Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/20950/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/20950/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн

До Товариства з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд

про стягнення 29 602,62 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Білик Д.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд про стягнення основного боргу в сумі 26 512,79 грн. та пені в розмірі 3089,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №1701-ПТ від 17.01.2014р. в частині оплати поставленого товару у строки, що визначені вказаним правочином.

Ухвалою від 27.11.2017р. порушено провадження по справі №910/20950/17 та призначено її розгляд на 27.12.2017р.

Ухвалою від 27.12.2017р. постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.01.2017р.

17.01.2017р. судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 12.02.2018р.

Ухвалою від 12.02.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2018р.

Представник відповідача у судове засідання 26.02.2018р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі можливі дії з метою повідомлення вказаного учасника справи про дату час та місце розгляду спору.

До того ж, суд приймає до уваги, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, виходячи з наведеного вище, незважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи так і не скористався всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута у судовому засіданні 26.02.2018р.

В судовому засіданні 26.02.2018р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд (покупець) було укладено договір поставки №1701-ПТ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю продукцію, що є предметом поставки за цим договором, детальні характеристики якої наведено у специфікаціях, оформлених як додатки до договору, що є невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його ціну.

У п.3.1 договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. вказано, що покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором за ціною, передбаченою у специфікації.

Ціна товару встановлюється в гривнях України. Ціна договору дорівнює загальній вартості поставленого за ним товару (п.п.3.2, 3.3 договору №1701-ПТ від 17.01.2014р.).

За умовами п.п.5.1, 5.2 укладеного між сторонами правочину (з урахуванням змісту протоколу розбіжностей від 17.01.2014р.) покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 45 календарних днів з дати приймання товару, що вказана в накладній.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. В разі якщо за 30 днів до припинення дії даного договору жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах до моменту надіслання повідомлення однією із сторін про припинення цього договору (п.п.10.1, 10.2 договору №1701-ПТ від 17.01.2014р.).

Пунктом 6.1.2 договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. (з урахуванням змісту протоколу розбіжностей від 17.01.2014р.) моментом поставки товару є розвантаження товару на торговельних точках покупця за адресами, що зазначаються в специфікації, та підписання сторонами видаткових накладних.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1701-ПТ від 17.01.2014р., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд прийнято товар на загальну суму 29 923,8 грн., на підтвердження чого позивачем представлено до матеріалів справи видаткові накладні за період з 19.10.2016р. по 30.11.2016р. та відповідні товарно-транспортні накладні.

Вказані накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними на допустимими у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, повного розрахунку за поставлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд здійснено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 26 512,79 грн., що і стало підставою для нарахування пені та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк проведення покупцем повного розрахунку за товар, отриманий у межах договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. згідно видаткових накладних за період з 19.10.2016р. по 30.11.2016р., настав.

Проте, як вказувалось вище, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд у відповідності до умов договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. товар в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у покупця утворилась заборгованість в розмірі 26 512,79 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №1701-ПТ від 17.01.2014р. щодо оплати товару не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд в частині стягнення основного боргу в сумі 26 512,79 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 3089,83 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.7.4 договору №1701-ПТ від 17.01.2014р. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як встановлено судом, позивачем було невірно визначено початок періоду нарахування неустойки. Зокрема, вказаним учасником судового процесу не було враховано, що останній строк платежу за декількома накладними припадає на вихідний день.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 3040,82 грн.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на вказану вище суму.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преса-Трейд (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 139, офіс 423, ЄДРПОУ 35371243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб'юшн (02121, м.Київ, вул.Бориспільське Шосе, будинок 41-В, ЄДРПОУ 30468065) заборгованість в сумі 26 512,79 грн., пеню в розмірі 3040,82 грн. та судовий збір в розмірі 1597,35 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2018р.

Суддя Спичак О.М.