Рішення

від 26.02.2018 по справі 922/108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р.Справа № 922/108/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарі Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК", м. Харків

про стягнення 42693,81грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Амарі Україна" 22.01.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ «ХМК» коштів у розмірі 42 693,81 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № АХ-000116 від 29.03.2017 р. в частині своєчасної оплати за переданий за видатковими накладними № АХ-00001727 від 25.07.2017, № АХ-00001907 від 14.08.2017, № АХ-00002039 від 30.08.2017 у власність товар. Згідно позовної заяви заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 42693,81 грн., складається з 24122,02 грн. загальної суми заборгованості за товар, 17125,06 грн. пені, 1165,22 грн. інфляційних збитків, 281,51 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2018 позовну заяву ТОВ "Амарі Україна" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Клопотання від сторін, в порядку ч.5 ст.252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61031, Харківська обл., місто Харків, вул. Драгомирівська, будинок 10.

Ухвала суду, яка була направлена на адресу відповідача була повернута до суду з довідкою пошти про повернення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 березня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Амарі Україна" (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХМК" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № АХ-000116, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач) зобов'язався продати, відвантажити та завантажити, а покупець зобов'язався приймати і здійснити оплату за товар на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 9.1. договору, він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 р.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість і ціна товару визначаються на підставі замовлення і вказуються в накладній та рахунку-фактурі, які виписуються уповноваженими особами продавця, або у специфікації, підписаної сторонами. Вказані документи є невід'ємними частинами цього договору.

Умови щодо поставки товару визначені сторонами у розділі 2 договору, зокрема, відповідно до п. 2.4. договору, товар поставляється на умовах FCA, шляхом самовивозу перевізником, який зазначено покупцем зі складу продавця, який знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 30. При цьому, відповідно до п. 2.5. договору, право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до покупця з моменту передання товару перевізнику або представнику покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами мають тривалий характер, зокрема позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, передав у власність відповідача за трьома видатковими накладними (№ АХ-00001727 від 25.07.2017 р., № АХ-00001907 від 14.08.2017 р. та № АХ-00002039 від 30.08.2017 р. товар на загальну суму 24132,30 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4. договору, покупець зобов'язаний оплатити продавця 100% вартості продукції протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару перевізником або представником покупця.

Як вказує позивач, у позовній заяві та встановлено з наданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків, складеного між сторонами станом на 15.01.2018 р., станом на 15.01.2018 року відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірними видатковими накладними товар у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар за договором № АХ-000116 від 29.03.2017 р. (видатковими накладними: № АХ-00001727 від 25.07.2017 р., № АХ-00001907 від 14.08.2017 р. та № АХ-00002039 від 30.08.2017) в розмірі 24122,02 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "Амарі Україна" за договором № АХ-000116 від 29.03.2017 р. (видатковими накладними: № АХ-00001727 від 25.07.2017 р., № АХ-00001907 від 14.08.2017 р. та № АХ-00002039 від 30.08.2017) товару на суму 24122,02 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару 25.07.2017, 14.08.2017 та 30.08.2017 та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів. При цьому, судом встановлено з ату звірки взаєморозрахунків, що у відповідача станом на 03.07.2017 існувала переплата та у подальшому позивачем було здійснено 6 поставок товару, не оплата трьох з яких стала підставою звернення з цим позовом. А також зроблено висновок, з урахуванням п. 3.7 договору, що за рахунок наявної переплати були оплачені інші три поставки товару здійснені 06.07.2017 р., 04.08.2017 р., 18.08.2017 р., а також частково у розмірі 10,28 грн. оплачено товар, поставлений за видатковою накладною № АХ-00001727 від 25.07.2017, таким чином за цією накладною заборгованість становить 2574,08 грн., що враховано позивачем при визначенні основної суми заборгованості та не враховано при розрахунку пені, інфляційних та річних.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 24122,02 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахування пені, інфляційних та 3% річних здійснені: за видатковою накладною від 25.07.2017 за період з 04.08.2017 по 14.01.2018, за видатковою накладною від 14.07.2017 за період з 24.08.2017 по 14.01.2018, за видатковою накладною від 30.08.2017 за період з 09.09.2017 по 14.01.2018.

За приписами ст. 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. а відтак

Таким чином, суд зазначає, що позивачем невірно визначено граничний строк оплати поставленого товару, оскільки визначений п. 3.4. договору 10 денний строк оплати повинен обраховуватись з наступного дня.

А відтак судом визнано наступний вірний період здійснення нарахувань:

- за видатковою накладною від 25.07.2017 за період з 05.08.2017 по 14.01.2018,

- за видатковою накладною від 14.07.2017 за період з 25.08.2017 по 14.01.2018,

- за видатковою накладною від 30.08.2017 за період з 10.09.2017 по 14.01.2018.

Разом з тим, судом встановлено, що при невірному зазначенні періоду, кількість днів прострочення позивачем зазначена вірно.

Крім того, суд зазначає, що згідно з розрахунком позивача, за видатковою накладною від 25.07.2017 р. заборгованість, на яку здійснені нарахування, становить 2584,36 грн., що не відповідає матеріалам справи та твердженням самого позивача згідно з позовної заяви та акту звірки взаєморозрахунків, з сукупного аналізу яких вбачається, що заборгованість за цієї накладної становить 2574,08 грн.

Здійснивши власний відповідний розрахунок інфляційних та річних за прострочення оплати товару, з урахування вищенаведених розбіжностей та врахувавши той факт, що формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1165,22 грн. інфляційних та 280,04 грн. річних за прострочення оплати товару на загальну суму 24122,02 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17125,06 грн. за загальний період прострочення з 04.08.2017 по 14.01.2018, нарахування за яке здійснено окремо за кожною накладною, судом враховано наступне.

Згідно п. 6.2. Договору за прострочення термінів оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості товару, за кожний день прострочення

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлений товар позивачем нараховано пеню в розмірі 0,5 % вартості несплаченого товару за кожен день прострочення на загальну суму за відповідні періоди прострочення по кожній накладній згідно наданого розрахунку.

Водночас, в силу статей 1, 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань, у на підставі ст. ст. 230, 231 ГК України підлягають задоволенню частково - в розмірі 2491,41 грн. за вказані позивачем періоди та за розрахунком суду, що відповідає вимогам Закону - з розрахунком пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в періоди, вказані позивачем у розрахунках.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката ОСОБА_1, метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК", про що було укладено відповідний договір № 10 від 10.01.2018 про надання правової допомоги.

Факт надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_1 підтверджується наявним в матеріалах справи копією Акта № 12022018 від 12.02.2018 про надання послуг по договору № 10 від 10.01.2018, копією рахунку-фактури № 12022018 від 12.02.2018 та довідкою банку про рух коштів у розмірі 9600, 00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з останнього на користь позивача 6309,20 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК" (61031, Харківська обл., місто Харків, вул. Драгомирівська, будинок 10; ідент. код 39090112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарі Україна" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34; ідент. код 35138752) 24122,02 грн. основного боргу, 2491,41 грн. пені., 1165,22 грн. збитків від інфляції, 280,04 грн. - 3% річних, 1158,00 грн. судового збору та 6309,20 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_2