Рішення

від 20.02.2018 по справі 910/23217/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/23217/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА КЛУБ"

про стягнення 240134,69 грн.

за участю представників:

від позивача: Ратушний О.А. (довіреність № б/н від 22.12.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА КЛУБ" (відповідач) про стягнення 240134,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ВОТ-02-2017 від 24.01.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23217/17, підготовче засідання у справі №910/23217/17 призначено на 25.01.2018.

В судове засідання 25.01.2018 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо того, що позивачем всі дії в межах підготовчого засідання вчинені.

Представник відповідача в судове засідання 25.01.2018 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23217/17 до судового розгляду по суті на 20.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 27.12.2017 та від 25.01.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача, оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 20.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА КЛУБ" (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ВОТ-02-2017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо).

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками покупця, на підставі яких постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару визначається у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

Положенням п. 4.3 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати. Інші умови оплати товару можуть бути передбачені в додатковій угоді (специфікації).

Умовами п. 5.4 договору сторони погодили, що при простроченні платежу за отриманий товар покупець сплачує штраф постачальникові у розмірі 35% від суми заборгованості. Також покупець сплачує 36% річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Простроченням платежу також вважається відсутність оплати за товар на момент його поставки, при поставці на умовах передоплати (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 8 від 25.01.2017, позивача поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 660244,32 грн.. Зазначена накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками.

У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 231 085,51 грн. штрафу та 9 049,18 грн. відсотків річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 660 244,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8 від 25.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати, інші умови оплати у видатковій накладній сторонами не погоджувались.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У пункті 5.5 договору встановлено, що простроченням платежу також вважається відсутність оплати за товар на момент його поставки, при поставці на умовах передоплати.

Таким чином, оскільки поставка товару була здійснена відповідачем 25.01.2017, а доказів здійснення відповідачем передоплати станом на 25.01.2017 суду не надано, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару з 25.01.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив у повному обсязі (27.01.2017 - 18 244,32 грн., 31.01.2017 - 100 000,00 грн., 01.02.2017 - 19 000,00 грн., 02.02.2017 - 40 000,00 грн., 03.02.2017 - 34 000,00 грн., 06.02.2017 - 6 000,00 грн., 07.02.2017 - 38 000,00 грн., 09.02.2017 - 25 000,00 грн., 13.02.2017 - 20 000,00 грн., 15.02.2017 - 22 000,00 грн., 16.02.2017 - 20 000,00 грн., 21.02.2017 - 20 000,00 грн., 23.02.2017 - 20 000,00 грн., 24.02.2017 - 20 000,00 грн., 27.02.2017 - 20 000,00 грн., 28.02.2017 - 20 000,00 грн., 02.03.2017 - 20 000,00 грн., 07.03.2017 - 20 000,00 грн., 13.03.2017 - 200 000,00 грн.).

Проте, у зв'язку із тим, що оплата поставленого позивачем товару була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування штрафу та відсотків річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Умовами п. 5.4 договору сторони погодили, що при простроченні платежу за отриманий товар покупець сплачує штраф постачальникові у розмірі 35% від суми заборгованості. Також покупець сплачує 36% річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок штрафу, наданий позивачем, є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 231 085,51 грн.

Також позивачем нараховані 36% річних за період з 25.01.2017 по 12.03.2017 у розмірі 9 049,18 грн. При цьому, позивач помилково зазначає, що вказані відсотки є відсотками за користування чужими грошовими коштами, оскільки за своєю правовою природою це є відсотки річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

В той же час, судом встановлено, що розрахунок відсотків річних є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9 049,18 грн. 36% річних.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА КЛУБ" (02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 64, код 40726624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, оф. 416, код 39934232) 231 085,51 грн. штрафу, 9 049,18 грн. відсотків річних та 3 602,02 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2018.

Суддя С.О. Турчин