Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/23518/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/23518/17

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ

до Корпорації "Феномен", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант"

про стягнення 41 037,66 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Корпорації "Феномен" (відповідач) суми заборгованості за Договором на оренду нежитлових приміщень № 44 від 03.02.2003р. в розмірі 41 037,66 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант".

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 15.01.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 63-А.

За даним офіційного вебсайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором 0103044736911, судом встановлено, що поштове відправлення разом з ухвалою суду від 15.01.2018р. не вручене відповідачеві 17.01.2018р. під час доставки та вказано: невдала спроба вручення (інші причини).

21.02.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 15.01.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку від 17.02.2018р. повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 17.01.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2003р. між третьою особою як орендодавцем, та відповідачем як орендарем укладено Договір на оренду нежитлових приміщень між НДІ Квант та Корпорація Феномен № 44 (далі - Договір) відповідно до якого орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 198 кв.м. у корпусі 21, що знаходиться на балансі НДІ Квант та розташовані за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5. Приміщення передаються в оренду під офіс (п. 1.1 Договору).

Як передбачено п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування приміщення у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення.

В п. 2.4. Договору сторони домовились, що у разі припинення договору приміщення повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю цим договором. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2003р.: 3 702,08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата перераховується відповідачем до 12 числа місяця наступного за звітнім таким чином: 70 % орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця, 30 % орендної плати перераховується до державного бюджету.

В п. 5.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п. 10.1. Договору договір укладено на 10 років з 16.07.2003р. до 16.07.2013р. включно.

Згідно з п. 10.3. Договору у разі відсутності зави однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін в на тих самих умовах, які передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

В п. 1 Додаткової угоди від 17.07.2013р. про внесення змін до Договору сторони домовились про пролонгацію дії Договору на 2 роки 11 місяців до 16.06.2016р. включно.

Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи Акту приймання-передач (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21 від 28.11.2016р. відповідачем повернуто, а третьою особою прийнято із користування об'єкт оренди (нерухоме майно, загальною площею 198,0 кв.м.).

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 32 731,68 грн. за період з липня 2016р. по листопад 2016р., за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також 4 163,47 грн. пені та 4 142,51 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частин 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

В ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, на підставі п. 10.3. Договору між сторонами укладено Додаткову угоду від 17.07.2013р. про внесення змін до Договору, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію дії Договору на 2 роки 11 місяців до 16.06.2016р. включно.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем відповідно до Акту приймання-передач (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21 об'єкт оренди передано третій особі 28.11.2016р.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної оплати, 30 % розміру якої в силу п. 3.3. Договору відповідач мав сплачувати позивачу до 12 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період з липня 2016р. по листопад 2016р. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 73, 74 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 731,68 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 4 163,47 грн. пені та 4 142,51 грн. інфляційних втрат.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені за договором та встановлено, що він не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки його здійснено за період з 13.06.2017р. по 11.12.2017р., натомість за приписами вище згаданої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, позивач мав нараховувати починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у даному випадку з 12.08.2016р., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 4 163,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, а загальна сума інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, у зв'язку з чим за прострочення оплати відповідачем орендних платежів, до стягнення з відповідача підлягає також 4 142,51 грн. інфляційних втрат.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих фінансових санкцій за прострочення оплати орендних платежів, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності (штрафних санкцій) за неналежне виконання умов договору.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23518/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 731,68 грн. основного боргу та 4 142,51 грн. інфляційних втрат.

Судовій збір в розмірі 1 437,67 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації "Феномен" (ідентифікаційний код 20048285, адреса: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 63-А) в дохід Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) 32 731,68 грн. (тридцять дві тисячі сімсот тридцять одну гривню 68 коп.) основного боргу та 4 142,51 грн. (чотири тисячі сто сорок дві гривні 51 коп.) інфляційних втрат.

3. Стягнути з Корпорації "Феномен" (ідентифікаційний код 20048285, адреса: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 63-А) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (ідентифікаційний код 19030825, адреса: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 50-Г) 1 437,67 грн. (одну тисячу чотириста тридцять сім гривень 67 коп.) судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов