Рішення

від 01.03.2018 по справі 826/11947/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2018 року № 826/11947/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Сі Ар" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), в якому просить суд визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення від 11.07.2016 №0006161205 про застосування штрафних санкцій на суму 4 500, 90 грн., прийняте державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним помилково 18.02.2016 сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток на інший рахунок, про що листом 22.02.2016 повідомлено контролюючий орган.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмових заперечних, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток та своєчасності сплати податку на прибуток за 2015 товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар", за наслідком якої складено акт №4759/26-53-12-05 від 13.06.2016 (далі - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.07.2016 №0006161205, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" штраф у розмірі 4 514, 90 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, приписи п. 126.1 ст. 126 ПК України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" подано 19.02.2016 відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 в сумі 301 246, 00 грн.

18.02.2016 позивачем сплачено вказану суму грошового зобов'язання на помилковий рахунок, з огляду на що 22.02.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" подано Державній податковій інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заяву вих. 11/02-2016 від 19.02.2016 з проханням зарахувати платіж на вірні реквізити.

Судом встановлено, що сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 301 246, 00 грн. зараховано на вірні реквізити 11.03.2016, тобто з затримкою у 1 календарний день.

Позивач вважає, що оскільки ним вчинено дії, а саме подано відповідну заяву контролюючому органу про перерахування суми сплаченого грошового зобов'язання на вірні реквізити відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в порядку п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Оцінюючи вказані доводи суд зазначить наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм БК України дає суду підстави дійти до висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі № 21-3920а15, а також у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № К/9901/2649/18.

Оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, суд вважає, що помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що доводи викладені відповідачем в письмових запереченнях не спростовують вище встановленого судом.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" (02154, м. Київ, вул.. Ентузіастів, б. 45, оф. 27, код ЄДРПОУ 38013079) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (02094, м. Київ, б-р. Верховної Ради, б. 24 - Б, код ЄДРПОУ 39469994) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.07.2016 №0006161205, прийняте державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Судові витрати в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ Сі Ар" (02154, м. Київ, вул.. Ентузіастів, б. 45, оф. 27, код ЄДРПОУ 38013079) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (02094, м. Київ, б-р. Верховної Ради, б. 24 - Б, код ЄДРПОУ 39469994).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева