Рішення

від 20.02.2018 по справі 910/21528/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа №910/21528/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"

про стягнення 1 992 070,67 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Довгалюк А.В. за дов.

від відповідача - Лісовський Ю.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" про стягнення 1 992 070,67 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач всупереч умов договору №03910/2-02 від 10.03.2004 належним чином не оплатив надані послуги позивачем з 01.08.2011 по 31.07.2012, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.11.2014 по 21.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21528/17. Призначено розгляд справи на 23.01.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, чинної з 15.12.2017., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до абз.2 п. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи предмет позову у даній справі, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів всіх учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що справа №910/21528/17 підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

23.01.2018 господарський суд постановив Ухвалу здійснювати розгляд справи №910/21528/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/21528/17 призначено на 20.02.2018 об. 17:15.

Відповідно до ч.6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Під час підготовчого засідання 20.02.2018 вирішені питання по справі №910/21528/17, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, сторони подали до суду письмову Заяву про можливість розпочати розгляд справи по суті 20.02.2018 після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 20.02.2018 після закінчення підготовчого засідання розпочато розгляд справи №910/21528/17 по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач у судовому засіданні 20.02.2018 підтримав письмові пояснення подані до суду 06.02.2018, просив розглянути спір за наявними документами справи та прийняти законне та справедливе рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу №511-76/16356-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" про стягнення 6 245 806,61грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 2 581 625,45грн. основного боргу, 259 590,21грн. пені, 554,22грн. втрат від інфляції, 50 070,82грн. 3% річних та 29 808 грн. 27 коп. - судового збору. В решті в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення, змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014.

Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 3 179 729,79грн. основного боргу, 283 467,11грн. пені, 554,22грн. втрат від інфляції, 54 846,20грн. 3% річних та 36 271 грн.697 коп. - судового збору. В решті в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі №511-76/16356-2012 залишено без змін.

Отже, рішення суду по справі №511-76/16356-2012 набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014

Господарськими судами у справі №511-76/16356-2012 було встановлено наступне:

10.03.2004 між ВАТ "АК "Київводоканал" правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" правонаступником якого є Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (відповідач, абонент) було укладено Договір 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (в подальшому Правила користування).

Натомість, абонент свій обов'язок щодо оплати наданих з 01.08.2011 по 31.07.2012 послуг за умовами договору не виконав, у зв'язку з чим постачальник змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 стягнуто з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 3 179 729,79грн. основного боргу, 283 467,11грн. пені, 554,22грн. втрат від інфляції, 54 846,20грн. 3% річних та 36 271 грн.697 коп. - судового збору.

Згідно з п.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у який беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом у справі №511-76/16356-2012 був встановлений факт наявності прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань на суму 3 179 729,79грн.

Таким чином, обставини щодо наявності у Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" під час розгляду справи заборгованості за надані у період з 01.08.2011 по 31.07.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 3 179 729,79 грн. не підлягають доказуванню.

Відповідач, незважаючи на наявність судового рішення про стягнення такої заборгованості,

та ігноруючи встановлену законодавством обов'язковість виконання судового рішення, заборгованість в загальному розмірі 3 561 137,57 (в тому числі 3 179 729,79 грн. основного боргу), стягнуту за Постановою апеляційного суду у справі №5011-76/16356-2012 сплатив лише 22.08.2016, що підтверджується платіжним дорученням платіжним дорученням №2 від 19.08.2016 на суму 3 179 729,79 грн.

Позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем сплати грошових зобов'язань на суму 3 179 729,79грн. нараховані інфляційні втрати за період з 01.11.2014 по 21.08.2016 в розмірі 1 819 748,31 грн. та 3% річних в розмірі 172 322,36 грн. за період з 01.11.2014 по 21.08.2016.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.11.2011 при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі №12/207 за позовом приватного підприємства "Анабуд" до ТОВ "Ілта" про стягнення суми. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відтак, виходячи з вимог ст.625 ЦК України, Позивачем правомірним початком періоду для нарахування на суму 1 992 070,67 грн. 3% річних та інфляційних втрат є 01.11.2014 по 21.08.2016 (кінець періоду визначений позивачем), оскільки рішення у справі №511-76/16356-2012 про стягнення з відповідача 3 179 729,79грн. виконано лише 22.08.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період 01.11.2014 по 21.08.2016 то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 819 748,31 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо нарахувань суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми слід зазначити таке.

Так, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він неправильний, проте здійснення судом перерахунку такої суми фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду 3%річних складає 172 489,45грн.).

Так, відповідно до ч. 2 статті 237 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3%річних, а тому стягненню з Відповідача підлягає 172 322,36 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2013.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 130, 183, 233, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, м.Київ, Харківське шосе, будинок 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 1 819 748 (один мільйон вісімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 31 коп. 3% річних, 172 322 (сто сімдесят дві тисячі триста двадцять дві) грн. 36 коп. інфляційних втрат, а також 29 881 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 06 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.02.2018

Суддя І.І. Борисенко