Рішення

від 16.02.2018 по справі 902/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2018 р.          Cправа № 902/15/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", код 14333937 (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V", код 38675435 (вул. Тиха, б.102, селище Славне, Вінницький район, Вінницька область, 23211)

про стягнення боргу в сумі 1 997,46 грн.

Суддя Лабунська Т.І.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники сторін не з'явились

В С Т А Н О В И В :

03.01.2018 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №VF_CENTER_UKR1_441461_74325189_10037 від 04.12.2017 року Приватного акціонерного товариства (далі по тексту - ПАТ) "ВФ Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) "Чарівна-V", с. Славне, Вінницький район, Вінницька область про стягнення боргу в сумі 1 997,46 грн..

Ухвалою суду від 09.01.2018 року відкрито провадження у справі № 902/15/18, розгляд справи по суті призначено на 08.02.2018 року. Даною ухвалою суду визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року розгляд справи було відкладено на 16.02.2018 року.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. Натомість, 07.02.2018 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача (№VF_CENTER_UKR1_441461_74325189_10038 від 06.02.2018 року) про розгляд справи за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався.

Суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст. ст.182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між приватним акціонерним товариством «МТС Україна» (що з 23.05.2017р. - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» зв'язку зі зміною назви) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАРІВНА-V" (далі - Відповідач) було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг № 60002320 від 17.06.2013 р. (далі - Договір) та Угоду до нього № 60002320 від 17.06.2013 р. (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1. договору у відповідності до умов даного договору абонент замовляє та оплачує, а Оператор надає на тарифній основі телекомунікаційні послуги згідно ліцензій (серія АВ № 546035 від 12.07.2010 року, серія АВ № 546038 від 12.07.2010 року, серія АВ № 546037 від 12.07.2010 року, серія АВ № 546036 від 12.07.2010 року, серія АВ № 546034 від 12.07.2010 року).

Відповідно до п. 6.5 даного договору Абонент самостійно відповідає за правильність та своєчасність здійснених ним оплат.

Як встановлено матеріалами справи, між Позивачем і Відповідачем була укладена Додаткова угода № 10106162 від 21.04.2015 р. (далі - ДУ), терміном дії на 730 календарних дні.

Відповідно до умов Договору та Угоди (п.п. 1.2), від Відповідача були прийняті три Заяви про підключення мобільних номерів згідно переліку в Додатку «Реєстр підключених номерів абонента» та надання послуг мобільного зв'язку.

Відповідно до Заяв про надання послуг мобільного зв'язку, відповідача було підключено до мережі ПрАТ «ВФ Україна», а на основі укладеної ДУ - надано можливість обміну накопичених бонусів на телефон, як заохочення за майбутнє безперервне користування послугами зв'язку протягом 730 календарних днів.

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку Відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № 1.12530993. З технічних причин, у зв'язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було замінено на 295378895282.

Позивач зазначає, що своїм підписом і печаткою Відповідач підтвердив отримання Тарифів та «Правил користування мережами мобільного зв'язку», ознайомлений з цінами і тарифами, умовами договору, Угоди, ДУ Умовами користування і зобов'язується їх виконувати (п.п. 12.10. та п.п. 12.5. Договору, п.п.1.3. Угоди).

Відповідно до умов Договору, Угоди та Умов користування мережами мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» (далі - Умови), що є невід'ємною частиною зазначених Договору, та згоду з якими підтверджено підписом та печаткою Відповідача, Відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі ПрАТ «ВФ Україна» (п.п. 2.4.2. Угоди), особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за Договором.

Згідно п.1.3. умов Додаткової угоди забезпеченням виконання зобов'язання Абонента перед Оператором не відмовлятися від Договору, Угоди та/або від цієї Додаткової угоди, в частині що стосується надання послуг мобільного зв'язку, зокрема - від послуг голосової телефонії, є договірна санкція. Якщо Абонент відмовляється від Договору, Угоди та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого п. 1.1. цієї Додаткової угоди (730 календарних днів, починаючи з дати її підписання сторонами), або коли надання послуг достроково призупиняється на підставах, зазначених в Договорі/Угоді, в тому числі в зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції розміром 2,74 грн. за кожний день, що, залишився до закінчення терміну дії цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або призупинення надання послуг. Відповідальність Абонента у вигляді встановленої в цьому пункті договірної санкції настає окремо по відношенню до кожного з Договорів (Заяв).

