Постанова

від 23.02.2018 по справі 816/1229/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Л.О. Єресько

23 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1229/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: позивача - Хмелюка І.І., відповідача - Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 20.10.2017 року (15:55:53 год.) (повний текст постанови складено 25.10.2017 року) по справі № 816/1229/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (далі по тексту - позивач, ТОВ ВКК Арія ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.06.2017 року № 0005541401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3050311,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2033541 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1016770,50 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року по справі № 816/1229/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 15.06.2017 № 000554101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 2033541 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1016770,50 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія" (код ЄДРПОУ 23560575) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 45 754, 67 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні шістдесят сім копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року по справі № 816/1229/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні представник відповідача, з підстав, наведених в апеляційній скарзі, вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій ТОВ ВКК Арія з його контрагентом. Відтак, представник відповідача стверджує, що встановлені при перевірці позивача порушення, належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.06.2017 року № 0005541401 прийнято у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Представник позивача у надісланому запереченні та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (код ЄДРПОУ 23560575) зареєстровано 16.10.1995 року, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 1 588 120 0000 000833 (т.1, а.с.21-22).

ТОВ ВКК "Арія" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 19.10.1995 року за №1382, зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва № 23991343 № 201667 від 21.08.2000 року, виданого ДПІ у м. Полтаві, індивідуальний податковий номер - 235605716341, зареєстровано платником ПДВ з 28.06.1997 року. ТОВ ВКК "Арія" створено внаслідок перереєстрації (шляхом зміни назви) з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Інтеркомплектсервіс" згідно розпорядження Полтавського міськвиконкому від 15.08.2000 року № 655-р.

Позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 71.12. - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 - технічні випробовування та дослідження.

У період з 18.04.2017 року по 01.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ ВКК "Арія" (код ЄДРПОУ 23560575) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено акт від 02.06.2017 року № 721/16-31-14-01-09/23560575 (т. 1, а.с. 62-175).

Перевіркою повноти визначення задекларованого показника податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 2033541 грн., в т.ч. за грудень 2014 року на суму 2033541 грн., згідно звітної декларації з ПДВ за грудень 2014 від 20.01.2014 року № 9078621032.

За висновками перевірки позивачем, в порушення п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у вказаному розмірі в означеному періоді по взаємовідносинам із ТОВ "Буд-Ін-Вест" (код ЄДРПОУ 39269592), операції з яким не доводять їх фактичне виконання, а документи, якими сторони оформлювали відносини на виконання укладених договорів, складені з порушенням норм податкового законодавства та мають юридичну дефектність.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ ВКК "Арія" (Замовник) укладено з ТОВ "Буд-Ін-Вест" (Підрядник) код ЄДРПОУ 39269592, м. Київ, договір підряду № БА3 від 03.11.2014 року (т.1, а.с. 184-200).

Перелік та вартість робіт, про виконання яких домовлялися сторони в межах цього договору, передбачений у Прейскуранті, що є невід'ємним Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.2.1 Договору - Додаток № 1 - т.1, а.с. 193-200).

За умовами договору, Підрядник зобов'язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями Замовника, на підставі яких Сторони укладають відповідні Додаткові угоди до Договору, виконати комплект робіт, детальний перелік робіт зазначається в Додаткових угодах до Договору. Оплата робіт по кожній Додатковій угоді здійснюється Замовником шляхом банківського переказу відповідних сум коштів на банківський рахунок Підрядника вказаний у цьому Договорі. Перед початком виконання Підрядником будь-яких робіт (комплексу робіт), Сторони складають і підписують відповідну Додаткову угоду до цього Договору, в якій обумовлюються обсяги, строки, порядок виконання, вартість, порядок оплати робіт та інше. Приймання-передача виконаних відповідних робіт відбувається за відповідними актами виконаних робіт після завершення виконання таких робіт Підрядником та отримання Замовником від Підрядника повідомлення про завершення їх виконання та відповідного належним чином оформленого Акту виконаних робіт (п. 1.1, 3.3, 5.1, 5.5 Договору).

Додатковою угодою БА 3.1 від 01.12.2014 року до Договору підряду № БА від 03.11.2014 року викладено Додаток № 1 (перелік та вартість робіт) в новій редакції (т.1, а.с 214-221).

Додатковою угодою № 2/БА 3 від 30.11.2014 року до Договору підряду № БА від 03.11.2014 року сторонами внесено зміни до п. 3.11 щодо порядку розрахунків та передбачено можливість за розсудом Замовника проводити розрахунки із застосуванням векселів.

Додатковою угодою № БА 3Ф від 04.11.2014 року до Договору підряду № БА від 03.11.2014 року затверджено форми документів, якими оформлюються (супроводжуються роботи виконавця (підрядника) (т. 1, а.с. 201-210).

Перелік податкових накладних, актів виконаних робіт, отриманих від ТОВ "Буд-Ін-Вест" за грудень 2014 року, наданих для перевірки ТОВ ВКК "Арія" наведено в акті на аркушах 40 - 75 на загальну суму 12 201 247,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2033541,28 грн. (т. 1, а.с. 101-136).

Оплата проводилася шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача у період з 16.12.2014 року по 06.10.2015 року (перелік платіжних доручень наведено в акті на сторінці 39), а також простими векселями серії АА № 2001721 номіналом 3222030 грн. (дата складання 02.12.2015 року, строк платежу 02.12.2017 року) та серії АА № 2001791 номіналом 3100365,80 грн. (дата складання 02.12.2015 року, строк платежу 02.12.2017 року).

У бухгалтерському обліку вартість послуг відображено таким чином:

Дт 23 "Виробництво" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

Дт 64 "Податковий кредит" Кт "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Вищезазначені податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 2033541,28 грн. включені ТОВ ВКК "Арія" до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Буд-Ін-Вест" на адресу ТОВ ВКК "Арія" у грудні 2014 року виписано низку податкових накладних в один день, сума ПДВ яких не перевищує 10 000 грн., зокрема, 31.12.2014 року на суму 552 330 грн. виписано 56 податкових та 56 актів виконаних робіт з однаковою назвою послуги "юстирування антен РРЛ", 23.12.2014 року - на суму ПДВ 207 906, 99 грн. виписано 42 податкові накладні, 22.12.2014 року - на суму ПДВ 145 439,13 грн. виписано 20 податкових накладних тощо, вказані податкові накладні не були зареєстровані в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", що на думку контролюючого органу дає підставу стверджувати про навмисне приховування номенклатури реалізованих товарів (робіт, послуг) від контролюючих органів та порушення вимог наказу Мінфіну від 22.09.2014 року № 957 щодо порядку заповнення податкової накладної.

Також в акті вказано, що перелік наданих послуг зазначається одночасно за 10-50 адресами, що унеможливлює визначити вартість одиниці послуги за окремою адресою.

Акти наданих робіт (послуг) є узагальненими актами, які не містять деталізації обсягів виконаних робіт в розрізі об'єктів, тобто не можливо розмежувати, які із зазначених робіт виконувалися на окремому об'єкті. Надані документи (додаткові угоди, замовлення на виконання робіт, акти приймання - передачі технічної документації, акти стану виконаних робіт, протоколи контрольного розряду акумуляторної батареї, акти погодження, акти технічного стану демонтованого обладнання та виявлення дефектів (АКБ), звіти усунення недоліків, робочі проекти, розрахунки розподілу електромагнітного випромінювання для внесення змін до санітарного паспорту, розрахунки для санітарного паспорту на радіотехнічний об'єкт, проектні рішення до проекту модернізації, звіт про усунення недоліків виявлених в процесі перевірки та інші технічні документи) не можливо ув'язати з актами виконаних робіт.

Як вбачається з акту планової документальної перевірки від 02.06.2017 року № 721/16-31-14-01-09/23560575 (т.1, а.с. 99), зібрана в ході цієї перевірки інформація по ТОВ "Буд-Ін-Вест" (код ЄДРПОУ 39269592) за даними ІС "Податковий блок" відповідає зібраній за матеріалами позапланової виїзної документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 15.09.2015 року № 1696/16-01-22-05/23560575 (т. 10, а.с. 66-85), а саме:

- постачальник послуг ТОВ "Буд-Ін-Вест" з 07.08.2015 року відсутній за юридичною адресою (супровідним листом від 07.08.2015 року № 5049 оперативним управлінням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено для приєднання до матеріалів кримінального провадження протокол огляду місця події від 07.08.2015 року про відсутність ТОВ "Буд-Ін-Вест" за адресою місцезнаходження);

- фінансову звітність за 2014 рік, додатки до декларації з податку на прибуток про основні фонди (додаток АС) не подано ТОВ "Буд-Ін-Вест", що унеможливлює дослідити наявність основних фондів, залишків ТМЦ, грошових коштів та інших показників, які характеризують можливість ведення господарської діяльності;

- згідно даних "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" (форма 1 ДФ) на підприємстві обліковувався на протязі 4 кварталу 2014 року 1 працівник - головний бухгалтер (директор) ТОВ "Буд-Ін-Вест" Гурник Г.М., що за висновком контролюючого органу унеможливлює виконання робіт (надання послуг) одночасно за великою кількістю адрес.

На підставі наведеного, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про непідтвердження реальності господарських операцій між ТОВ ВКК "Арія" та ТОВ "Буд-Ін-Вест" у грудні 2014 року.

При цьому, в основу висновків акту планової документальної перевірки (акт від 02.06.2017 року № 721/16-31-14-01-09/23560575) покладено висновки щодо нереальності взаємовідносин з постачальником ТОВ "Буд-Ін-Вест" за листопад 2014 року, викладених у акті позапланової перевірки від 15.09.2015 року № 1696/16-01-22-05/23560575, а також висновки постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року по справі № 816/481/16, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року, за адміністративним позовом ТОВ ВКК "Арія" до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.10.2015 року № 0000282308, винесеного на підставі акту позапланової перевірки від 15.09.2015 року № 1696/16-01-22-05/23560575, якою в задоволенні позову було відмовлено.

На підставі вищевикладених висновків акту перевірки від 02.06.2017 року № 721/16-31-14-01-09/23560575 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення - рішення від 15.06.2017 року № 0005541401, яким ТОВ ВКК "Арія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3050311,50 грн., з них: за основним платежем - 2033541 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1016770,50 грн..

Також відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у відповідності до п. 54.3 ст. 54 ПК України, оскільки позивачу повторно протягом 1095 днів визначено податкові зобов'язання з вказаного податку (т. 10, а.с. 54-57).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування останнього.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Податковий кредит, за змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ ВКК "Арія" є підрядною організацією з будівництва об'єктів телекомунікацій - базових станцій мобільного зв'язку та надання послуг щодо їх технічного обслуговування для належного функціонування. Діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, компанія здійснювала з 21.04.2010 року по 21.04.2015 року на підставі ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 5514295, на даний час компанія здійснює свою діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 640061, виданої Державною архітектурно - будівельною інспекцією України.

Замовниками Товариства на виконання робіт та/або послуг є такі суб'єкти господарювання, як ПрАТ "Київстар", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Хуавей Україна", ТОВ "Укртауер", ТОВ "Лайфсел" тощо. Товариство здійснює свою господарську діяльність у різних регіонах (областях), а саме: Одеському, Дніпропетровському, Харківському, Сумському, Житомирському, Хмельницькому тощо.

Дані роботи та послуги ТОВ ВКК "Арія" (Виконавець) здійснює (надає) відповідно до укладених договорів, зокрема, із ПрАТ "Київстар" (Замовник) (до зміни організаційно-правової форми та найменування юридичної особи - ЗАТ "Київстар"), із яким укладено Генеральний договір від 04.02.2010 року № 26291/26300/26281, відповідно до якого укладено:

- Договір з технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі від 04.02.2010 року № 26291;

- Договір генерального підряду на будівництво об'єктів від 04.02.2010 року № 26281;

- Договір про надання послуг від 04.02.2010 року № 26300.

Також між ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." та ТОВ ВКК "АРІЯ" укладено Договір підряду на паспортизацію антенних споруд та розробки проектів підсилення на об'єктах ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." від 18.10.2010 року № 31783.

До Договору з технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі від 04.02.2010 року № 26291 укладено Додаткову угоду від 18.03.2013 року № 26291.15, згідно якої в Додатку № 1 Договір з технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі викладено в новій редакції.

Види робіт, що визначені у Додатку № 2 "Планово-профілактичне обслуговування" виконуються ТОВ ВКК "Арія" (Виконавець) на об'єктах ПрАТ "Київстар" (Замовник).

Разом з цим, згідно Договору з технічного обслуговування, ТОВ ВКК "Арія" мало виконувати планово-профілактичні роботи, які входять до складу робіт технічного обслуговування об'єктів - БС (базових станцій) по всій території України.

Умовами вищезазначеного Договору з технічного обслуговування, зокрема, розділом "Антенно-фідерні тракти, обладнання радіо доступу та систем передач", регламентується наступний комплекс робіт:

- п. 5, перевірка герметизації антенно-фідерного тракту та кабелів живлення RRU (в місцях приєднання до антени, RRU, з'єднань фідер - джампер, зовнішніх заземлень фідерів);

- п. 5.3, виконання поновлення герметизації (в разі виявлення пошкоджень або відсутності герметизації);

- п. 9, перевірка азимутів та кутів нахилу антен;

- п. 12, перевірка фідерів (радіо - та оптичних кабелів), кабелів живлення RRU на предмет зовнішнього ушкодження;

- п. 14, перевірка стану льодозахисту антен , фідерів, RRU, кабелів живлення;

- та багато інших робіт (послуг).

Також, крім вищезазначених договорів, між ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." та ТОВ ВКК "АРІЯ" укладено Договір підряду на паспортизацію антенних споруд та розробки проектів підсилення на об'єктах ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." № 31783 від 18.10.2010 року (далі по тексту - Договір підряду на паспортизацію).

Як вбачається з пояснень представника позивача, при виконанні договірних зобов'язань за вищевказаними договорами ТОВ ВКК "Арія" скористалися послугами ТОВ "Буд-Ін-Вест", уклавши з останнім договір підряду від 03.11.2014 року № БА3 та доручивши частину робіт на виконання ТОВ "Буд-Ін-Вест".

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору, підрядник зобов'язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями замовника, на підставі яких сторони укладають відповідні додаткові угоди до Договору, виконати комплекс робіт, перелік яких зазначається в цих додаткових угодах.

Згідно з п.1.2.1 Договору, перелік робіт, що виконуються в межах цього Договору, передбачений у Прейскуранті, що є невід'ємним додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.3. передбачено, що перед виконанням Підрядником Робіт Сторони укладають та підписують відповідні Додаткові угоди до Договору, у яких вказується перелік Робіт, вказуються обсяги, вартість, порядок оплати та інші умови співпраці та вимоги Замовника.

На виконання умов Договору підряду № БА3 укладено наступні Додаткові угоди, а саме:

1. Додаткові угоди за №№ 41-52 від 03.11.2014 року;

2. Додаткові угоди за №№ 54-56 від 04.11.2014 року;

3. Додаткова угода за № 57 від 07.11.2014 року;

4. Додаткові угоди за №№ 53, 58-60, 80 від 10.11.2014 року;

5. Додаткові угоди за №№ 61-66, 68-79, 81-87 від 14.11.2014 року;

6. Додаткова угода за № 106 від 15.11.2014 року;

7. Додаткова угода за № 67 від 17.11.2014 року;

8. Додаткові угоди за №№ 89-95 від 20.11.2014 року;

9. Додаткова угода за № 88 від 28.11.2014 року;

10. Додаткові угоди за №№ 96-105, 107-115, 287 - 343 від 1.12.2014 року;

11. Додаткові угоди за №№ 116-123 від 2.12.2014 року;

12. Додаткові угоди за №№ 124-133 від 4.12.2104 року;

13. Додаткові угоди за №№ 134-136 від 8.12.2014 року;

14. Додаткові угоди за №№ 140- 158, 160-169, 172-212, 215-216, 218-223 від 09.12.2014 року;

15. Додаткова угода за №№ 137, 224 - 286 від 10.12.2014 року;

16. Додаткова угода за № 170 від 11.12.2014 року;

17. Додаткові угоди за №№ 138-139 від 12.12.2014 року;

18. Додаткові угоди за №№ 171, 217 від 15.12.2014 року;

19. Додаткові угоди за №№ 159, 213-214 від 18.12.2014 року та інші.

Зокрема, Додатковими угодами передбачено виконання таких видів робіт:

- №№ 79, 89, 90, 140, 166, 246, 247, 248, 249, 255 - виготовлення санітарного паспорта;

- № 57 влаштування репітера;

- №№ 42, 43, 44, 167, 168 - внесення змін до санітарного паспорта;

- №№ 62, 73, 117, 118, 135, 232 - внесення змін і доповнень до паспорта після виконання робіт, зазначених у проектній документації з реконструкції АС;

- №№ 128, 173, 183, 205, 212 - демонтаж - монтаж кондиціонера на діючих станціях;

- №№ 101, 124, 132 - демонтаж 2 -х фідерів 1/2 " довжиною до 30 метрів кожен, з кріпленням та аксесуарами без можливості використання демонтованого обладнання;

- №№ 45, 47, 54, 55, 59, 67, 68, 70, 71, 85, 175 - демонтаж 2 -х фідерів 5/4 " довжиною від 50 метрів кожен, з кріпленням та аксесуарами без можливості використання демонтованого обладнання;

- №№ 46, 47, 48, 49, 53, 56, 57, 66, 67, 69, 72, 96, 97, 98, 99, 101, 104, 109, 110, 111, 120, 123,125, 126, 132, 133, 170, 175, 176, 177 - демонтаж 2 -х фідерів 7/8 " довжиною до 60 метрів кожен, з кріпленням та аксесуарами без можливості використання демонтованого обладнання;

- №№ 257, 258, 260, 262, 264, 265, 271, 277, 280 - демонтаж 2-х фідерів 1/2 "довжиною до 30 м кожного, з кріпленнями та аксесуарами;

- №№ 41, 52, 61, 72, 85, 95, 149, 228, 256- 285 - демонтаж антени RAN;

- №№ 41, 52, 61, 83, 95, 123, 149, 228 - демонтаж кабінету RBS;

- №№ 94, 137, 147, 226, 256-285 - демонтаж кабінету на РБС (в т.ч. кабінетів базових станцій зовнішнього виконання, тощо. (т. 1, а.с. 223-250; т.2; т.3, а.с. 1-34).

Як вбачається з матеріалів справи, завдання на виконання робіт містять адреси базових станцій, що дозволяє ідентифікувати об'єкти, на яких виконувалися роботи, та конкретизувати способи виконання робіт.

Судовим розглядом встановлено, що, з урахуванням територіального принципу розташування базових станцій, а також схожості необхідних до виконання робіт, ТОВ ВКК "Арія" сформовано завдання для підрядників, в тому числі і для ТОВ "Буд-Ін-Вест", та відповідно до завдань укладено додаткові угоди, виконання яких оформлено актами виконаних робіт.

Так, відповідно до п. 2.1.2 вищевказаного Договору підряду № БА 3, позивачем, як Замовником, призначено відповідальних осіб для нагляду за виконанням робіт по кожному етапу на кожному об'єкті, за наслідками якого відповідальними особами складено акти стану виконаних робіт (т.6, а.с. 210, 216, 234).

Матеріалами справи підтверджено, що акти виконаних робіт ґрунтуються саме на актах стану виконаних робіт у розрізі кожного об'єкту та кожного виду виконаних робіт.

Виконані роботи прийнято ТОВ ВКК "Арія" за актами приймання-передачі №№ 41-343 у проміжок часу з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, які за номерами співпадають із номером відповідної Додаткової угоди згідно з пунктом 2.1.5. Договору підряду № БА 3 (т.3, а.с. 35-250; т.4, а.с. 1-87), на підставі яких ТОВ "Буд-Ін-Вест" складено та надано ТОВ ВКК "АРІЯ" податкові накладні №№ 249 - 551, датовані відповідними числами грудня 2014 року (т.4, а.с. 88-250; т.5, а.с. 1-154), які позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у грудні 2014 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 рік та додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року).

Так, колегія суддів вказує, що ТОВ ВКК "Арія" контролюючому органу надано достатньо документів для ідентифікації об'єктів, де виконувалися роботи, обсяг цих робіт та способів їх виконання. Вартість визначалася згідно погоджених цін за одиницю об'єкту у Прейскурантах (додатках до договорів).

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується, що на перевірку було надано всі вищезгадані документи, а саме: додаткові угоди, замовлення на виконання робіт, акти приймання - передачі технічної документації, акти стану виконаних робіт, протоколи контрольного розряду акумуляторної батареї, акти погодження, акти технічного стану демонтованого обладнання та виявлення дефектів (АКБ), звіти усунення недоліків, робочі проекти, розрахунки розподілу електромагнітного випромінювання для внесення змін до санітарного паспорту, розрахунки для санітарного паспорту на радіотехнічний об'єкт, проектні рішення до проекту модернізації, звіт про усунення недоліків виявлених в процесі перевірки та інші технічні документи, що знайшло своє відображення у акті перевірки (т.1 а.с. 138).

Як вбачається з акту перевірки, аналізу наданих ТОВ ВКК "Арія" документів не наведено, натомість зроблено висновок, що надані документи неможливо ув'язати з актами виконаних робіт.

Так, всі господарські операції в повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку позивача у структурі активів товариства (т. 6, а.с. 41), що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Доводи ГУ ДФС у Полтавській області з приводу того, що ТОВ "Буд-Ін-Вест" на адресу ТОВ ВКК "Арія" у грудні 2014 року виписано низку податкових накладних в один день, сума ПДВ яких не перевищує 10 000 грн., які не були зареєстровані в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", що є підставою стверджувати про навмисне приховування номенклатури реалізованих товарів, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011 року), що був чинним на момент проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

- понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

- понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

- понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

- понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вказує, що, згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, отримані позивачем податкові накладні від ТОВ "Буд-Ін-Вест" не повинні бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з акту планової документальної виїзної перевірки від 02.06.2017 року № 721/16-31-14-01-09/23560575, оскаржувані висновки останньої ґрунтуються на висновках попередньої позапланової виїзної документальної перевірки, за результатами проведення якої складено акт від 15.09.2015 року № 1696/16-01-22-05/23560575 (т. 10, а.с. 66-85), а також висновках постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі № 816/481/16, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року, в рамках якої перевірено правомірність податкового повідомлення - рішення від 05.10.2015 року № 0000282308 ДПІ у м. Полтаві, винесеного за наслідками проведеної позапланової перевірки.

Крім того, слід зазначити, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі № 816/481/16 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року скасовані за наслідками розгляду в касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 10, а.с. 96-97).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.10.2015 року № 0000282308 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом у розмірі 1269247,50 грн., з них: 846165,00 грн. - за основним платежем, 423082,50 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" задоволено.

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. по справі № 816/481/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія".

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 05.10.2015 року №0000282308 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом у розмірі 575275,50 грн., із них 383517,00 грн. - за основним платежем, 191758,50 грн. - за штрафними санкціями.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року по справі №816/481/16 залишено без змін.

Також слід зазначити, що податкові органи наділено повноваженнями для зібрання належних, допустимих та достатніх доказів задля виявлення та фіксування порушень податкового законодавства платниками податків.

Зокрема, пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин між позивачем та його контрагентом) передбачено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час варто зауважити, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.08.2017 року № 1002942683 проведено державну реєстрацію припинення у зв'язку з визнанням банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ін-Вест" (код ЄДРПОУ 39269592), про що державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради здійснено запис від 31.03.2017 року № 15881170043015483 (т. 5 а.с. 201-204).

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Буд-Ін-Вест" на виконання договору підряду від 03.11.2014 року № БА3, з посиланням на те, що постачальник послуг ТОВ "Буд-Ін-Вест" з 07.08.2015 року відсутній за юридичною адресою (згідно супровідного листа від 07.08.2015 року № 5049 Оперативного управління ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, направлено для приєднання до матеріалів кримінального провадження протокол огляду місця події від 07.08.2015 року про відсутність ТОВ "Буд-Ін-Вест" за адресою місцезнаходження), а також на неможливість дослідити наявність основних фондів, залишків ТМЦ, грошових коштів та інших показників, які характеризують можливість ведення господарської діяльності вказаного контрагента через неподання ним фінансової звітності за 2014 рік, додатків до декларації з податку на прибуток про основні фонди (додаток АС), з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що огляд місцезнаходження Оперативним управлінням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено 07.08.2015 року, а господарські взаємовідносини із позивачем здійснювалися у грудні 2014 року. Протоколу огляду місця події від 07.08.2015 року контролюючим органом не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В силу п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Колегія суддів зауважує, що відомості про юридичну особу ТОВ "Буд-Ін-Вест" містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Дані відомості, в силу Закону України "Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", визнаються офіційними та такими, що можуть бути використаними у спорі з іншими особами.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21.08.2017 року № 1002942683 ТОВ "Буд-Ін-Вест" в період здійснення господарської діяльності здійснювало такі види діяльності за КВЕД: 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи, 43.39 - інші роботи із завершення будівництва, 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90- неспеціалізована оптова торгівля, 41.20- будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 - будівництво доріг і автострад тощо (т. 5, а.с. 201-204).

Матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ "Буд-Ін-Вест" мало ліцензію серії АЕ № 291187, видану 01.08.2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ "Буд-Ін-Вест" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на підставі рішення від 08.07.2014 року № 27-Л, термін дії ліцензії з 08.07.2014 року по 08.07.2017 року, згідно якої ТОВ "Буд-Ін-Вест" мало право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (будівництво об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності) згідно переліку робіт, наведеного у Додатку до ліцензії АЕ № 291187 (т.1, а.с. 182-183).

Перевіркою також підтверджено, що ТОВ "Буд-Ін-Вест" на момент здійснення господарських операцій із ТОВ ВКК "Арія" у грудні 2014 року було зареєстровано платником податку на додану вартість, а відтак мало право виписувати податкові накладні, за рахунок яких його контрагенти мали право на формування податкового кредиту відповідного періоду.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ ВКК "Арія" не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Доводи відповідача про те, що у ТОВ "Буд-Ін-Вест" відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, основні фонди, персонал та інші ресурси, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.

Зокрема, в акті перевірки зазначено про неможливість дослідити наявність основних фондів, залишків ТМЦ, грошових коштів та інших показників, які характеризують можливість ведення господарської діяльності ТОВ "Буд-Ін-Вест", оскільки останнім не подано фінансову звітність за 2014 рік додатки до декларації з податку на прибуток про основні фонди (додаток АС), а згідно даних "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" (форма 1 ДФ) на підприємстві обліковувався на протязі 4 кварталу 2014 року 1 працівник - головний бухгалтер (директор) ТОВ "Буд-Ін-Вест" Гурник Г.М., що за висновком контролюючого органу унеможливлює виконання робіт (надання послуг) одночасно за великою кількістю адрес.

В той же час, чинним на момент проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом законодавством не заборонялося залучення до здійснення певних робіт осіб на підставі цивільно-правових угод.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо предмету, вартості робіт і порядку розрахунків, порядку здачі та приймання робіт, відповідальності сторін, інших умов, термінів дії договорів та юридичних адрес сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Колегія суддів зауважує, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 15.06.2017 року № 0005541401 підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкового повідомлення-рішення від 15.06.2017 року № 0005541401, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 по справі № 816/1229/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді І.С. Чалий Я.В. П'янова Повний текст постанови складено 28.02.2018 року