Рішення

від 01.03.2018 по справі 573/160/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/160/18

Номер провадження 2/573/118/18

РІШЕННЯ

іменем України

01 березня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

при секретарі: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кальченківської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивувала тим, що 15 липня 1998 року в с. Червоне Білопільського району помер її батько - ОСОБА_2. Після смерті останнього відкрилась спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ Кальченківське розміром 4,14 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кальченківської сільської ради Білопільського району, яка належала померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 004614 від 09 квітня 1996 року. ОСОБА_2 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року. За життя заповітне розпорядження від імені померлих не посвідчувалось. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на вищевказану земельну частку (пай), яка належала померлому чоловіку - ОСОБА_2, та яку вона фактично успадкувала за законом, але юридично не оформила. Рішенням Білопільського районного суду від 12 квітня 2016 року встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року була матір'ю ОСОБА_1. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця є позивач, яка частково оформила свої спадкові права після смерті матері. На даний час ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом і вільно розпоряджатися спадковим майном у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа на зазначену земельну частку (пай). Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року, право власності на земельну частку (пай), розміром 4,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, що перебувала у колективній власності САПТЗТ Кальченківське , посвідчену сертифікатом серії СМ № 004614, виданого на ім'я ОСОБА_2, який помер 15 липня 1998 року.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, надавши суду письмову заяву про те, що заявлений позов підтримує, просить розглянути справу у її відсутність (а. с. 41).

Представник відповідача - Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з'явився, повідомивши, що з позовом згодні, просили розглянути справу без участі представника сільської ради (а. с. 34 ).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання також не з'явився. Нотаріус надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 29 ).

Частиною 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Суд вважає, що згідно з п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до правовідносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_2, який помер 15 липня 1998 року та ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року , слід застосовувати і норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення, і норми нині діючого Цивільного кодексу України, так як спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року та продовжують існувати на даний час.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище) ОСОБА_5, яка народилась 02 вересня 1967 року в с. Червоне Білопільського району Сумської області, записані ОСОБА_2 та Кальченко Анна Федосовна (російською мовою), що підтверджується свідоцтвом про народження серії VІІ-УР № 0760689 (а. с. 11).

Після укладення шлюбу позивачу було присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_1, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-БП № 447437 (а. с. 10).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 10 січня 2018 року вбачається, що шлюб між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено 24 січня 1954 року, номер актового запису за № 04 (а. с. 9).

ОСОБА_2 помер 15 липня 1998 року в с. Червоне Білопільського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БП № 291074 (а. с. 6).

Зі змісту довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13 жовтня 2017 року за № 0-18-0.21-497/162-17 вбачається, що ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай) розміром 4,14 умовних кадастрових гектарів на території Кальченківської сільської ради, САПТЗТ Кальченківське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 004614 від 09 квітня 1996 року, виданого згідно розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 05 квітня 1996 року. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), сертифікат виданий на руки (а. с. 16).

З інформаційної довідки, виданої відділом у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області вбачається, що станом на 2018 рік оціночна вартість об'єкта оцінки - земельної частки (паю), розміром 4,14 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) складає 70 405 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кальченківської сільської ради (а. с. 18).

Згідно довідки, виданої виконкомом Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 31 жовтня 2017 року за № 534-02-20/1 ОСОБА_2 до дня смерті - 15 липня 1998 року проживав та був зареєстрований на території Кальченківської сільської ради разом із ОСОБА_4 за адресою: с. Червоне, вул. Шевченка, буд. 72 Білопільського району Сумської області. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконкомом сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_4 постійно, протягом шести місяців із дня смерті свого чоловіка - ОСОБА_2, розпоряджалась предметами домашнього вжитку та особистими речами померлого, зберігала документи та здійснювала догляд за будинком (а. с. 17).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії 1-БП № 146813 ОСОБА_3 померла 12 вересня 2002 року в с. Червоне Білопільського району Сумської області (а. с. 7).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 квітня 2016 року встановлено юридичні факти, а саме те, що ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року в селі Червоне Білопільського району Сумської області, була матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також те, що ОСОБА_3 належав державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-СМ №014427 від 17 грудня 1999 року (а. с. 14-15).

Крім того, на підставі рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 квітня 2016 року за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року, визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,835 га ріллі, розташовану на території Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії І-СМ № 014427 (а. с. 12-13).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 25 січня 2018 року вбачається, що оформлення спадщини після померлої 12 вересня 2002 року ОСОБА_3, яка була спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, який помер 15 липня 1998 року, не вдається можливим у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності спадкодавця на земельну частку (пай) на а. с. 20.

Позивачем надавалось в газету Білопільщина ( № 13-15 від 03.02.2018 року) оголошення про те, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 004614, виданий за розпорядженням Білопільської РДА від 05 квітня 1996 року на ім'я ОСОБА_2, вважати недійсним (а. с. 42-43).

У відповідності до Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру та копії спадкової справи вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_2, який помер 15 липня 1998 року держнотконторою не заводилась, в Спадковому реєстрі відсутня будь-яка інформація. Після ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року, заведена спадкова справа № 44/2003 та видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1. Спадщина складається із земельної ділянки, площею 3,835 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 014427 (а. с. 30-31).

Із копії спадкової справи № 44/2003 року, номер у реєстрі 1097, яка надійшла із Сумського обласного державного нотаріального архіву вбачається, що після померлої ОСОБА_4 спадщину прийняла дочка ОСОБА_1 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру № 85, що знаходиться у м. Білопілля, вул. 1 Травня, буд. 9 ( а. с. 35-40).

Зокрема, статтею 1216 ЦК України 2003 року визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз'яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, який посвідчує право на земельну частку (пай) також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на земельну частку (пай), розміром 4,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлої 12 вересня 2002 року, який виданий на ім'я ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 527, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст. ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268, 1269, 1296, п. 4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, ст. 81 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 200, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія МА № 466852, КНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: 41840, с. Москаленки, вул. Смирнівка, буд. 74 Білопільський район Сумська область) до Кальченківської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: 41835, с. Кальченки, вул. Центральна, Білопільський район, Сумська область, код ЄДРПОУ: 04390015), третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 27, ЄДРПОУ: 02900251 ), про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3, яка померла 12 вересня 2002 року, право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала у колективній власності САПТЗТ Кальченківське , посвідчену сертифікатом серії СМ № 004614 від 09 квітня 1996 року, виданого на ім'я померлого ОСОБА_2 на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 05 квітня 1996 року.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :