Рішення

від 28.02.2018 по справі 130/2438/17

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/116/2018

130/2438/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Слободо - Межирівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_2 районна державна адміністрація про визнання права на спадкове майно,

представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 представник позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування на земельну ділянку № 270, площею 2,1830 га, розташованої на території Слободо-Межирівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_5, яка померла 01 липня 2002 року.

Позовні вимоги аргументовано тим, що 01.07.2002 року в с. Слобода - Межирівська Жмеринського району Вінницької області померла мати позивача, ОСОБА_5, яка до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 - Межирівська Жмеринського району Вінницької області. Після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з земельної ділянки площею 2,37 га, вартістю 7524 грн., розташованої на території Слободо - Межирівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, що рахується за померлою, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0415057, який було втрачено, та розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2006 року № 395. На час відкриття спадщини разом з ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_1, який відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, вступив в фактичне володіння та розпорядження майном таким чином прийнявши спадщину після померлої матері.

З приводу втрати сертифіката на земельну частку (пай) позивач звертався з оголошенням в газету, в якому просив втрачений сертифікат на ім'я ОСОБА_5, серії ВН № 0145057, вважати недійсним.

При зверненні до ОСОБА_2 районної державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.

20.10.2017 року ухвалою суду відкрито провадження в справі.

28.11.2017 - ухвалою суду розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

15.01.2018 суд у відповідності до ч. 2 ст. 19, пункту 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, продовжив розгляд за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, в загальному позовному провадженні.

15.01.2018 - ухвалою суду проведено та закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду, з ОСОБА_2 районної державної нотаріальної контори витребувано спадкову справу після померлої 01.07.2002 року ОСОБА_5

08.02.2018 - надійшла відповідь про те, що спадкову справу на майно померлої 01.07.2002 року ОСОБА_5 по фонду ОСОБА_2 районної державної нотаріальної контори - не виявлено.

28.02.2018 представник представника позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, в наданій до суду заяві зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 підтримує повністю та просить їх задовольнити. Дану справу просила розглянути у її відсутність. Надала для огляду оригінали письмових доказів, що додані до позовної заяви.

Представник відповідача - Слободо - Межирівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, в наданій до суду 28.02.2018 року заяві зазначив, що Слободо - Межирівська сільська рада просить розглянути справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 у відсутності їхнього представника. Заперечень (відзиву) проти позову не надали.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився в наданій до суду 28.02.2018 року заяві зазначив, що ОСОБА_2 районна державна адміністрація Вінницької області позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1визнає повністю, просив справу розглянути у його відсутність.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачені ст. 223 ЦПК України суд не вбачає. Оскільки усі учасники заявили клопотання про розгляд справи у за їх відсутності, то у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії I - АМ № 313749, зареєстрованого Відділом реєстрації актів цивільного стану по Жмеринському району реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_8 помер 12.05.1969 року (а.с.10). Як вбачається з свідоцтва про смерть серії I - АМ № 374613, виданого ОСОБА_2 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 01.07.2002 року в с. Слобода - Межирівська Жмеринського району Вінницької області померла ОСОБА_5, (а.с.11).

Відповідно довідки від 17.10.2017 № 401 виданої Слободо - Межирівською сільською радою Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала в с. Слобода - Межирівська Жмеринського району Вінницької області, разом з нею проживав та був зареєстрований в одному будинку її син ОСОБА_1 (а.с.12).

Як вбачається з довідки від 17.10.2017 № 402 виданої Слободо - Межирівською сільської радою Жмеринського району Вінницької області на час відкриття спадщини разом ОСОБА_5, яка померла 01.07.2002 року, був зареєстрований її син ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно оголошення в газеті ОСОБА_2 меридіан рубрика Різне було публіковане оголошення наступного змісту: Втрачений сертифікат на земельну частку (пай) ВН № 0415057 на ім'я ОСОБА_5 вважати недійсним (а.с.14-17).

Згідно довідки відділу у ОСОБА_2 районі Управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.08.2017р. № 0-2-022-287/106-17, сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0415057 площею 2,37 умовних кадастрових гектарів вартістю 7254 гривень зареєстровано в Книзі Реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №44 від 07.08.1997, виданий розпорядженням ОСОБА_2 РДА №171 від 17.07.1997 року на прізвище ОСОБА_5. Відповідно до розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2008 року № 395 Про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу у власність земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Слободо - Межирівської сільської ради та списку громадян, які померли на дату видачі державних актів і не переоформили спадщину на земельні ділянки на території Слободо - Межирівської сільської ради на території Слободо-Межирівської сільської ради рахується номер рядка №58, номер земельної ділянки 270, площа ділянки 2,1830 на прізвище ОСОБА_5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (паю) станом на 01.01.2017 становить 59115,14 грн. (а.с.18).

Відповідно до розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2008 року № 395 Про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу у власність земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Слободо - Межирівської сільської ради та списку громадян, які померли на дату видачі державних актів і не переоформили спадщину на земельні ділянки на території Слободо - Межирівської сільської ради за ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка № 270 загальною площею 2,1830 га (а.с.19-21), та був виданий сертифікат серії ВН № 0415057 на вищевказану земельну ділянку (а.с.22).

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти / спадкові договори) сформовані станом на 18.10.2017, спадкова справа після померлої 01.07.2002 року ОСОБА_5 не заводилась, заповіт відсутній (а.с.23-24).

Вищевказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оспорюються та не суперечать один одному.

До вищевказаних цивільних правовідносин, слід застосовувати нормативно-правові акти на час їх виникнення.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, позив прийняв спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в фактичне володіння та управління спадковим майном.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12) , Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з положеннями ст. 5 ЗК України ( в редакції 1990 р.), який діяв на час виникнення правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з положеннями ст. 6 цього Кодексу, однією із підстав набуття права власності на земельні ділянки - одержання їх у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", зокрема: п. 2. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю; п.5. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією; п.6. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну

частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК УРСР, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно з ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Згідно абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Такої позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5, яка померла 01.07.2002 року, за життя набула права на земельну частку (пай) у с КСП Мир , с. Слобода - Межирівська Жмеринського району, отримала сертифікат, який було втрачено, державний акт взамін сертифікату на її ім'я не видавався. Єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач ОСОБА_1, який для оформлення спадкових прав звернувся до нотаріальної контори.

Відповідно до постанови від 17.10.2017 №1719/02-31 виданої ОСОБА_2 районною державною нотаріальною конторою, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.25).

У постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування 30.05.2008 № 7 роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Зазначається, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають (абзац 2, 3 п. 23).

Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то у цьому випадку виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1.).

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 цієї Статті, перелік яких є необмежений.

Суд вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту про визнання права на земельну частку (пай) після смерті матері, яка за життя набула права на земельну частку (пай), отримала сертифікат, який був втрачений, і законом не передбачено способу видачі його дубліката на померлу. Позивачем в підтвердження заявлених вимог надано належні та допустимі докази, яких достатньо суду, що б дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування і, відповідно, щодо задоволення позову.

Судові витрати слід залишити за відповідачем, як того він просив у позовній заяві.

На підставі ст.ст. 9, 549, 560, 561 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст. 5, 6, 22, 23 ЗК України ( в редакції 1990 р.), п.п. 2, 5, 6 Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95), абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування на земельну ділянку № 270, площею 2,1830 га, розташованої на території Слободо - Межирівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_5, яка померла 01.07.2002 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), Слободо - Межирівська сільська рада Жмеринського району (місцезнаходження: 23123 Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Слобода - Межирівська, , ЄДРПОУ 20089031), ОСОБА_2 районна державна адміністрація Вінницької області (місцезнаходження: 23100 Вінницька обл. м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, 10, ЄДРПОУ 03084227)

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_9