Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/23562/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/23562/17

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт", м. Київ

про стягнення 58 615,87 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт" (відповідач) суми заборгованості за Договором № К79/2017-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 04.04.2017р. в розмірі 58 615,87 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням сторін.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 15.01.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 2.

За даним офіційного вебсайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором 0103044736954, судом встановлено, що поштове відправлення разом з ухвалою суду від 15.01.2018р. не вручене відповідачеві 17.01.2018р. під час доставки та вказано: невдала спроба вручення (інші причини).

20.02.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 15.01.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку від 17.02.2018р. повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 17.01.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2017р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № К79/2017-01 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за плату, на користь та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник зобов'язувався приймати та оплачувати вказані послуги на умовах визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець падає послуги безпосередньо або із залученням третіх осіб, за дії та/або бездіяльність яких несе відповідальність як за свої власні.

В п. 1.3. Договору сторони домовились, що види транспортно-експедиторських послуг, що надаватимуться, обсяг та кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг та інші істотні умови визначаються за угодою сторін в цьому Договорі, додатках (додаткових угодах) до цього Договору, або в заявках, що є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Заявка ).

Згідно п. 2.1. Договору основною послугою, яку надає виконавець, є послуга з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України в температурному режимі, яка передбачає організацію подачі транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів та доставки вантажів за призначенням відповідно до заявок замовника.

Умовами Договору (п. п. 2.2. - 2.5.) передбачено також надання виконавцем додаткових послуг.

У відповідності до п. 3.1. Договору послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, інформація про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут та інші умови. Заявка с невід'ємною частиною цього Договору.

Процедуру надання послуг сторонами визначено в Розділі 4 Договору.

Як передбачено в п. 6.1.1. Договору ТТН з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу є належним та достатнім підтвердженням надання послуг по окремій Заявці.

Згідно п. 6.2.1. Договору виконавець має право виписувати рахунки у такій кількості, скільки було виконано Заявок, але не менше 2 (двох) разів на місяць.

Крім рахунку, виконавець зобов'язується надати замовнику два підписані зі сторони виконавця примірники акту, податкову накладну (якщо замовник є платником ПДВ) та ТТН з відмітками вантажоодержувачів про одержання вантажів (п. 6.2.2. Договору).

В п. 6.2.4. Договору сторони домовились, що документи, передбачені п. п. 6.2.1. - 6.2.3. цього Договору, вручаються особисто (нарочно) під підпис представникові замовника, або надсилаються поштовим відправленням чи засобами кур'єрської доставки. Також допускається надання документів засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою за умови наступного надсилання (вручення) оригіналів.

У відповідності до положень п. п. 6.3.1., 6.3.2. Договору акт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцеві не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у строк, визначений в п. 6.3.1 цього Договору, Акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими Замовником без зауважень.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивачем було надано відповідачеві транспортні послуги на загальну суму 47 500,00 грн., про що складено наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлено рахунки-фактури на оплату таких послуг, а саме:

- № КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн.;

- № КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн.;

- № КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн.;

- № КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури відповідно до кур'єрської накладної № HAWВ 01054470-AAWH від 24.11.2017р. були направлені на адреси відповідача, а саме Херсонська обл., Бериславський район, с. Веселе, вул. Леніна, 6, кв. 3 та м. Київ, вул. Німанська, 2 та відповідно до повідомлення ПП Агентство Експрес Велл вих. № 01-057 від 08.12.2017р. кореспонденція не доставлена відповідачеві з причини відсутності даної компанії за вказаними адресами.

Відповідно до п. 6.4.1. Договору оплата здійснюється замовником безготівково на поточний банківський рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження Акту відповідно до п. 6.3. цього Договору.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, оплативши вартість наданих позивачем транспортних послуг на суму 5 000,00 грн. (виписка по рахунку позивача за 01.11.2017р. та копія бухгалтерської довідки вих. № КІ-1712-635 від 18.12.2017р. містяться в матеріалах справи).

З огляду на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості наданих транспортних послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем транспортних послуг відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору на загальну суму 47 500,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., № КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., № КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. є не підписаними з боку відповідача, проте оскільки факт направлення таких актів підтверджується матеріалами справи у порядку п. 6.2.4. Договору (засобами кур'єрської доставки), а відповідач у передбачений договором строк (п. п. 6.3.1., 6.3.2. Договору) не підписав їх та не повернув позивачу, жодних вмотивованих зауважень до актів не надав (матеріали справи не містять зворотного), відтак такі акти за умовами п. 6.3.2. Договору вважаються погодженими відповідачем, а послуги відповідно - прийнятими без зауважень.

При цьому, за відсутності у матеріалах справи інших доказів, судом встановлено, що вказані акти та рахунки-фактури надіслані позивачем 24.11.2017р. та відповідно до кур'єрської накладної № HAWВ 01054470-AAWH є не врученими 04.12.2017р. та повернуті позивачеві.

Натомість акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн. є підписаним та скріпленим печатками обох сторін, що свідчить про прийняття наданих позивачем послуг.

Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням п. 6.4.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження Акту відповідно до п. 6.3. цього Договору, а прострочення оплати вартості вказаних вище послуг у відповідача виникло з наступного дня після спливу такого строку.

При цьому, судом визнано необґрунтованими за відсутності в матеріалах справи відповідних доказів, посилання позивача на те що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., № КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., № КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. були передані відповідачу та строк виконання зобов'язання у відповідача настав зі спливом семи банківських днів від дати відповідного акту.

Як вказувалось вище, вказані акти та рахунки-фактури надіслані позивачем 24.11.2017р. та відповідно до кур'єрської накладної № HAWВ 01054470-AAWH є не врученими 04.12.2017р. та повернуті позивачеві, відтак передбачений п. 6.4.1. Договору строк необхідно вираховувати з 04.12.2017р., тобто оплата вартості послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., за актом № КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн., № КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. мала бути здійснена відповідачем у строк до 13.12.2017р. включно, а прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 14.12.2017р.

Щодо акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн., його оплата мала бути здійснена відповідачем у строк до 04.10.2017р., а прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 05.10.2017р.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та оплата останнім вартості послуг на суму 5 000,00 грн. (виписка по рахунку позивача за 01.11.2017р. та копія бухгалтерської довідки вих. № КІ-1712-635 від 18.12.2017р.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, факт наявності заборгованості відповідача за надані позивачем послуги на загальну суму 42 500,00 грн. (47 500,00 грн. - 5 000,00 грн.) є документально підтвердженим та відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, а тому, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 976,37 грн. пені, 9 500,00 грн. штрафу, 2 393,70 грн. відсотків річних та 1 249, 55 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 7.5.4. Договору в разі прострочення оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Неустойка (пеня, штраф) стягується виконавцем у судовому порядку.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 7.5.4. Договору.

В контексті встановлених судом обставин (встановленого судом моменту прострочення виконання зобов'язання), розрахунки штрафних санкцій визнаються судом такими що не відповідають умовами договору та нормам цивільного законодавства, а тому суд проводить власні розрахунки таких нарахувань.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з урахуванням часткової оплати на суму 5 000,00 грн. за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума пені складає 44,77 грн. та за відсутності прострочення оплати вартості послуг на 30 календарних днів станом на час звернення до суду з даним позовом та в межах визначеного позивачем періоду, нарахування штрафу не застосовується.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума пені складає 68,33 грн. та за відсутності прострочення оплати вартості послуг на 30 календарних днів станом на час звернення до суду з даним позовом та в межах визначеного позивачем періоду, нарахування штрафу не застосовується.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума пені складає 68,33 грн. та за відсутності прострочення оплати вартості послуг на 30 календарних днів станом на час звернення до суду з даним позовом та в межах визначеного позивачем періоду, нарахування штрафу не застосовується.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн. за період з 05.10.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума пені складає 221,15 грн. та за наявності прострочення оплати вартості послуг на 30 календарних днів, сума штрафу складає 800,00 грн.

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг, обґрунтованою є сума пені в розмірі 402,58 грн. та сума штрафу в розмірі 800,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.5.1. Договору сторони передбачили, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником в разі невиконання грошових зобов'язань за цим Договором відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за згодою сторін дорівнюватиме середній вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, які розміщуються на сайті НБУ за посиланням http:/www.bank.gov.ua/control/uk/index помноженій на коефіцієнт 1,5.

Судом також визнано необґрунтованими розрахунки позивача фінансових санкцій, у зв'язку з чим судом також проведено власні розрахунки таких нарахувань.

Таким чином, за розрахунком суду, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з урахуванням часткової оплати на суму 5 000,00 грн. та середньої вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на 14.12.2017р. - 15,9% х 1,5 за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума відсотків річних складає 37,25 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з урахуванням середньої вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на 14.12.2017р. - 15,9% х 1,5 за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума відсотків річних складає 56,85 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з урахуванням середньої вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на 14.12.2017р. - 15,9% х 1,5 за період з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума відсотків річних складає 56,85 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн. з урахуванням середньої вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на 05.10.2017р. - 14,6% х 1,5 за період з 05.10.2017р. по 19.12.2017р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) сума відсотків річних складає 182,40 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005989 від 04.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з урахуванням часткової оплати на суму 5 000,00 грн. з огляду на період прострочення з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. сума інфляційних втрат складає 95,00 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005992 від 08.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з огляду на період прострочення з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. сума інфляційних втрат складає 145,00 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0005994 від 09.09.2017р. на суму 14 500,00 грн. з огляду на період прострочення з 14.12.2017р. по 19.12.2017р. сума інфляційних втрат складає 145,00 грн.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №КІ-0006382 від 25.09.2017р. на суму 4 000,00 грн. сума інфляційних втрат не перевищує таких нарахувань, розрахованої судом та за розрахунком позивача складає 84,43 грн.

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг, обґрунтованою є сума відсотків річних в розмірі 333,35 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 469,43 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих штрафних та фінансових санкцій за прострочення оплати таких послуг (в межах встановленого судом періоду прострочення оплати таких послуг), водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору понад суми нарахувань, визнаних судом обґрунтованими.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23562/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 42 500,00 грн. суми основного боргу, 402,58 грн. пені, 800,00 грн. штрафу, 333,35 грн. відсотків річних та 469,43 грн. інфляційних втрат.

Судовій збір в розмірі 1 214,83 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт" (ідентифікаційний код 39738783, адреса: 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (ідентифікаційний код 32306522, адреса: 07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150) 42 500,00 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) суми основного боргу, 402,58 грн. (чотириста дві гривні 58 коп.) пені, 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) штрафу, 333,35 грн. (триста тридцять п'ять гривень 35 коп.) відсотків річних, 469,43 грн. (чотириста шістдесят дев'ять гривень 43 коп.) інфляційних втрат та 1 214,83 грн. (одну тисячу двісті чотирнадцять гривень 83 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов