Постанова

від 27.02.2018 по справі 2а-14660/08/1570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №2а-14660/08/1570

адміністративне провадження №К/9901/256/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а-14660/08/1570

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області до Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту холодильної техніки і технології Агрохолод про стягнення заборгованості у сумі 1243,91 грн., провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, прийняті у складі головуючого судді Корой С.М. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шляхтицького О.І., суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Комінтернівському районі Одеської області у позовній заяві просило суд стягнути з Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту холодильної техніки і технології (далі - НДКТІХТТ) Агрохолод суму боргу по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії призначеної науковим працівникам у розмірі 1243,91 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з НДКТІХТТ Агрохолод на користь УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області суму боргу по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії призначеної науковим працівникам у розмірі 1243,91 грн.

24 липня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволені заяви Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа у справі відмовлено.

Іншою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволені заяви Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі про заміну сторони виконавчого провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року апеляційні скарги Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі залишено без задоволення, а ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року щодо відмови у задоволенні заяв про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та про заміну сторони виконавчого провадження залишено без змін.

У касаційній скарзі Суворовське об'єднане УПФ України в м. Одесі заявило вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про заміну сторони та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року стягнуто з НДКТІХТТ Агрохолод на користь УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області суму боргу по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії призначеної науковим працівникам у розмірі 1 243,91 грн.

Виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом 23 червня 2009 року та отримано УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області 21 вересня 2009 року.

Згідно з постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Кравченка Я.О. від 04 жовтня 2016 року Про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням № 50415560, оригінал виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-14660/08/1570, виданий 16 вересня 2009 року, про стягнення з НДКТІХТТ Агрохолод 1243,91 грн. повернуто стягувачу - УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області.

У зв'язку з реорганізацією юридичної особи публічного права на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України відбулося приєднання УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області до Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі.

В зв'язку з пропуском строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, Суворовське об'єднане УПФ України в м. Одесі 24 липня 2017 року звернулося з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції та апеляційний суд, виходили з того, що заявником без поважних причин пропущено встановлений строк пред'явлення судового рішення до виконання.

Висновок судів попередніх інстанцій не ґрунтується на фактичних обставинах з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання заявник посилався на протиправні дії допущені державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу. Зазначав, що постанову державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Кравченка Я.О. від 04 жовтня 2016 року Про повернення виконавчого документа стягувачеві направлено на адресу УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області супровідним листом від 04 жовтня 2016 року, але отримано зазначену постанову Управлінням лише 24 квітня 2017 року.

При цьому, матеріали адміністративної справи не містять у собі доказів про направлення та отримання постанови державного виконавця від 04 жовтня 2016 року.

При розгляді заяви, достовірність зазначених заявником обставин пропуску строку судами не перевірялась.

Також, суд зазначив, що вказану постанову направлено саме на адресу стягувача у виконавчому провадженні - УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області та, що заявник не вказав обставин за яких умов постанову державного виконавця було отримано саме Суворовським об'єднаним УПФ України в м. Одесі.

Разом з тим, судами встановлено, що у зв'язку з реорганізацією юридичної особи публічного права відбулося приєднання УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області до Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі.

Вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд повинен перевірити, чи пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, чи поважні причини такого пропуску, що було підставою невчасного звернення за виконанням судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, вказані заявником, є неповажними.

Стосовно відмови Суворовському об'єднаному УПФ України в м. Одесі у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Рішення судів мотивовані тим, що на час розгляду справи заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом у цій справі, а тому заміна сторони є неможливою.

Разом з тим, за частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили , є підставою для його виконання.

За частиною першою статті 264 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Із наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, серед іншого, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та спеціальний закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, приміром з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Зі сказаного можна підсумувати, що на стадії виконавчого провадження у разі вибуття однієї із сторін, яка вибула після набрання судовим рішенням законної сили і до прийняття виконавцем процедурного рішення про відкриття виконавчого провадження, суд за заявою сторони провадження може замінити її правонаступником, якщо спірні правовідносини дозволяють правонаступництво.

За обставин цієї справи для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактором став перехід функцій УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області до Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі.

Частиною дев'ятою статті 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади встановлено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, дія якого поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації, визначено, що у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України відбулося приєднання УПФ України в Комінтернівському районі Одеської області до Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції про можливість заміни сторони виконавчого провадження на будь-якій стадії виконання судового рішення лише за наявності відкритого виконавчого провадження, є неправильними.

Беручи до уваги вище зазначене, суд згідно з вимогами частини першої статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), мав підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини другої та частини четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з тим, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяв Суворовського об'єднаного УПФ України в м. Одесі про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа та про заміну сторони виконавчого провадження, а суд апеляційної інстанції не виправив таке порушення, колегія суддів вважає, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задовольнити частково.

Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 2а-14660/08/1570 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Судді Верховного Суду