Рішення

від 20.02.2018 по справі 918/853/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/853/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Володимирецької районної ради Рівненської області та Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідачів: не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер h25d8140098c1.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Відділення) звернулося до Господарського суду Рівненської області з даним позовом до Володимирецької районної ради Рівненської області (далі - ОСОБА_2) та Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради (далі - Комітет) про визнання незаконними та скасування рішень останнього від 28 січня 2010 року № 35 та № 36 "Про оформлення права комунальної власності", якими оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі Володимирецької районної ради на будинки відпочинку по вул. Лісова поляна, 1а та вул. Лісова поляна, 1б у селищі міського типу Володимирець, а також витребування у ОСОБА_2 вказаного майна.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року позовну заяву Відділення від 7 грудня 2017 року № 10-07-04542 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/853/17 та призначено її до розгляду на 10 січня 2018 року.

26 грудня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява ОСОБА_2 від 21 грудня 2017 року № 01/10-569р (а.с. 38-39), в якій остання заперечила проти задоволення вимог Відділення у зв'язку зі спливом встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, оскільки позивачем було подано його позов лише у грудні 2017 року, тоді як оскаржувані рішення Комітету були прийняті ще у 2010 році.

Крім того, 26 грудня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив ОСОБА_2 від 21 грудня 2017 року № 10-805/01 (а.с. 40-56), в якому остання заперечила проти задоволення вимог Відділення з огляду на те, що спірні будиночки за результатами проведення інвентаризації основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів комунального підприємства "Володимирець Рем-Сервіс" ОСОБА_2, на балансі якого перебували ці будиночки, були включені до переліку об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Володимирецького району, та правомірно перебувають у комунальній власності. Крім того, у вказаному відзиві ОСОБА_2 повторно просила суд застосувати строки позовної давності до пред'явлених Відділенням вимог.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року, враховуючи набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, ГПК України викладено у новій редакції, справу № 918/853/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30 січня 2018 року.

18 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Відділення на відзив від 18 січня 2018 року № 10-07-0288 (а.с. 80-82), у якій позивач вказав, що всупереч рішенню Комітету від 27 січня 2009 року № 18 "Про внесення змін до рішення виконкому селищної ради № 302 від 26.07.2008 року "Про присвоєння поштової адреси", яким, розглянувши клопотання колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд" щодо присвоєння поштової адреси двом літнім будиночкам у складі оздоровчого табору "Казка", які перебувають на балансі даного підприємства, внесено зміни до п. 1 та п. 2 рішення Комітету № 302 від 26 липня 2008 року та присвоєно приміщенням літніх будиночків для оздоровлення дітей у складі оздоровчого табору "Казка" по вулиці Лісова Поляна (колишня ОСОБА_3, 1) поштові адреси: вулиця Лісова Поляна, 18/1 та вулиця Лісова Поляна, 18/2, смт. Володимирець. Отже, Комітетом, на думку Відділення, за відсутності будинків відпочинку за адресами: вулиця Лісова Поляна, 1а та вулиця Лісова Поляна, 1б рішеннями від 28 січня 2010 року № 35 та № 36 було оформлено право комунальної власності на вказані будинки. Також позивач у відповіді на відзив заперечив проти заявленого ОСОБА_2 клопотання про застосування строків позовної давності у даній справі.

24 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 від 22 січня 2018 року № 10-19/01 (а.с. 96-98), до яких вказаним відповідачем було повторно долучено заяву про застосування строків позовної давності до пред'явлених Відділенням вимог (а.с. 100-101).

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2018 року. У судовому засіданні 20 лютого 2018 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.Рада явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без її участі. Комітет про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень, проте явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Слід також зазначити, що 20 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року на адресу суду надійшли клопотання ОСОБА_2 від 18 грудня 2017 року № 02-23/2677 (а.с. 32) та від 18 січня 2018 року № 02-23/137 (а.с. 94), в яких остання повідомила, що Комітет не є юридичною особою, а відтак, на думку ОСОБА_2, не може бути стороною у господарській справі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділення звернулося до Господарського суду Рівненської області 8 грудня 2017 року, що підтверджується датою вхідного штампу канцелярії суду, проставленого на першій сторінці позовної заяви Відділення (а.с. 3). Відтак, звернення позивача до суду з цим позовом відбулося до набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, ГПК України викладено у новій редакції.

