Рішення

від 11.02.2018 по справі 546/605/17

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/605/17

Провадження № 2/546/42/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Беркути Л.Г.

при секретарі Захарченко Л.Я.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Решетилівка Полтавської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступне.

06 жовтня 2016 року шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 10 вересня 2009 року, розірвано за рішенням суду. Вони мають спільних синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними, як подружжям було придбане наступне майно:

-будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0612 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Їхні спільні діти проживають разом із нею. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки усіх його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття. Станом на квітень 2017 року відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3268,07 грн., ніде не працює, отримує пенсію, тому грошей на погашення заборгованості та дотримання платіжного графіку не має. Враховуючи встановлений прожитковий мінімум, для мінімальних потреб на утримання дитини необхідною сумою є 1777,00 грн, а на двох- 3554,00 грн. Відповідач жодним чином не приймає участі у розвитку дітей, всі витрати по утриманню дітей вона несе сама.

Враховуючи наведене, вона просить визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку, 2/3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0612 га, та 2/3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача витрати на проведення оцінки майна в сумі 1500,00 грн, банківську комісію за переказ коштів за оцінку майна у сумі 40,00 грн та судовий збір.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на те, що вона вклала у купівлю будинку 90 % коштів, але документально підтвердити це не може. Півроку тому вона виїхала із дітьми до Мінська, з тих пір відповідач з ними не спілкується.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково у розмірі 1/2 житлового будинку та земельних ділянок, а також позовних вимог щодо стягнення вартості оцінки та суми за переказ коштів. Також зазначили, що у придбання будинку та ремонт він та його батьки вклали більше коштів, ніж позивач. Діти у будинку не проживають, аліменти відповідач сплачує, борг із виплати аліментів утворився за період його перебування на службі у Збройних Силах України, після демобілізації, борг ним погашено. Під час служби він добровільно надавав матеріальну допомогу дітям. Вважають, що оскільки у сторін немає доказів хто з них вклав більше коштів у придбання спільного майна подружжя, його слід поділити на рівні частки. Відповідач надав до суду заперечення, у якому зазначив, що станом на 01 червня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, так само відсутня заборгованість станом на день подачі позову до суду. На обліку у пенсійному фонді він не перебуває, ніякого виду пенсії не отримує. Окрім сплати аліментів, він передавав позивачу кошти на утримання дітей, дитячий велосипед, одяг. Він дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, як під час шлюбу, так і після його розірвання, не ухиляється від участі в утриманні дітей, не приховував, не нищив, не пошкоджував спільне майно, не витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, на наркоманію та алкоголізм не страждає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши обставини по справі, перевіривши їх наявними доказами та надавши доказам правової оцінки, приходить до наступного.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2016 року по справі 546/672/16-ц шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 10 вересня 2009 року, - розірвано /а.с.6/.

Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 04 січня 2012 року та серії НОМЕР_2 від 01 червня 2010 року відповідно /а.с.10-11/.

За рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року по справі № 546/1087/16-ц з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частки усіх видів доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 28 жовтня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття /а.с.74-75/.

Згідно довідки Решетилівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 04 травня 2017 року № 1616, ОСОБА_1 дійсно нараховуються аліменти з ОСОБА_3 за період з 28 жовтня 2016 року по 01 травня 2017 року. З 28 жовтня 2016 року нараховано аліменти у сумі 7679,07 грн., з яких станом на квітень 2017 року сплачено 4411,00 грн./а.с.12/.

З довідки про нараховані та сплачені аліменти Решетилівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 15 червня 2017 року № 2185 вбачається, що у травні 2017 року, тобто до подачі позивачем даного позову, ОСОБА_3 , повністю погашено заборгованість з виплати аліментів /а.с.95-96/.

Як вбачається з довідок Решетилівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області про нараховані та сплачені аліменти від 11 серпня 2017 року № 3124 та довідки від 05 грудня 2017 року № 5339, ОСОБА_3 виплачує аліменти на користь позивача у сумах та згідно графіка, станом на 01 грудня 2017 року заборгованості з виплати аліментів не має /а.с.97, а.с.128/.

Зі свідчень допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 , яка є матір`ю відповідача, та ОСОБА_7 , встановлено, що ОСОБА_3 під час перебування у складі Збройних Сил України передавав позивачці через свою матір гроші у розмірі 1000,00 грн. на утримання дітей. Позивач не проживає у спірному будинку з серпня 2017 року, коли вона забрала дітей та виїхала до Білорусії.

З 09 червня 2015 року по 19 січня 2017 року ОСОБА_3 знаходився у лавах Збройних Сил України, що підтверджується довідкою Решетилівського районного військового комісаріату від 29 серпня 2017 року № 3/2209 /а.с.98/.

ОСОБА_3 на обліку в Решетилівському ОУПФУ Полтавської області не перебуває та ніякого виду пенсії не отримує, що підтверджується довідкою № 776 від 18 вересня 2017 року /а.с.99/.

Згідно довідки Державного центру зайнятості від 22 вересня 2017 року № 309, ОСОБА_3 перебуває на обліку як безробітний в Решетилівській районній філії Полтавського ОЦЗ з 25 січня 2017 року /а.с.100/.

Розпорядженням голови РДА від 04 липня 2017 року № 189 встановлено дні та години спілкування ОСОБА_3 з його малолітніми синами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 10-ї до 14-ї години у неділю /а.с.104/.

Згідно довідки 0002862 від 21 серпня 2017 року ознак наркоманії, токсикоманії та хронічного алкоголізму не виявлено /а.с.105/.

Відповідно до довідки Плосківської ради Решетилівського району Полтавської області від 25 жовтня 2016 року № 651 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб /а.с.77/., ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстровані її сини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також зареєстрований, але не проживає ОСОБА_3 .

Однак відомості, вказані у даній довідці спростовуються свідченнями самого позивача ОСОБА_1 та її представника, а також відповідача та свідка ОСОБА_6 , які у судовому засіданні повідомили, що з серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 разом із дітьми виїхала до міста Мінськ, де і проживає на даний момент.

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 22 березня 2011 року, зареєстрованим у реєстрі за №305, ОСОБА_3 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною корисною площею 72,9 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., позначений на плані літ. А-1, та будівлі і споруди, а саме: літня кухня «Б», гараж «В», сарай «Г», сарай «Д», убиральня «Е», погріб «Ж», гараж «З», ворота «1», огорода «1», право власності зареєстровано у Державному реєстрі прав/а.с.141-144/.

За договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 22 березня 2011 року, зареєстрованими в реєстрі за № 306 та № 307, ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 5324283801:01:001:0086) та земельну ділянку площею 0,0612 га (кадастровий номер 5324283801:01:001:0087), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано у встановленому законом порядку /а.с.145-152/.

Відповідно до звітів: про оцінку майна № DP 16717-1705 від 19 червня 2017 року, вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , становить 88220,00 грн /а.а.13-34/; про експертну грошову оцінку земельної ділянки №DP-16717-1706 від 19 червня 2017 року, вартість спірної земельної ділянки площею 0,25 га становить 13910,00 грн /а.с.35-51/; про експертну грошову оцінку земельної ділянки №DP-16717-1707 від 19 червня 2017 року, вартість спірної земельної ділянки площею 0,0612 га становить 2,2730,00 грн. /а.с.52-68/.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Отже, судом встановлено, що спірне майно, а саме житловий будинок та дві земельні ділянки, були придбані у період перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі та згідно зі ст.60 СК України має вважатися спільним сумісним майном подружжя.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, суд не вбачає підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя у спільній сумісній власності.

Крім того позивачем жодним чином не аргументовано та не доведено жодними доказами, що розмір аліментів, який вона отримує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Суд також враховує, що суду не наведено причин, з яких стягнута за позовом ОСОБА_1 сума аліментів є недостатньою для утримання дітей, не надано доказів наявності додаткових витрат на дітей, зміни її матеріального становища, звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів. А також зважає на те, що позивач не проживає у спірному будинку, а разом із дітьми з серпня 2017 рок проживає у м. Мінську Республіки Білорусь, тому права дітей не будуть порушені при поділі майна у рівних частках.

Також слід зауважити, що на підтвердження витрат на дітей, відповідач надав до суду копії квитанцій та товарних чеки /а.с.101-103/, деякі з них є нечитаємими, а з інших неможливо встановити хто і для кого придбавав речі, вказані у них, тому суд не бере їх до уваги. Однак у судовому засіданні позивач та її представник не заперечували факту придбання деяких речей відповідачем, наголошуючи однак на недостатності таких витрат.

За проведення вищевказаних оцінок майна позивачем було сплачено 1500,00 грн, що підтверджується рахунком-договором DP 16717-1705, DP 16717-1706, DP 16717-1707 на проведення незалежної оцінки від 19 червня 2017 року, актом надання послуг DP 16717-1705, DP 16717-1706, DP 16717-1707, рахунком фактурою від 19 червня 2017 року та квитанцією №NOMDV28597 від 23 червня 2017 року /а.с.72-73,80/.

За переказ коштів з оплати оцінки майна позивачем сплачено 40,00 грн, що підтверджується квитанцією №NOMDV39597 від 23 червня 2017 року /а.с.80/.

Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, витрати позивача на проведення оцінки спірного майна є судовими витратами, а витрати на переказ цих коштів ні.

Враховуючи все вищенаведене, та зважаючи на часткове визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Згідно ч. 1 ст . 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача становлять 2548,60 грн, з яких 1048,60 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрати на проведення оцінки майна.

Враховуючи що позовні вимоги ОСОБА_1 , були задоволені частково, стягненню з відповідача на її користь підлягає сума у розмірі 1911,45 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в розмірі 1/2 частки на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,9 кв. м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в розмірі 1/2 частки на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0612 га.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в розмірі 1/2 частки на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1911,45 грн. (Одна тисяча дев`ятсот одинадцять гривень сорок п`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.

Суддя