Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/23286/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 27.02.2018Справа №  910/23286/17 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортир Форвардинг» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Діалогістик Україна» Простягнення  84    144,49 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортир Форвардинг” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діалогістик Україна” про стягнення заборгованості в сумі 84      144,49 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині оплати в повному обсязі транспортно-експедиторських послуг, які були йому надані в період з 2015 по 2016 роки. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м.      Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 2/1Б. Також, як вбачається з витягу від 26.02.2018 з офіційного веб-сайту Державного підприємства “Укрпошта”, поштове відправлення № 0103044519082 з ухвалою про відкриття провадження у справі було вручене відповідачу 10.01.2018. Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діалогістик Україна»  не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2016 року ТОВ «Транспортир Форвардинг» були надані ТОВ «Діалогістік Україна» послуги по транспортно-експедиторському обслуговуванню та перевезенню вантажів. Зокрема, у травні 2016 позивачем були надані транспортно-експедиторські та транспортні послуги по перевезенню за маршрутом Херес-де-ла-Фронтера, Іспанії - Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя, Україна на загальну суму 56331,18 грн. Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується наступними документами: 1) CMR № 0212091 від 21.04.2016 та CMR № 0212091 від 02.05.2016, згідно з якими перевезення здійснено перевізниками ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» та Transportir Limited Polska Sp.; 2) договором № 0502-2/14, укладеним між позивачем як експедитором та ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» як перевізником та актом виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 01.05.2016, підписаним між позивачем та ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс», яким підтверджується здійснення перевезення за маршрутом Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя. 3) актом № 124557 про виконання транспортних послуг від 01.05.2016, підписаним між позивачем та Transportir Limited Polska Sp.; 4) актом надання послуг № 124557 від 10.05.2016, згідно з яким ТОВ «Діалогістік Україна» прийняло надані ТОВ «Транспортир Форвардинг» послуги з перевезення на суму 56    331,18 грн. 5) податковою накладною від 10.05.2016 № 23, яку 20.05.2016 було подано до ДФС України в електронному вигляді та прийняття якої через автоматизовану систему «Єдиного вікна подання електронної звітності» підтверджується квитанцією від 20.05.2016. Всупереч домовленостям, ТОВ «Діалогістік Україна» вказані послуги оплатив частково на суму 8    331,18 грн,  що підтверджується банківськими виписками від 01.02.2017 (2000,00 грн), від 10.02.2017 (1331,18 грн.), від 17.02.2017 (2000,00 грн.) та від 28.02.2017 (3000,00 грн.). Інша частина суми у розмірі 48    000,00 грн відповідачем оплачена не була. Також у травні 2016 позивачем були надані транспортно-експедиторські та транспортні послуги по перевезенню за маршрутом Марсель, Франція - Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя, Україна на загальну суму 21    686,69 грн. Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується наступними документами: 1)          CMR від 29.04.2016 та CMR № 160501 від 02.05.2016, згідно з якими перевезення здійснено ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» та Transportir Limited Polska Sp.; 2)          актом виконаних робіт (надання послуг) № 34 від 10.05.2016 p., підписаним між позивачем та ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс», яким підтверджується здійснення перевезення за маршрутом Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя. 3)          актом № 124572 про виконання транспортних послуг від 01.05.2016 p., підписаним між позивачем та Transportir Limited Polska Sp.; 4)          актом надання послуг № 124572 від 10.05.2016 p., згідно з яким ТОВ «Діалогістік Україна» прийняло надані ТОВ «Транспортир Форвардинг» послуги з перевезення на суму 28915,59 грн. 5)          податковою накладною від від 10.05.2016 р. № 20, яку 20.05.2016 р. було подано до ДФС України в електронному вигляді та прийняття якої через автоматизовану систему «Єдиного вікна подання електронної звітності» підтверджується квитанцією 20.05.2016 р. Всупереч домовленостям,  ТОВ «Діалогістік Україна» вказані послуги не оплатило, у зв'язку з чим наявна заборгованість в розмірі 21 686,69 грн. Також у травні 2016 позивачем були надані транспортно-експедиторські та транспортні послуги по перевезенню за маршрутом Ліньорель, Франція - Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя, Україна на загальну суму 14    457,80 грн. Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується наступними документами: 1)          CMR від 21.04.2016 та CMR № 160505 від 02.05.2016, згідно з якими перевезення здійснено ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» та Transportir Limited Polska Sp. 2)          актом виконаних робіт (надання послуг) № 35 від 10.05.2016, підписаним між позивачем та ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс», яким підтверджується здійснення перевезення за маршрутом Блонє, Польща - Ягодин, Україна - Запоріжжя; 3)          актом № 124573 про виконання транспортних послуг від 01.05.2016, підписаним між позивачем та Transportir Limited Polska Sp.; 4)          актом надання послуг № 124573 від 10.05.2016, згідно з яким ТОВ «Діалогістік Україна» прийняло надані ТОВ «Транспортир Форвардинг» послуги з перевезення на суму 14457,80 грн; 5)          податковою накладною від 10.05.2016  № 19, яку 20.05.2016 було подано до ДФС України в електронному вигляді та прийняття якої через автоматизовану систему «Єдиного вікна подання електронної звітності» підтверджується квитанцією від 20.05.2016. Всупереч домовленостям,  ТОВ «Діалогістік Україна» вказані послуги не оплатило, у зв'язку з чим наявна заборгованість в розмірі 14    457,80 грн. З огляду на те, що відповідачем надані послуги були оплачені частково лише на суму 8    331,18 грн, то в останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортир Форвардинг» виникла заборгованість у розмірі 84    144,49 грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Позивач 24.11.2017 направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості у семиденний термін з дня отримання вимоги, проте дана вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування. Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача  84    144,49 грн. боргу. Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно актів наданих послуг  становить  84    144,49 грн. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Предмет та ціна послуг були визначені в актах надання послуг, які підписані представниками ТОВ «Транспортир Форвардинг» та ТОВ «Діалогістік Україна», а отже є погодженими. Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач 24.11.2017 направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості у семиденний термін з дня отримання вимоги, проте дана вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 84    144,49 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалогістик Україна» (02140, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1Б, код ЄДРПОУ 39332386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортир Форвардинг» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1П, код ЄДРПОУ 36558274) 84    144,49 грн основного боргу  та 1    600,00  грн витрат зі сплати судового збору. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 4. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17  розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                           Спичак О.М.