Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/22616/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/22616/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (дата підписання повного тексту ухвали відсутня)

у справі № 910/22616/17 (головуючий суддя - Сташків Р.Б., судді: Плотницька Н.Б., Привалов А.І.)

винесеної за результатом розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" на дії та рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/22616/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астра Фінанс"

до Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Пубічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/15 скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26 червня 2017 року в рамках виконавчого провадження № 51658493, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/22616/15, виданого 22 квітня 2016 року. Визнано недійсною постановку Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 26 червня 2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 51658493, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/22616/15, виданого 22 квітня 2016 року.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/22616/15.

16.01.2018 Київський апеляційний господарський суд, за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимогам, які зазначені у ст. 258 ГПК України, виніс ухвалу про залишення вказаної скарги без руху. В даній ухвалі суд вказав спосіб і строк усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: скаржник мав протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати Київському апеляційному господарському суду докази сплати судового збору за подання скарги у розмірі 1600,00 грн.

26.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги. До даного клопотання, зокрема, додано платіжне доручення № 4584 від 26.12.2017 на суму 1600,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 поновлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/15. Зупинено дію ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/15 на час апеляційного провадження.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

06.02.2018 від стягувача та боржника через відділ канцелярії суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 завершено підготовчі дії у справі № 910/22616/15 та призначено справу до розгляду на 27.02.2018.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться наказ Господарського суду міста Києва № 910/22616/15 від 22 квітня 2016 року про звернення стягнення на предмети застави, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству Енергомашінвест (боржнику), конкретний перелік наведено у наказі, у рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод перед ПАТ Брокбізнесбанк .

Ухвалою суду від 30.08.2017 замінено стягувача у виконавчому провадженні №51658493 - ПАТ Брокбізнесбанк , на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Астра Фінанс .

Виконавче провадження було відкрите постановою цього відділу ВП № 51658493 від 15 липня 2016 року. При цьому на час відкриття виконавчого провадження діяв Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

26.06.2017 оскаржуваною постановою у виконавчому провадженні №51658493 з боржника стягнуто виконавчий збір у сумі 33 012 993,27 грн. При цьому державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ застосував застарілу (не чинну) редакцію п.2 ч.1 ст. 28 Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, яка передбачала можливість стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення виконавчих дій.

Боржник не погодився з такими діями виконавчої служби та звернувся до суду зі скаргою. У скарзі скаржник посилається на те, що дії державного виконавця щодо винесення вищевказаної постанови суперечать вимогам ст.ст. 27 , 28 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі - Закон), оскільки рішення суду, на підставі якого був виданий наказ Господарського суду м. Києва № 910/22616/15 від 22 квітня 2016 року, не виконано, та жодна сума коштів з боржника на користь стягувача не була державним виконавцем стягнута, а тому просив суд визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо винесення цієї постанови від 26.06.2017 незаконними, а цю постанову визнати недійсною.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України (в редакції станом на час винесення ухвали), рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції станом на час винесення ухвали) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 04.10.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 04.10.2016) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виходячи з приписів ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Поясненнями представників скаржника і боржника, а також матеріалами виконавчого провадження № 51658493 (копія) наявного в матеріалах справи підтверджується факт того, що державним виконавцем наказ Господарського суду міста Києва № 910/22616/15 від 22 квітня 2016 року у примусовому порядку не виконано, звернення стягнення на визначене у цьому наказі майно не відбулося.

У матеріалах виконавчого провадження № 51658493 та матеріалах цієї справи відсутні докази виконання рішення суду у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника у зазначеному виконавчому провадженні та отримання коштів за це майно.

Здійснюючи розгляд скарги, місцевий господарський суд першої інстанції, врахувавши норми ст. 27, 45 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 дійшов висновку, що матеріалами виконавчого провадження не підтверджується здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, в т.ч. у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, тому винесення постанови про стягнення виконавчого збору, яка є підставою для стягнення виконавчого збору, є передчасним.

Встановивши порушення державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ приписів Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд, задовольнив скаргу ПАТ "Енергомашінвест" на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "Енергомашінвест" на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, оскільки, як встановив місцевий господарський суд, орган державної виконавчої служби допустився помилки при здійсненні своїх дій, а саме, порушив приписи Закону України "Про виконавче провадження", а тому такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, зокрема, за рахунок боржника у виконавчому провадженні ВП № 51658493 - ПАТ "Енергомашінвест".

Доводи державного виконавця, викладені в апеляційній скарзі, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови на підставі п.2 ч.1 ст. 28 Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, чинного станом на час відкриття виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки суперечать п. 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, де встановлено, що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про обґрунтованість скарги на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника, як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за апеляційний перегляд ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/17 винесену за результатом розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" на дії та рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22616/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун