Рішення
від 19.02.2018 по справі 756/721/17
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

19.02.2018 Справа № 756/721/17

Справа ун. № 756/721/17

пр.№2-/756/672/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

19 лютого 2018 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Євролізинг холдінг , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Тарас Андрійович про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: визнати недійсним договір № 000279 від 23 листопада 2016 року, укладений між ТОВ Євролізинг холдінг та ним; стягнути з ТОВ Євролізинг холдінг на його користь 57 900 гривень 00 копійок; моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 листопада 2016 року між ним та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу із додатком №1 № 000279. За попередньою домовленістю між сторонами, відповідач зобов'язався продати автомобіль марки КІА Sportege за 285 000,00 грн., а він мав сплатити авансовий платіж на суму 57900,00 грн., після сплати якого автомобіль мав бути переданий останньому. Він того ж дня сплатив суму та після цього був підписаний договір та додатки до нього. Після того як він вдома більш детально вивчив зміст договору та додатків, йому стало відомо, що кошти в розмірі 57900,00 грн. сплачені ним як аванс за майбутній автомобіль, є нічим іншим як вартість фінансування та є винагородою лізингодавця за організацію та оформлення даного договору. На обумовлену раніше дату автомобіль йому переданий не був. Він більш детально вивчивши зміст угоди, дізнався, що у разі розірвання спірної угоди кошти в розмірі 57900,00 грн. йому повернуті не будуть. Враховуючи вище наведене він вважає, що договір суперечить положенням законів, а саме: Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , вимогам Цивільного кодексу України, а тому як наслідок даний договір має бути визнаний недійсним, а сплачені кошти, повернуті йому. Відповідач не мав та не має права укладати оспорюваний договір та вимагати від нього сплати коштів без наявності відповідної ліцензії. Також, умови договору є несправедливими по відношенню до нього (споживача). Зміст договору від 23 листопада 2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингоотримувача, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю включена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежного виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Також, умови договору порушують принцип добросовісності. Як вбачається із наведених договірних умов, складові першого лізингового платежу - Вартість фінансування виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Вказані положення договору порушує принцип добросовісності, оскільки, відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу Вартість фінансування , виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору.

До судового засідання представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки на позові наполягає та просить суд позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

Третя особа до судового засідання не з'явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином. До судового засідання надала письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2016 року між ТОВ Євролізинг холдінг та ОСОБА_1було укладено договір № 000279 фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець Лізингова компанія ТОВ Євролізинг холдінг ,зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно - автомобіль КІА Sportege, рік випуску 2016 року, а лізингоодержувач ОСОБА_1 зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно Додатку № 1 до укладеного договору, сторонами було обумовлено, що вартість предмета лізингу становить 579 000,00 гривень, фінансовий платежів - 50,00%, обсяг фінансування - 289 500,00 гривень, щомісячний платіж - 8 839398 гривень, відсоткова ставка 22,00%, платіж за передачу- 17370,00 гривень (а.с.17).

Як вбачається із квитанції позивачем в якості виконання спірного договору було сплачено 57900,00 гривень (а.с.18).

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові суду від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Таким чином, спірний договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, при укладенні вказаного договору не дотримано положення законодавства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що укладений сторонами договір фінансового лізингу є недійсним, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів в якості комісії за організацію згідно договору фінансового лізингу у розмірі 57900,00 гривень.

Щодо обґрунтування заявлених вимог позивача в частині неможливості укладення відповідачем договору фінансового лізингу без відповідної ліцензії, несправедливості умов договору по відношенню до позивача, порушення принципу добросовісності, то суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 11 вересня 2013 р. у справі № 6-40 цс 13 дійшла до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по - перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України); по - друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по - третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Виходячи із загальних умов, укладеного між сторонами договору, сторонами досягнуто домовленість про істотні умови договору даного виду. При цьому, позивачем підписано вказаний договір, що свідчить про ознайомлення з умовами договору та виразу повної згоди під час його підписання з умовами, викладеними у ньому.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім того позивачем зазначена вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000,00гривень.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних страждань, враховуючи ступінь вини відповідача та інших обставин, зокрема характер та тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, суд вважає, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди діями відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ Євролізинг холдінг , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Тарас Андрійович про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України Про фінансовий лізинг , ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 203, 205, 215, 216, 220, 627, 799, 806, 807 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 56-60, 64, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Євролізинг холдінг , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Тарас Андрійович про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №000279 фінансового лізингу з додатком №1, укладений 23 листопада 2016 року між ТОВ Євролізинг холдінг та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Тарасом Андрійовичем

Стягнути з ТОВ Євролізинг холдінг ( код ЄДРПОУ 39348129)на користь ОСОБА_1, 57 900 гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ Євролізинг холдінг ( код ЄДРПОУ 39348129) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: О.М. Луценко

СудОболонський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення19.02.2018
Оприлюднено02.03.2018
Номер документу72509948
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —756/721/17

Рішення від 19.02.2018

Цивільне

Оболонський районний суд міста Києва

Луценко О. М.

Рішення від 09.02.2017

Цивільне

Оболонський районний суд міста Києва

Луценко О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні