Рішення

від 28.02.2018 по справі 905/2886/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2018 Справа № 905/2886/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашкомплект» , м.Курахове, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 651570,48грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №15 від 02.01.2018р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 28.02.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод , м.Дружківка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Донмашкомплект , м.Курахове, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 651570,48грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 530, 531, 538, 601, 692, 693 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р.; специфікацію №2 від 05.12.2014р.; рахунки-фактури; видаткові накладні: №001270 від 10.12.2014р., №001259 від 15.12.2014р., №001260 від 15.12.2014р., №001282 від 18.12.2014р., №001271 від 22.12.2014р.; довіреність №80 від 08.12.2014р.; податкові накладні; довідку №03/2-164 від 07.12.2017р.; претензію №03/2-81 від 14.07.2017р.; правоустановчі документи; витяг з ЄДРПОУ.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка №03/2-6 від 11.01.2018р. про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих підстав; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 22.08.2017р.

Представник позивача в судове засідання 28.02.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2018р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 42, 74, 202 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №ДрМЗ/361-14П (далі договір), згідно пп. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки покупцеві товар, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму. Товар поставляється в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.

05.12.2014р. сторони підписали специфікацію №2, в якій узгодили поставку товару на загальну суму 651570,48грн. (з ПДВ); строк поставки - грудень 2014р.; базисні умови поставки: EXW-ТОВ Гірничі машини - ДрМЗ , м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000 ; термін оплати - 100% попередня оплата.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р. включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань (п. 9.2 договору).

Постачальник здійснив поставку товару, передбаченого в специфікації №2 від 05.12.2014р., за видатковими накладними: №001270 від 10.12.2014р., №001259 від 15.12.2014р., №001260 від 15.12.2014р., №001282 від 18.12.2014р., №001271 від 22.12.2014р. на загальну суму 651570,48грн.

Даний товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №60 від 08.12.2014р.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію №03/2-81 від 14.07.2017р., яка не була задоволена останнім.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони в специфікації №2 від 05.12.2014р. визначили порядок оплати - 100% попередня оплата.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що на підставі договору №ДрМЗ/361-14П від 26.09.2014р., специфікації №2 від 05.12.2014р. до нього позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: №001270 від 10.12.2014р., №001259 від 15.12.2014р., №001260 від 15.12.2014р., №001282 від 18.12.2014р., №001271 від 22.12.2014р. на загальну суму 651570,48грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленого товару не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 651570,48грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 651570,48грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашкомплект» , м.Курахове, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 651570,48грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашкомплект» (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Плеханова, буд. 2А, ЄДРПОУ 39040559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, буд. 7, ЄДРПОУ 37696092) заборгованість у розмірі 651570,48грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 9773,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 28.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.03.2018р.

Суддя Я.О. Левшина