Рішення

від 19.02.2018 по справі 914/2460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018р. Справа №914/2460/17

місто Львів

За позовом: Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів, в інтересах держави, в особі:

позивача: Міністерства оборони України, м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій , м. Львів,

про : зобов'язання вчинити дії.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання Карась Х.

За участю представників:

прокуратури: не з'явився;

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 30.11.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 18.12.2017 р.

Ухвалою 18.12.2017 р. розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.01.18 р., згідно вимог Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законних актів від 03.10.2017 р. №2147 - VIII.

В судовому засіданні 15.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 19.02.2018 р

В судове засідання 19.02.2018 р. представник прокуратури не з'явився. 29.01.2018 р., через канцелярію суду, від прокуратури надійшла заява про уточнення (зміну) позовних вимог, просить суд зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій у встановленому законодавством порядку здійснити державну реєстрацію речових прав (шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на земельні ділянки:

- площею 9,5304 га по вул. Городоцькій, 222 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003438 від 08.06.1999;

- площею 2,0641 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003439 від 08.06.1999 .

В судове засідання 19.02.2018 р. представник позивача не з'явився.

В судове засідання 19.02.2018 р. представник відповідача не з'явився. 16.02.2018 р., до канцелярії суду, від представника відповідача надійшла заява про визнання позову щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки в уточненому (зміненому) позивачем обсязі.

Відповідно до ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Судом розглянуто заяву про уточнення (зміну) позовних вимог від 29.01.2018 р. та прийнято до розгляду.

Мотивувальна частина рішення.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 № 1572/99 Про систему центральних органів виконавчої влади , до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України , ст. 10 Закону України Про оборону України , Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Вимогами ст. З Закону України Про Збройні Сили України визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Згідно ст. З Закону України Про управління об'єктами державної власності (далі - Закону) визначено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (державним підприємствам), установам, організаціям.

Статтею 4 Закону передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління).

У відповідності до ст. 5 Закону визначено, що Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до статуту державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій (далі - ОСОБА_1), затвердженого Міністром оборони України 28.01.1998, дане підприємство засноване на державній власності і підпорядковано Міністерству оборони України.

Метою діяльності підприємства являється виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших пов'язаних з цим будівельних та ремонтних робіт на замовлення Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України, інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав, незалежно від форм власності, та інша діяльність, яка не суперечить законодавству України і передбачена Статутом.

Майно ДП Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі ОСОБА_1. ОСОБА_1 є державною власністю і закріплюється на праві повного господарського відання, ОСОБА_1 володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

ОСОБА_1 здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Державне підприємство Міністерства оборони Львівський завод збірних конструкцій є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України. Майно Державного підприємства Міністерства оборони Львівський завод збірних конструкцій є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Військовою прокуратурою Львівського гарнізону при проведенні вивчення стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земель державними підприємствами установлено, що службовими особами Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій не вживаються дієві заходи щодо оформлення документів на право користування землями, що створює умови для незаконного їх використання, самовільного захоплення та вибуття їх із державної власності.

Встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003438 від 08.06.1999, ДП МО України Львівський завод збірних конструкцій є постійним користувачем земельної ділянки в розмірі 9,5304 га, яка розташована по вул. Городоцька, 222 у м. Львові.

У відповідності до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 179388 від 23.05.2006 р., ДП МО України Львівський завод збірних конструкцій є постійним користувачем земельної ділянки в розмірі 0,6492 га, яка розташована по вул. Шевченка, 134 у м. Львові.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2013 р. у справі №914/3429/13 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Львівської міської ради та до Львівської обласної державної адміністрації про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та стягнення судових витрат, яке набрало законної сили, визнано припиненим з 09.12.2011 право Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій постійного користування земельною ділянкою площею 0,6492 га, кадастровий № 4610137500:02:004:0011, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134.

Окрім цього, ухвалами Львівської міської ради від 12.02.2004 № 1098 та від 16.12.2004 № 1965 внесені зміни до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003439 від 08.06.1999, а саме зменшена площа земельної ділянки (по вул. Шевченка, 134 у м. Львові) на 1,74 га, та затверджено проект відведення (вилученої) земельної ділянки площею 1,74 га в оренду Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій .

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 24.01.2018 земельна ділянка площею 1,74 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові (кадастровий №4610137500:02:004:0010) перебуває у власності Львівської міської ради, а право оренди вказаної земельної ділянки належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій .

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (частина 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Пунктами 3, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 2 розділу VII Закону України Про Державний земельний кадастр , земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Однак, станом на час розгляду справи судом, відповідачем, з урахуванням зміни фактичного розміру земельних ділянок, які перебувають у користуванні, не вжито заходів для визначення фактичних меж земельних ділянок та проведення реєстрації правоустановлюючих документів в органах Держгеокадастру, у відповідності до вимог земельного законодавства.

Так, державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 ЗУ Про державний земельний кадастр ).

З набранням чинності Закону України »Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України »Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051 право власності на земельну ділянку оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно із Розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України »Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважають сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про власність майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно зі ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад відповідно до їх повноважень.

Статтями 5, 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності передбачено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Так, згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою визначено, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Положення ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначають, що державна реєстрація прав та їх обтяжень підтверджується внесенням записів до Державного реєстру прав, видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно та наданням витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" визначає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в межах зони діяльності є користувачем земельної ділянки та в нього виникає обов'язок оформлення права користування вказаною землею.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, визначений ст. 123 Земельного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, державне підприємство МО України "Львівський завод збірних конструкцій" не звернулось у передбаченому статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України порядку в органи виконавчої влади для набуття права користування земельними ділянками у межах своєї юрисдикції з метою їх формування як об'єкта цивільних прав, права на земельну ділянку, у відповідності до вимог земельного законодавство, не зареєструвало.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем до листопада 2017 року не здійснювались заходи для оформлення у відповідності до вимог законодавства права користування земельними ділянками у межах своєї юрисдикції.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

29.01.2018 р., через канцелярію суду, від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій у встановленому законодавством порядку здійснити державну реєстрацію речових прав (шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на земельні ділянки:

- площею 9,5304 га по вул. Городоцькій, 222 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003438 від 08.06.1999;

- площею 2,0641 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003439 від 08.06.1999 .

16.02.2018 р., до канцелярії суду, від представника відповідача надійшла заява про визнання позову щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки в повному обсязі.

Висновок суду:

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій у встановленому законодавством порядку здійснити державну реєстрацію речових прав (шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на земельні ділянки:

- площею 9,5304 га по вул. Городоцькій, 222 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003438 від 08.06.1999;

- площею 2,0641 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003439 від 08.06.1999 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України , згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України ).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74 , 76-80 , 129 , 236 - 240 ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222, ідентифікаційний код 08006864) у встановленому законодавством порядку здійснити державну реєстрацію речових прав (шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на земельні ділянки:

- площею 9,5304 га по вул. Городоцькій, 222 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003438 від 08.06.1999;

- площею 2,0641 га по вул. Шевченка, 134 у м. Львові, яка належить Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-ЛВ № 003439 від 08.06.1999 .

Стягувач: Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022).

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222, ідентифікаційний код 08006864) в дохід державного бюджету України 1 600,00 грн судового збору

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя Синчук М.М.