількість та інша необхідна характеристика на товар вказується сторонами у специфікації (додатку) до цього договору (п.1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору, вартість цього договору визначається як сума вартостей всіх специфікацій.

Відповідно до п.2.2. договору постачальник зобов'язується надавати та поставляти товар за цінами, узгодженими сторонами у специфікації (додатку) до цього договору. Ціна на товар включає в себе вартість товару, тари та (або) упаковки, маркування та інші витрати постачальника. Постачальник зобов'язується повідомити покупця про зміну ціни на товар не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати настання вищезгаданих змін. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення відповідних змін до цього договору. Зміна ціни після оплати товару не допускається.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що товар, що поставляється за даним договором оплачується шляхом здійснення 100% предоплати. В окремих випадках, за домовленістю сторін, на окремі партії товару встановлюється інші терміни оплати за товар, про що зазначається в специфікації (додатку). Оплата за товар по даному договору здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів па поточний рахунок постачальника.

Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW: вул. Вокзальна, буд. 41-ж, смт.Чоповичі, Малинський р-н, Житомирська область (п.4.1 договору).

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що термін поставки товару вказується в специфікації (додатку).

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці договору (п.9.1 договору).

До договору поставки №В_2016/10/25 сторонами було підписано специфікації №1 від 25.10.2016р, №2 від 09.11.2016р, №3 від 17.11.2016р, №4 від 23.11.2016р, №5 від 03.12.2016р, №6 від 05.12.2016р, №7 від 16.12.2016р, №8 від 28.12.2016р, відповідно п.2 яких, сторонами було погоджено строк поставки товару: 3 календарних дні з моменту отримання грошових коштів постачальником (а.с.16-23).

Крім того, сторонами було підписано специфікацію №9 від 06.02.2017р, пунктом 2 якої визначено, що строк поставки товару: до 14 лютого 2017 року з моменту отримання грошових коштів постачальником та специфікацію №10 від 23.02.2017р, пунктом 2 якої визначено, що строк поставки товару: до 11 березня 2017 року з моменту отримання грошових коштів постачальником.

Позовними вимогами, що розглядаються у даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 47300,00грн, на яку відповідачем не було поставлено товар за укладеним між сторонами договором №В_2016/10/25 від 25.10.2016р, а також стягнення 6079,02грн неустойки та 1069,11грн 3% річних, що загалом складає 54448,13грн.

Розглядаючи питання щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог у даній справі, господарський суд приймає до уваги вищевикладене, а також, наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом з поданих до справи доказів, на виконання умов укладеного між сторонами договору №В_2016/10/25 від 25.10.2016р, ФОП Левчук А.О. перерахувала ТОВ "Східноукраїнська біопаливна компанія" грошові кошти за товар - гранули з деревини (пелети) на загальну суму 418000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №1 від 28.10.2016р на суму 38500,00грн, №5 від 09.11.2016р на суму 40040,00грн, №10 від 18.11.2016р на суму 40150,00грн, №13 від 23.11.2016р на суму 40150,00грн, №22 від 03.12.2016р на суму 40150,00грн, №23 від 05.12.2016р на суму 550,00грн, №24 від 05.12.2016р на суму 24600,00грн, №25 від 06.12.2016р на суму 16100,00грн, №29 від 17.12.2016р на суму 41360,00грн, №33 від 29.12.2016р на суму 20900,00грн, №35 від 04.01.2017р на суму 20900,00грн, №46 від 07.02.2017р на суму 47300,00грн, №59 від 28.02.2017р на суму 47300,00грн (а.с.26-38,87).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ "Східноукраїнська біопаливна компанія" поставило товар лише на суму 370700,00грн. На решту суми 47300,00грн, яка була перерахована відповідачу за платіжним дорученням №59 від 28.02.2017р, відповідач товар не поставив, зазначену суму коштів на неодноразові звернення, позивачу не повернув.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що у даному випадку, згідно з умовами п.2 специфікації №10 від 23.02.2017р було визначено, що строк поставки товару: до 11 березня 2017 року з моменту отримання грошових коштів постачальником.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач поставив позивачу товар лише на суму 370700,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-0000024 від 01.11.2016р на суму 38500,00грн, №РН-0000027 від 09.11.2016р на суму 40040,00грн, №РН-0000030 від 22.11.2016р на суму 40150,00грн, №РН-0000031 від 26.11.2016р на суму 40150,00грн, №РН-0000032 від 03.12.2016р на суму 40700,00грн, №РН-0000033 від 09.12.2016р на суму 40700,00грн, №РН-0000037 від 24.12.2016р на суму 41360,00грн, №РН-0000003 від 04.02.2017р на суму 41800,00грн, №РН-0000006 від 07.03.2017р на суму 47300,00грн (а.с.39-47).

Отже, відповідно до поданих до матеріалів справи доказів, поставку товару на суму 47300,00грн на суму здійсненної позивачем за платіжним дорученням №59 від 28.02.2017р оплати, відповідач не здійснив.

У матеріалах справи відсутні підписані видаткові накладні, докази направлення первинних документів на адресу позивача та відмова від їх підписання, а відтак, факт поставки відповідачем товару на суму 47300,00грн не підтверджується належними та допустимими доказами.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що позивач направляв відповідачу лист №13/03-2017 від 13.03.2017р та претензію за вих.№03/10-2017-1 від 03.10.2017р з вимогами про повернення попередньої оплати в сумі 47300,00грн (а.с.48,50-52, докази направлення та отримання відповідачем - а.с.49,53).

Однак, зазначені лист та претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму 47300,00грн не виконав, суму попередньої оплати 47300,00грн, сплачену згідно з платіжним дорученням №59 від 28.02.2017р, позивачу не повернув.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.

Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України. Проте, станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська біопаливна компанія" заборгованості в сумі 47300,00грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 6079,02грн неустойки та 1069,11грн 3% річних.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №В_2016/10/25 від 25.10.2016р.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.54), позивачем нараховано 6079,02грн неустойки за порушення строків поставки оплаченого товару, які заявлено до стягнення з відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми неустойки, господарський суд враховує таке.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору поставки №В_2016/10/25 від 25.10.2016р сторони встановили, за порушення строків поставки товару (партії товару), постачальник повинен сплатити покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної поставки партії товару.

Як встановлено судом, відповідачем допущено прострочення терміну поставки оплаченого позивачем товару за договором №В_2016/10/25 від 25.10.2016р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, господарський суд встановив, що нарахування неустойки в сумі 6079,02грн за період з 11.03.2017р по 08.09.2017р (182 дні) на суму заборгованості 47300,00грн, проведено у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України та умов договору. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 6079,02грн неустойки є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 1069,11грн 3% річних за користування коштами, господарський суд приймає до уваги таке.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 Цивільного кодексу України включено до розділу 1 книги 5 цього Кодексу "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відтак, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

В даному випадку, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013р у справі № 5011-42/13539-2012.

Отже, у даному випадку правові підстави для стягнення трьох процентів річних відсутні. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1069,11грн 3% річних суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47300,00грн основного боргу та 6079,02грн неустойки є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 1069,11грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська біопаливна компанія" (11620, Житомирська область, Малинський район, смт. Чоповичі, вул.Вокзальна, буд. 41 ж; ідентифікаційний код 37455801)

на користь Фізичної особи - підприємця Левчук Альони Олександрівни (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 47300,00грн основного боргу,

- 6079,02грн неустойки,

- 1568,58грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).