Ухвала

від 01.03.2018 по справі 804/1160/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 березня 2018 р. Справа № 804/1160/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №804/1160/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є" до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленка Анатолія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СПЕЦЛИТ'Є" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю завод "Спецлит'є" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленка Анатолія Володимировича із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав від 19.09.2017р., індексний номер 37141471 за ТОВ "ДП СПЕЦЛИТ'Є" (ЄДРПОУ 41487153) на нежитлову будівлю, будівлю малярно-сушильного цеху №6 корпус 3 літ. Б (4)-1 за адресою: м.Дніпро, вул. Ударників, 27 (РНОНМ 87749812101), що прийняте державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленком Анатолієм Володимировичем;

зобов'язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленка Анатолія Володимировича внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності №22397338 на нежитлову будівлю, будівлю малярно-сушильного цеху №6, корпус 3 літ. Б (4)-1 за адресою: м.Дніпро, вул. Ударників, 27 (РНОНМ 87749812101).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/1160/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні. Окрім того, даною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП СПЕЦЛИТ'Є".

01.03.2018р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю завода "Спецлит'є" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема: до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №804/1160/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є" до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленка Анатолія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СПЕЦЛИТ'Є" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав від 19.09.2017р., індексний номер 37141471 - заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, будівлі малярно-сушильного цеху №6, корпус 3 літ. Б (4)-1 за адресою: м.Дніпро, вул. Ударників, 27 (РНОНМ 87749812101).

Дослідивши зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Спецлит'є" про забезпечення адміністративного позову та доданих до неї документів, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі №804/1160/18 за вказаним позовом з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно правовий характер, повязаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно правового спору визначає не тільки його субєктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно повязане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути субєкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим субєктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що предметом даного спору є порушене, на думку позивача, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є" на нерухоме майно (а саме: нежитлова будівля, будівля малярно-сушильного цеху №6, корпус 3 літ. Б (4)-1 за адресою: м.Дніпро, вул. Ударників, 27 (РНОНМ 87749812101), стосовно якого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленком А.В. прийнято оскаржуване рішення та здійснено відповідні реєстраційні дії.

Водночас, 01.03.2018р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є" про забезпечення адміністративного позову, зі змісту якої вбачається, що незаконне, на думку заявника, переоформлення права власності на вищезазначене нерухоме майно викликано конфліктом майнових інтересів між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є", які також є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СПЕЦЛИТ'Є" та спадкоємцями померлого учасника Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є", який володів 51% акцій (ОСОБА_1).

Аналіз наведених фактичних обставин дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям відповідача передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Отже, слід зазначити, що спірні правовідносини виникли з питання правомірності вчинених відповідачем реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути й вирішені питання, пов'язані з реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даній справі позов заявлений з підстав порушення права власності, тобто спір фактично стосується не оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, а права володіння (користування) майном, оскільки задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю заводом "Спецлит'є" в рамках даної справи позовних вимог призведе до припинення відповідних прав іншої особи.

Статтею 20 Господарського - процесуального кодексу України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Пунктом 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю заводом "Спецлит'є" позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2017 індексний номер 36239832, номер запису 21489192 та зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії щодо скасування державної реєстрації права вланості на відповідне нерухоме майно - не є публічно-правовими, оскільки предметом такого спору є захист права власності, права володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна, тобто, має місце спір приватно - правового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 та від 31.01.2017 року у справі №817/3053/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України - при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд зазначає, що захист прав позивача у визначений ним спосіб можливий лише за умови встановлення наявності або відсутності порушення його майнових прав у сфері приватно-правових відносин (права власності на спірне нерухоме майно), що не входить до компетенції адміністративного суду.

Натомість, враховуючи, суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад та норми статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд зауважує, що розгляд відповідного спору має здійснюватися в порядку господарського судочинства (за умови збереження суб'єктного складу учасників).

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України - суд закриває провадження у справі у разі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Разом з тим, суд роз'яснює, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ст. 143 та ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 7 Закону України Про судовий збір , з власної ініціативи, у зв'язку з чим за відсутності відповідного клопотання позивача суд не має можливості вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщокщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №804/1160/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є" до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Коноваленка Анатолія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СПЕЦЛИТ'Є" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю заводу "Спецлит'є", що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали про закриття провадження по справі надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський