Постанова

від 27.02.2018 по справі 820/563/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №820/563/17

адміністративне провадження №К/9901/4232/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (головуючий суддя - Спірідонов М. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: Мінаєва О. М., Шевцова Н. В., Макаренко Я. М.) у справі № 820/563/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

03 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області (далі - другий відповідач) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 781 020, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог та наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 781 020 грн., оскільки існує судове рішення між тими ж сторонами у справі № 820/675/16, яким зобов'язано податковий орган надати до Управління Державної казначейської служби України в м. Харкові висновок, передбачений пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, щодо відшкодування з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Агротрейд Продукт суми податку на додану вартість у розмірі 1 220 260,00 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили, разом з тим, виконано лише у сумі 439 240,00 грн.

6 грудня 2017 року відповідачем по справі подано касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на неналежну оцінку доказів у справі, неврахування обставин судами попередніх інстанцій, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якій він доводить законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28 лютого 2014 року № 572/20-33-15-01-09/34331634, яким встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п.192.3 ст. 192, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на 1153440,00 гри., суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на 5114511,00 гри. та суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року на суму 66820,00 грн.

На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки від 28 лютого 2014 року № 572/20-33-15-01-09/34331634 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0002431501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1153440,00 гри. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 576720,00 гри., та податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. №0005631501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66820,00 гри. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33410,00 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним висновком оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до суду. Внаслідок судового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги позивача задоволено та зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові надати Міжрегіональному управлінню Державної казначейської служби України в м. Харкові висновок, передбачений пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, щодо відшкодування з Державного бюджету України Товариству суми податку на додану вартість у розмірі 1 220 260,00 грн.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, якою залишено без змін постанову суду першої інстанції, набрала законної сили.

19 вересня 2016 року видано виконавчий лист, але податковим органом передано висновок на відшкодування до органів Державної казначейської служби лише у сумі 439 240, 00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Мельник Т.О. від 01 листопада 2016 року про накладення штрафу зазначено, що "щодо решти суми відшкодування податку на додану вартість, висновок не складено, поважних причин невиконання рішення суду не надано. Рішення суду на теперішній час в повному обсязі не виконано".

Щодо доводів касаційної скарги.

Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 Вересня 1997 року і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування з бюджету при відсутності з його боку порушень вищевказаних законодавчих актів.

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, яку визнано пілотною, Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено параграф 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу Першого стосовно невиконання або несвоєчасного виконання остаточних судових рішень.

В пункті 19 справи Бурмич та інші проти України від 12 жовтня 2017 року, Європейський суд з прав людини вказує, що незважаючи на значний проміжок часу після винесення пілотного рішення у справі Іванова від 15 жовтня 2009 року, Українському Уряду поки не вдалося здійснити необхідні загальні заходи, здатні вирішити корінні причини системної проблеми, визначеної Судом, і забезпечити ефективний засіб захисту усіх потерпілих на національному рівні.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи підтверджується наявність судового рішення, що набрало законної сили (у справі № 820/675/16) про зобов'язання відповідача надати до Управління Державної казначейської служби України в м. Харкові висновок, передбачений пунктом 200.15 статті 200 ПК України щодо відшкодування з Державного бюджету України позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 1220260,00 грн.

Вказане судове рішення не виконане у частині зобов'язання стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 781 020, 00 грн., а це в свою чергу не призвело до відновлення прав позивача, в зв'язку з чим він і звернувся з позовними вимогами у цій справі. Невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, унеможливлює забезпечення ефективного засобу захисту прав позивача по справі.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються доводи його касаційної скарги.

Крім того, у доводах касаційної скарги відповідач по справі просив здійснити повторну оцінку доказів та фактів, встановлених судами попередніх інстанцій.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У поданій касаційній скарзі відповідачем не вказано, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судами попередніх інстанцій або в чому допущено порушення ними норм процесуального права.

Відповідач, обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, наводить доводи, які стосуються здійснення повторної оцінки доказів, наданої судами попередніх інстанцій що, з огляду на вимоги як статті 330, так і статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/563/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С.Пасічник

В.П.Юрченко