Так, згідно з частиною першою статті 21 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення Відділення до суду з даним позовом та на момент порушення провадження у справі) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Водночас у частини другій статті 1 зазначено "інші органи".

Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що Комітет, незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи, може бути стороною, у тому числі й відповідачем, у даній справі.

Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для участі виконавчим комітетом місцевої ради у господарській справі в якості відповідача викладена у постанові Вищого господарського суду України від 3 квітня 2012 року у справі № 10/53.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Комітет не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка його уповноваженого представника не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2011 року у справі № 5019/2501/11 відмовлено в задоволенні позову Відділення до Колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання права державної власності. Зустрічний позов Колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд" до Відділення про визнання права власності задоволено. Визнано за Комунальним підприємством "Володимирецький агропромбуд" право власності на два літніх будиночки, що розташовані за адресою: смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/2. Зобов'язано Відділення внести зміни в Єдиний реєстр об'єктів державної власності, виключивши із нього "два літніх будиночки для оздоровлення дітей у складі оздоровчого табору "Казка" інв. № 702 за адресою смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та ОСОБА_3, 18/2".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року вказане рішення Господарського суду Рівненської області скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов Відділення до Колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання права державної власності задоволено. Визнано за державою Україна в особі Відділення право власності на два літні будиночки, що перебувають на балансі Колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд" та розташовані за адресою: вул. Лісова Поляна, 18/1 та 18/2, смт. Володимирець Володимирецького району Рівненської області.

Постановою Вищого господарського суду України у цій справі від 1 листопада 2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року в частині задоволення первісного позову та рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2011 року в частині відмови у первісному позові скасовано та прийнято у цій частині нове рішення про відмову у первісному позові повністю. Водночас постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року у справі № 5019/2501/11 в частині відмови в зустрічному позові було залишено без змін.

Наведеними судовими рішеннями було встановлено, що згідно пункту 1.1 Статуту Колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд", затвердженого зборами трудового колективу від 5 серпня 1999 року та зареєстрованого 16 серпня 1999 року за реєстраційним номером № 272, останнє засноване відповідно до рішення загальних зборів колективу від 5 серпня 1999 року № 1 шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства "Володимирецький агропромбуд", яке було правонаступником Володимирецького районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання "Володимирецьрайагробуд", у колективне підприємство "Володимирецький агропромбуд".

КП є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Володимирецький агропромбуд". КП є власником майна, що належало ВАТ "Володимирецький агропромбуд"; продукції, виробленої КП внаслідок господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством (пункти 3.3, 3.5 Статуту).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ВАТ "Володимирецький агропромбуд" товариство створене за рішеннями загальних зборів власників на засадах угоди між громадянами України - фізичними особами з числа членів трудового колективу Володимирецького районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання, юридичною особою - Відділенням, які стали засновниками в результаті розпаювання майна колективної власності в сумі 351810 грн., що становить 90,37% в статутному фонді, та частки державного майна в сумі 37490 грн., що становить 9,63% в статутному фонді, на підставі Закону України від 10 липня 1996 року № 290/96-ВР "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та згідно Положення "Про приватизацію державних часток /паїв, акцій/ у майні господарських підприємств", затвердженого наказом ФДМУ від 7 лютого 1996 року № 124.

Пунктом 3.3 Статуту встановлено, що АТ є правонаступником Володимирецького районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання "Володимирецьрайагробуд".

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Статуту статутний фонд АТ становить 389300 грн. Статутний фонд АТ поділено на 1557200 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн.

Матеріалами приватизації, зокрема, актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженим наказом начальника Відділення від 26 квітня 1999 року, підтверджується, що вартість майна, яке підлягає приватизації, становить 389300 грн.

Водночас до вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Володимирецький агропромбуд" не було включено вартість державного житлового фонду, до якого, зокрема, було віднесено житловий будинок по вул. Лісна, 1 в смт. Володимирець (дата введення в експлуатацію - 02.1980 року).

4 березня 2008 року Відділенням проведено перевірку використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Володимирецький агропромбуд", про що складено довідку. Так, двохквартирний житловий будинок по вул. Лісна, 1, як зазначено в Реєстрі державного майна, є не двохквартирним житловим будинком, а двома літніми будиночками, які були збудовані за власні кошти підприємства в складі піонерського табору "Казка" і використовувалися в літній період для оздоровлення дітей. Будиночки не використовуються, стан будиночків - не передбачено підвід води, газу каналізації, освітлення; відсутнє опалення, вікна та двері дерев'яні (погнили); підлога відсутня; перехід і драбина дерев'яні (згнили); шифер на покритті побитий і протікає. При цьому, надано пропозицію виключити з реєстру державного майна двохквартирний житловий будинок по вул. Лісна, 1, як помилково поданий підприємством до реєстру під час приватизації.

Одночасно Відділення листом від 12 березня 2008 року № 815 повідомило КП "Володимирецький агропромбуд", що відповідно до акту оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого Відділенням 26 квітня 1999 року, вартість об'єктів державного житлового фонду на суму 542660 грн. не включено до статутного фонду акціонерного товариства, зокрема, таким об'єктом є і двохквартирний житловий будинок в смт. Володимирець по вул. Лісна, 1, інв. № 702, залишковою вартістю 11140 грн. Враховуючи результати проведеної 4 березня 2008 року перевірки та надані матеріали, Відділення вносило зміни до Реєстру державного майна в частині зміни назви об'єкта з двохквартирного житлового будинку на два літні будиночки для оздоровлення дітей. Оскільки зміна назви об'єкта не змінює форми власності, то зазначені літні будиночки є об'єктами державної власності, що перебувають на балансі КП "Володимирецький агропромбуд". Підстав для підтвердження права власності підприємства на ці будиночки немає. Тому, виходячи із можливих управлінських рішень, Відділення пропонувало провести приватизацію літніх будиночків для оздоровлення дітей або за згодою місцевої ради передати у комунальну власність.

19 грудня 2008 року ОСОБА_2 прийнято рішення № 341 "Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад району майна державної власності", яким надано згоду на прийняття із державної у спільну власність територіальних громад району двох літніх будиночків (об'єднаних) для оздоровлення дітей колишнього оздоровчого табору "Казка", що знаходяться за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Лісна, 1, балансова вартість - 11140 грн., та перебувають на балансі ВАТ "Володимирецький агропромбуд".

27 січня 2009 року рішенням Комітету № 18 "Про внесення змін до рішення виконкому селищної ради № 302 від 26 липня 2008 року "Про присвоєння поштової адреси" присвоєно приміщенням літніх будиночків для оздоровлення дітей у складі оздоровчого табору "Казка" по вулиці Лісова Поляна (колишня ОСОБА_3, 1) поштові адреси - вул. Лісова Поляна, 18/1 та вул. Лісова Поляна, 18/2, смт. Володимирець.

Відтак, суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи бухгалтерську довідку КП "Володимирецький агропромбуд" № 24 від 24 січня 2008 року, лист КП "Володимирецький агропромбуд" № 19 від 17 лютого 2009 року та витяг з реєстру державного майна, суди попередніх інстанцій у справі № 5019/2501/11 правильно зазначили, що 2 літні будиночки, розташовані по вул. Лісова Поляна, 18/1 та 18/2 в смт. Володимирець не увійшли до статутного фонду і перебувають на балансі вищенаведеного підприємства.

Водночас КП "Володимирецький агропромбуд" неодноразово зверталося до Відділення з проханням виключити з реєстру державного майна двохквартирний житловий будинок по вул. Лісна, 1, як помилково поданий підприємством до реєстру під час приватизації, і підтвердити право підприємства на 2 літні будиночки, які були збудовані в 1980 році на власні кошти, однак, Відділенням було відмовлено КП "Володимирецький агропромбуд" в приватизації вказаних будиночків.

Суд касаційної інстанції також зазначив, що встановивши вищевикладені обставини справи та виходячи з наведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що КП "Володимирецький агропромбуд" на момент розгляду справи № 5019/2501/11 було балансоутримувачем двох літніх будиночків за адресою вул. Лісова Поляна, буд.18/1 та 18/2 у смт. Володимирець, які згідно матеріалів приватизації включені до реєстру державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства, обґрунтовано зазначивши при цьому, що перебування майна на балансі КП "Володимирецький агропромбуд" не є ознакою права власності останнього на дане майно.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 1 листопада 2012 року у справі № 5019/2501/11 було вказано, що господарський суд апеляційної інстанції, зазначивши, що спірне нерухоме майно перебуває у державній власності, безпідставно задовольнив первісні позовні вимоги, повторно визнавши за державою в особі Відділення право власності на два літні будиночки за адресою вул. Лісова Поляна, буд.18/1 та 18/2 у смт. Володимирець, за відсутності доказів його оспорювання чи невизнання відповідачем.

Відтак, вищенаведеним судовим рішенням було підтверджено право державної власності в особі Відділення на спірні будиночки відпочинку за адресою вул. Лісова Поляна, буд.18/1 та 18/2 у смт. Володимирець Рівненської області.

Згідно статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу частини 1 статті 7 вказаного Закону Фонд державного майна України відповідно до законодавства, зокрема, забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 2 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412 (чинного на момент прийняття Комітетом спірних рішень), відділення у межах своєї компетенції забезпечує виконання законів України, постанов Верховної ОСОБА_2 України, указів і розпоряджень Президента України, декретів,постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду, рішень Верховної ОСОБА_2 і Президента Республіки Крим, Уряду Криму, рішень обласної, Київської та Севастопольської міської ОСОБА_2 народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області, м. Києві і Севастополі.

До основних завдань відділення, зокрема, належить здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень; здійснення продажу об'єктів приватизації; здійснення управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації (пункти 3, 4 вказаного Положення).

Згідно приписів пунктів 4.1, 4.2 чинного на даний момент Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15 травня 2012 року № 678, до основних завдань регіонального відділення віднесено, зокрема, організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюють державні органи приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що здійснюючи функції з управління майном, яке не увійшло до статутного капіталу КП "Володимирецький агропромбуд" та залишилося у державній власності, Відділення в процесі підготовки спірних літніх будиночків відпочинку до приватизації листом від 26 жовтня 2016 року № 11-05-03429 (а.с. 23) звернулося до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" з проханням виготовити технічні паспорти на наведені будиночки.

Водночас у відповідь на вказане звернення Відділення КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" листом від 27 жовтня 2016 року № 343 (а.с. 24) повідомило позивача про те, що згідно реєстрових книг право власності на вищезазначені будинки зареєстровано за територіальними громадами Володимирецького району в особі ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Комітетом 11 лютого 2010 року.

Зважаючи на наведені обставини, Відділення звернулося до ОСОБА_2 з вимогою від 23 листопада 2016 року № 05-05-03821 про повернення у державну власність об'єкта нерухомого майна, в якій просило зазначеного відповідача у добровільному порядку повернути у державну власність два будиночки відпочинку, розташовані по вул. Лісова Поляна, 18/1 та 18/2 в смт. Володимирець.

ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконала вимог Відділення та не повернула останньому вищенаведені об'єкти державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комітету від 26 липня 2008 року № 302 "Про присвоєння поштової адреси" (а.с. 18) приміщенням будівлі колишнього дитячого табору "Лісова Поляна" було вирішено присвоїти поштові адреси: вулиця Лісова Поляна, 1а та 1б в смт. Володимирець.

Водночас рішенням Комітету від 27 січня 2009 року № 18 до пунктів 1 і 2 вищенаведеного рішення цього виконавчого органу місцевого самоврядування було внесено зміни та викладено їх у новій редакції, за якою приміщенням літніх будиночків для оздоровлення дітей у складі оздоровчого табору "Казка" по вулиці Лісова Поляна (бувша ОСОБА_3, 1) присвоєно поштові адреси: вулиця Лісова Поляна, 18/1 та 18/2 в смт. Володимирець.

Зі змісту Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Володимирецького району, затвердженого рішенням ОСОБА_2 від 11 жовтня 2013 року № 313, вбачається, в останньому відсутні відомості щодо об'єктів нерухомого майна за саме за такою адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та 18/2.

У той же час судом встановлено, що незважаючи на належне державі Україна в особі Відділення право власності на вищенаведені об'єкти, розташовані за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та 18/2, відсутність відповідних відомостей щодо цих об'єктів нерухомого майна, зокрема, у Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Володимирецького району, затвердженому рішенням ОСОБА_2 від 11 жовтня 2013 року № 313, а також всупереч рішенню Комітету від 27 січня 2009 року № 18, 28 січня 2010 року Комітетом було прийнято рішення № 35 та № 36 "Про оформлення права комунальної власності", якими оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі ОСОБА_2 на будинки відпочинку по вул. Лісова поляна, 1а та вул. Лісова поляна, 1б у селищі міського типу Володимирець.

Суд також зазначає, що на час винесення оскаржуваних Відділенням рішень, а також на час виготовлення КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (27 липня 2009 року) на замовлення ОСОБА_2 технічних паспортів спірних будинків відпочинку (а.с. 49-58), дійсними адресами цих будинків відпочинку були: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/2, оскільки на час прийняття цих рішень Комітетом вже було прийнято рішення від 27 січня 2009 року № 18, яким змінено попередні поштові адреси наведених об'єктів.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 41 Основного Закону ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 вищенаведеної статті).

Способи ж приватизації державного майна передбачені частиною 1 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Слід також зазначити, що передача об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

У той же час з матеріалів справи вбачається, що жодним із способів, встановлених вищенаведеними нормативно-правовими актами, спірні об'єкти державної власності - літні будиночки, розташовані за адресою: смт. Володимирець, вул. Лісова Поляна, 18/1 та вул. Лісова Поляна, 18/2, Відділенням не відчужувалися та не передавались у власність територіальних громад Володимирецького району в особі ОСОБА_2, що свідчить про незаконність оскаржуваних рішень Комітету від 28 січня 2010 року № 35 та № 36 "Про оформлення права комунальної власності", якими оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі ОСОБА_2 на будинки відпочинку по вул. Лісова поляна, 1а та вул. Лісова поляна, 1б у селищі міського типу Володимирець.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що оскаржуваними рішеннями Комітету від 28 січня 2010 року № 35 та № 36 "Про оформлення права комунальної власності" порушуються права державної власності Відділення на будинки відпочинку по вул. Лісова поляна, 18/1 та вул. Лісова поляна, 18/2 у селищі міського типу Володимирець, та беручи до уваги, що наведені рішення прийняті Комітетом всупереч законодавчим приписам та рішенню самого Комітету від 27 січня 2009 року № 18, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Відділення щодо скасування вищевказаних рішень та витребування у ОСОБА_2 спірного майна.

Слід також зазначити, що ОСОБА_2 у заяві від 21 грудня 2017 року № 01/10-569р, у відзиві на позовну заяву від 21 грудня 2017 року № 10-805/01, а також у письмових поясненнях від 22 січня 2018 року № 10-19/01, просила суд застосувати строк позовної давності до пред'явлених Відділенням вимог.

У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначених заяв ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що Відділення дізналося про порушення своїх прав 15 листопада 2016 року - після отримання від КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" листа від 27 жовтня 2016 року № 343 (а.с. 24) з повідомленням позивача про те, що згідно реєстрових книг право власності на вищезазначені спірні будинки відпочинку зареєстровано за територіальними громадами Володимирецького району в особі ОСОБА_2.

Доказів, які свідчать про обізнаність Відділення про порушення його прав до моменту отримання вищезазначеного листа, матеріали справи не містять.

ОСОБА_4 на те, що позивач міг довідатися про порушення свого права з моменту прийняття оскаржуваних рішень, тобто ще у 2010 році, з Реєстру нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не беруться судом до уваги, оскільки, як було зазначено вище, дійсною адресою спірних об'єктів нерухомості починаючи з 27 січня 2009 року (тобто з моменту прийняття Комітетом рішення про зміну поштової адреси цих об'єктів) є: Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Лісова поляна, 18/1 та вулиця Лісова поляна, 18/2, у той час як ОСОБА_4 було неправомірно прийнято оскаржувані рішення та оформлено право комунальної власності територіальних громад Володимирецького району в особі ОСОБА_4 на будинки відпочинку за адресою: Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Лісова поляна, 1а та вулиця Лісова поляна, 1б, про що у відповідних реєстрах і містилася інформація.

Вказані обставини свідчать про неможливість у даному випадку застосування презумпції обізнаності особи про стан своїх майнових прав.

Так, Відділення дізналося про порушення своїх прав лише у листопаді 2016 року.

З відбитку штампу для вхідної кореспонденції Господарського суду Рівненської області, проставленого на першій сторінці позовної заяви Відділення (а.с. 3), вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 8 грудня 2017 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку на звернення до суду.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до вимог Відділення встановлених законом строків позовної давності.

Отже, даний позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір. (частина 1 вищезазначеної статті).

Суд зазначає, що з огляду на наведені законодавчі приписи у 2017 році розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становив 1 600 грн. 00 коп.

Зі сформульованої позивачем прохальної частини поданої ним позовної заяви вбачається, що останній просив суд задовольнити три його позовні вимоги немайнового характеру, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення Комітету від 28 січня 2010 року № 35 "Про оформлення права комунальної власності", яким оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі ОСОБА_4 на будинок відпочинку по вул. Лісова поляна, 1а, визнати незаконним та скасувати рішення Комітету від 28 січня 2010 року № 36 "Про оформлення права комунальної власності", яким оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі ОСОБА_4 на будинок відпочинку по вул. Лісова поляна, 1б, а також витребувати у ОСОБА_4 вказане майно.

У той же час суд зазначає, що коли у позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Отже, Відділення мало сплатити за подання до Господарського суду Рівненської області даної позовної заяви, яка містить у собі три вимоги немайнового характеру, 4 800 грн. 00 коп. судового збору.

ОСОБА_2 з доданих до позовної заяви квитанцій та платіжного доручення (а.с. 6-8) вбачається, що позивач перерахував до Державного бюджету України грошові кошти у загальному розмірі лише 3 200 грн. 00 коп., оплативши таким чином тільки частину суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову до суду.

Оскільки факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення належної суми судового збору за результатами вирішення цього спору з урахуванням приписів статті 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення недоплаченої суми судового збору за результатами вирішення спору викладена у пункті 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Зважаючи на факт встановлення судом недоплати позивачем судового збору, а також враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд на підставі вищезазначених приписів дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп., а також відшкодування Відділенню за рахунок відповідача 3 200 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради від 28 січня 2010 року № 35 "Про оформлення права комунальної власності", яким оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі Володимирецької районної ради на будинок відпочинку по вул. Лісова поляна, 1а у селищі міського типу Володимирець.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради від 28 січня 2010 року № 36 "Про оформлення права комунальної власності", яким оформлено право комунальної власності територіальної громади Володимирецького району в особі Володимирецької районної ради на будинок відпочинку по вул. Лісова поляна, 1б у селищі міського типу Володимирець.

Витребувати з Володимирецької районної ради (34300, Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Володимирець, вулиця Грушевського, будинок 56, ідентифікаційний код: 04057818) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) майно - два літні будиночки за адресою: Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Лісова поляна, 18/1 та вулиця Лісова поляна, 18/2.

Стягнути з Володимирецької районної ради (34300, Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Володимирець, вулиця Грушевського, будинок 56, ідентифікаційний код: 04057818) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Володимирецької районної ради (34300, Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Володимирець, вулиця Грушевського, будинок 56, ідентифікаційний код: 04057818) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" березня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.