Пунктом 1.2. Додаткової угоди, договірна санкція у Додатковій угоді встановлюється не за порушення грошових зобов'язань Абонента перед Оператором, а як спосіб забезпечення виконання зобов'язання - не відмовлятись від Договору та користуватися - послугами Оператора протягом визначеного сторонами строку (730 календарних днів) та оплачувати їх.

Позивач в позові зазначає, що розмір санкцій жодним чином "не прив'язаний" до суми заборгованості Абонента та періоду існування такої заборгованості. Крім того, зазначена договірна санкція, застосовується Оператором як спосіб забезпечення виконання зобов'язань Абонента, не відмовлятись від Договору та користуватися послугами Оператора протягом визначеного сторонами строку, на підставі отримання Абонентом, у даному випадку Відповідачем, телефону Терміналу Lenovo S 650 white IMEI за бонуси, як заохочення.

Позивач зокрема зазначає, що підписуючи зазначені Договір та Угоду, Відповідач погодився, що відповідно до п.п. 6.3. Угоди № 60002320 та відповідно до Додаткової угоди №10106162 від 21.04.2015 р., в якості забезпечення: зобов'язань, у разі порушення Відповідачем п.п. 1.3 Додаткової угоди № 10106162, йому буде нараховуватись договірна санкція, яка становитиме 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії відповідної Додаткової угоди

Як видно з матеріалів справи ПрАТ «ВФ Україна» свої зобов'язання на виконання умов договору виконало в повному обсязі, натомість Відповідач перестав оплачувати надані послуги.

Відповідно до умов Договору та Угоди рахунки мали бути оплачені Відповідачем в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п.б.3. Договору, п.п.3.І. Угоди).

Позивачем на виконання умов Договору та Угоди надавались рахунки на оплату, при цьому, починаючи із рахунку №1550385507 від 28.02.2015 р. Відповідач перестав оплачувати надані послуги.

Позивач в позові зазначає, що звернень Відповідача до ПрАТ «ВФ Україна» стосовно ненадходження рахунків за спірний період, відповідно до п. 4.5. Договору та п.п. 2.4.3. Угоди, не зафіксовано.

Як уже зазначалось судом, відповідно до п.п. 6.5. Договору Абонент самостійно відповідає за правильність та своєчасність здійсненних ним оплат. Відповідно до п.п. 2.4.6 Угоди у разі неодержання рахунків абонент не звільняється від оплати наданих послуг.

Таким чином, починаючи із 16.03.2015 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем, яка станом на дату подання даної заяви залишена непогашеною. На підставі цього та відповідно до умов Договору та Угоди Відповідач був відключений від мережі зв'язку ПрАТ «ВФ Україна».

Матеріали справи стверджується, що Відповідно до п.п. 6.3. Угоди № 60002320 та відповідно до умов Додаткової угоди № 10106162 від 21.04.2015 р., підписаної Відповідачем, в якості забезпечення зобов'язань Відповідачу нараховується договірна санкція, яка не обчислюється у відсотках від суми невиконаного, неналежно та/або несвоєчасно виконаного зобов'язання, а нараховується Позивачем у якості забезпечення виконання зобов'язання та у разі порушення виконання зобов'язання, незалежно від наявності заборгованості за послуги мобільного зв'язку у Відповідача. Розмір договірної санкції становить 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії відповідної Додаткової угоди.

Дія Додаткової угоди №10106162 від 21.04.2015 р. була припинена 22.04.2015 р. до закінчення встановленого терміну залишилося 729 календарних днів.

Таким чином на підставі Додаткової угоди №10106162 від 21.04.2015 р., цивільного та господарського законодавства, а також згідно розрахунків, доданих ПрАТ «МТС Україна» до позовної заяви, з ТОВ «ЧАРІВНА-V» підлягає стягненню договірна санкція в сумі 1997,46 грн.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов' язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому з Відповідача підлягає до стягнення 1997, 46 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600, грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V" (код ЄДРПОУ 38675435; вул. Тиха, б.102, селище Славне, Вінницький район, Вінницька область, 23211) на користь приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (код ЄДРПОУ 14333937; вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601) 1997,46 грн. заборгованості; 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22 грудня 2018 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ПАТ "ВФ Україна" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601);

3 - ТОВ "Чарівна-V" (вул. Тиха, б.102, селище Славне, Вінницький район, Вінницька область, 23211)