Рішення

від 21.02.2018 по справі 914/2718/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018р. Справа № 914/2718/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТЕХНОГАЗ» , м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕНГАЗ» , м. Кам'янка-Бузька Львівської області

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, ОСОБА_2 - директор;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТЕХНОГАЗ» до товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕНГАЗ" про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 27.12.2017 було відкрито провадження у справі № 914/2718/17 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.01.2018. Представник позивача в судове засідання 22.01.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання 22.01.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. Заслухавши думку представників позивача та відповідача, ознайомившись із матеріалами справи, суд постановив ухвалою від 22.01.2017 закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 12.02.2018.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2018 з'явився, у встановлений судом термін надіслав відповідь на відзив. Представник відповідача в судове засідання 12.02.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та долучення доказів. З метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи, суд постановив відкласти розгляд справи на 21.02.2018.

Представники позивача в судове засідання 21.02.2018 з'явилися, позовні вимоги підтримали. Представник відповідача в судове засідання 21.02.2018 не з'явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 21.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТЕХНОГАЗ» (надалі - позивач, постачальник) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕНГАЗ" (надалі - відповідач, покупець) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.09.2015 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 01-09/15

(надалі-договір), згідно з яким постачальник на підставі заявки покупця передав у власність покупцю трубу металеву 108 ізольовану та трубу металеву 108,5 ізольовану (надалі - товар), ціна яких визначена в специфікації до договору, а покупець у свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Позивач зазначає, що він виконав усі зобов'язання за договором, що підтверджується видатковими накладними від 01.09.2015 № 129 на суму 724 673, 60 грн та від 05.10.2015 № 132 на суму 793 054, 85 грн, які підписані обома сторонами без зауважень.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар сплатив лише 406 530, 00 грн. Решта суми у розмірі 1 111 198, 45 грн відповідачем не оплачена, тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму основного боргу.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 146 282, 37 грн пені, 114 740, 92 грн інфляційних втрат, 29 317, 37 грн - 3 % річних та відшкодувати судові витрати, з яких 27 667, 21 грн - судовий збір та 13 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що товариство вважає позовні вимоги частково необгрунтованими, зокрема нарахування позивачем пені у розмірі 146 282, 47 грн суперечить нормам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ст. 231 ГК України. Також відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. В свою чергу, відповідачем долучено докази погашення частини суми основного боргу у розмірі 364 137, 00 грн, а отже провадження у справі в частині цих позовних вимог слід закрити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; згідно положень статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу; кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому еквіваленті.

Як встановлено судом, 01.09.2015 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 01-09/15, згідно з яким постачальник на підставі заявки покупця зобов'язувався передавати у власність покупцю трубу металеву 108 ізольовану та трубу металеву 108,5 ізольовану, ціна яких визначена в специфікації до договору, а покупець у свою чергу зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватися постачальникові в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті, або у інший спосіб прийнятний для покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару, та в разі необхідності, місце поставки товару.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору.

Товар поставляється окремими партіями на основі письмової заяви покупця за умови дотримання покупцем п. 3.3. договору. Якщо сторонами не визначено інше, - поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Відповідно до п. 4.4. договору, постачання товару і його прийняття оформляються в накладній на відвантаження товару, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем:

- по кількості - згідно накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх екземплярах накладної;

- по якості - згідно наданого продавцем покупцеві документа, що засвідчує відповідність товару якості визначеній виробником товару.

Договір, відповідно до п. 7.4. договору, набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується видатковими накладними від 01.09.2015 № 129 на суму 724 673, 60 грн та від 05.10.2015 № 132 на суму 793 054, 85 грн, які підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 3.3. договору, покупець оплачує суму, зазначену у рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-х днів із дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Оплата по даному договору може здійснюватись у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів покупця до каси постачальника.

Відповідачу позивачем були виставлені рахунки від 01.09.2015 № 230 на суму 724 673, 60 грн та від 05.10.2015 № 131 на суму 793 054, 85 грн, однак, відповідач сплатив лише суму в загальному розмірі 406 530, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 26.10.2016 № 83 на суму 47 140, 00 грн;

- від 07.11.2016 № 92 на суму 23 451, 00 грн;

- від 14.11.2016 № 98 на суму 100 000, 00 грн;

- від 17.11.2016 № 99 на суму 20 000, 00 грн;

- від 18.11.2016 № 106 на суму 50 000, 00 грн;

- від 05.12.2016 № 114 на суму 128 917, 00 грн;

- від 01.02.2017 № 146 на суму 37 022, 00 грн.

Станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 1 111 198, 45 грн.

Вищенаведене відповідачем не заперечується.

Під час розгляду справи судом, відповідачем було частково погашено суму основного боргу у розмірі 364 137, 00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача від 23.01.2018 та від 01.02.2018.

Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем боргу, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 364 137, 00 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за договором у повному обсязі, наявність заборгованості належними доказами не спростовано, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 747 061, 45 грн, основного боргу підлягають до задоволення.

У позовній заяві крім суми основного боргу позивачем нараховано відповідачу 146 282, 37 грн пені, 114 740, 92 грн інфляційних втрат, 29 317, 37 грн - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналіз умов договору, укладеного між сторонами свідчить, що у ньому не передбачено сплату покупцем на користь постачальника пені у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, а зазначено лише що всі суперечки між сторонами підлягають розв'язанню відповідно до діючого законодавства України в господарському суді за місцем перебування відповідача.

Крім цього, щодо періоду нарахування пені, визначеного позивачем, суд зазначає таке.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній нараховує відповідачу пеню у розмірі 146 282, 37 грн на суму заборгованості у розмірі 1 111 198, 45 грн за період з 02.02.2017 по 02.08.2017.

Відповідно до ч. 3.3. договору, покупець (відповідач) зобов'язувався здійснити оплату, у формі попередньої оплати протягом 3-х днів із дня одержання рахунка-фактури. Так, як вбачається із рахунків від 01.09.2015 № 230 на суму 724 673, 60 грн та від 05.10.2015 № 131 на суму 793 054, 85 грн, відповідач повинен був провести оплату до 04.09.2015 та 08.10.2015 відповідно. Після спливу погодженого у договорі терміну оплати, зважаючи на поставку товару за відсутності передоплати, нарахування пені, за умови передбачення обов'язку її сплати в договорі, повинно здійснюватися із врахуванням положень частини 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведене, позивачем не було враховано відсутність у договорі умов щодо сплати пені, крім цього, не враховано граничний шестимісячний термін на її нарахування, що припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому позовні в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений позивачем, вважає його правильним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 114 740, 92 грн інфляційних втрат та 29 317, 37 грн - 3 % річних такими, що підлягають до задоволення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які включають витрати позивача на сплату судового збору та 13 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відшкодування 13 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає вказане клопотання необгрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення з огляду на таке.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір від 13.12.2017 № 13-12/17 про надання правової допомоги, укладений із адвокатом ОСОБА_1, копії акту виконаних робіт від 26.01.2018 на загальну суму 13 000, 00 грн та рахунку-фактури від 26.01.2018 № 26/01.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не долучено будь-яких платіжних документів, що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат в сумі 13 000,00 грн на професійну правничу допомогу. Також, з долучених до матеріалів справи договору від 13.12.2017 № 13-12/17 про надання правової допомоги укладеного із адвокатом ОСОБА_1, копії акту виконаних робіт від 26.01.2018 на загальну суму 13 000, 00 грн та рахунку-фактури від 26.01.2018 № 26/01 не вбачається що вони стосуються надання позивачу правової допомоги при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості у справі № 914/2718/17.

Відтак, в суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у зв'язку з наданням професійної правової допомоги в розмірі 13 000, 00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 231, 236-241, 331, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 364 137, 00 грн - закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БАДЕНГАЗ (80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги, 40/29, код ЄДРПОУ 39101857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДТЕХНОГАЗ (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шота Руставелі, 1, код ЄДРПОУ 38331376) суму в розмірі 904 486, 54 грн, з яких:

- 747 061, 45 грн суми боргу;

- 114 740, 92 грн - інфляційних втрат;

- 29 317, 37 грн - 3 % річних;

- 13 366, 80 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.02.2018.

Суддя Манюк П.Т.