Постанова

від 11.01.2018 по справі 804/8776/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2018 рокусправа № 804/8776/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,

судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Пшиченка Ю.В.,

відповідачів: - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства "Будівник Кривбасу"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (ухвалену в м. Дніпрі суддею Степаненком В.В., повний текст постанови складений 17 травня 2017 року)

у справі № 804/8776/15

за позовом приватного підприємства "Будівник Кривбасу"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головних державних інспекторів праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Іванова Костянтина Володимировича та Харченко Маргарити Броніславівни

про визнання незаконною перевірки та скасування акту,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року приватне підприємство Будівник Кривбасу звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головних державних інспекторів праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Іванова Костянтина Володимировича та Харченко Маргарити Броніславівни, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 162-165), просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, яка полягає в невинесенні припису за результатами перевірки в період з 24 вересня 2014 року по 25 вересня 2014 року щодо порушення приватним підприємством Будівник Кривбасу законодавства про працю та зобов'язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області скласти вищезазначений припис і надати його представникам приватного підприємства Будівник Кривбасу ; визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з проведення планової перевірки приватного підприємства Будівник Кривбасу про додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 24 вересня 2014 року по 25 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт №04-05-98/303; визнати неправомірними дії головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області щодо викладення в акті №04-05-98/303 висновків про факт роботи громадянина ОСОБА_4 в приватному підприємстві Будівник Кривбасу з 14 квітня 2014 року та висновків про отримання вказаним громадянином травми 29 квітня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне підприємство Будівник Кривбасу подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання скласти припис і надати його представнику позивача суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що винесення припису є виключною компетенцією контролюючого органу і тому може бути не реалізоване, оскільки чинним законодавством передбачено обов'язкове винесення припису у разі зазначення в акті перевірки виявлених порушень. При цьому зазначає, що умисне не складення державним інспектором припису порушує право позивача на оскарження незаконних та необґрунтованих за змістом результатів перевірки. Також, судом не надана належна оцінка і не наведені мотиви щодо відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача про викладення в акті №04-05-98/303 висновків про факт роботи громадянина ОСОБА_4 в приватному підприємстві Будівник Кривбасу з 14 квітня 2014 року та про отримання вказаним громадянином травми 29 квітня 2014 року. Крім того, поза увагою суду залишилась обставина існування двох версій акту перевірки від 25 вересня 2014 року №04-05-98/303.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області зазначає, що перевірка позивача призначена на підставі постанови слідчого Довгінцівського районного відділу Криворізького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 29 липня 2014 року, у зв'язку з чим припис не виносився, оскільки перевірка проводилася для встановлення факту трудових відносин громадянина ОСОБА_4 в приватному підприємстві Будівник Кривбасу .

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

У відповідності до частини 1 статті 55 Кодекс адміністративного судочинства України, сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Кодексом адміністративного судочинства України не обмежується кількість представників сторони, які можуть брати участь в адміністративному процесі.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області не вказує на існування обставин, що перешкоджають взяти участь у розгляді справи іншим представником.

Отже, підстав для задоволення заяви про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знаходить.

Представники відповідачів, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

У судовому засіданні, представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 24 по 25 вересня 2015 року територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області, на підставі постанови слідчого Довгінцівського районного відділу Криворізького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 29 липня 2014 року №24/СО-6465, в рамках проведення досудового розслідування №42014040720000009 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, проведено позапланову перевірку приватного підприємства Будівник Кривбасу щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2014 року №04-05-98/303, примірник якого отримано директором приватного підприємства Будівник Кривбасу ОСОБА_5 16 жовтня 2014 року для ознайомлення (т. 1 а.с. 63-70).

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги пояснення головних державних інспекторів праці територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області Харченко Маргарити Броніславівни та Іванова Костянтина Володимировича, відповідно до яких саме Харченко Маргаритою Броніславівною, на підставі наказу від 23 вересня 2014 року №234-К та направлення на перевірку від 23 вересня 2014 року №234-К/98 проведена позапланова перевірка приватного підприємства Будівник Кривбасу у період з 24 по 25 вересня 2014 року, оскільки Іванов Костянтин Володимирович у цей період знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.

Перевіркою встановлено, що в порушення частини 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (конракту), або видання наказу, розпорядження не оформлено;

- в порушення статті 29 Кодексу законів про працю України робітників приватного підприємства Будівник Кривбасу не поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних шкідливих виробничих факторів; не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

- в порушення вимог частини 2 статті 48 Кодексу законів про працю України та абзацу 2 пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України,Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), трудові книжки не ведуться на всіх працівників, які працюють на приватному підприємстві Будівник Кривбасу понад п'ять днів;

- в порушення частини 4 статті 48 Кодексу законів про працю України та абзацу 2 пункту 2.2 глави 2 Інструкції №58 до трудових книжок працівників приватного підприємства Будівник Кривбасу не заносились відомості про роботу;

- в порушення приписів частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці у приватного підприємства Будівник Кривбасу не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи;

- в порушення вимог частини другої статті 30 Про оплату праці у приватного підприємства Будівник Кривбасу не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

При цьому, результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем припис не виносився.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої виходив з того, що державний контроль за додержанням законодавства про працю реалізується інспекцією через проведення різного виду перевірок, які повинні забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства. Результати перевірки викладаються в акті. Отже, уповноважений працівник інспекції мав право при проведенні перевірки викладати обставини перевірки в акті, які за своєю суттю є суб'єктивною оцінкою ряду обставин перевіряючої особи. При цьому, право прийняття за наслідками акту перевірки відповідного припису та/або постанови Інспекцією належить до дискреційних (виключних) повноважень суб'єкта влади, в тому числі може бути не реалізовано. З огляду на те, що перевірка проведена на підставі постанови слідчого у ході досудового розслідування, то вимога щодо визнання дій відповідача щодо проведення планової перевірки приватного підприємства Будівник Кривбасу є необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (далі Положення №386) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення №386 передбачено, що Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Відповідно до пункту 7 Положення №386 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області наділена повноваженнями проводити перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

Статтею 31 Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31 липня 2014 року №1622-VІІ установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року №408 Про питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами визначено, що проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами здійснюється з дозволу Кабінету Міністрів України шляхом прийняття відповідного розпорядження. Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки, у порядку визначеним законом.

Згідно із статтею 93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 110 Кримінального процесуального кодексу України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки перевірка проведена на підставі постанови слідчого у ході досудового розслідування, то зазначена позапланова перевірка приватного підприємства Будівник Кривбасу здійснена відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій про викладення в акті висновків стосовно факту роботи громадянина ОСОБА_4 в приватному підприємстві Будівник Кривбасу з 14 квітня 2014 року та про отримання вказаним громадянином травми 29 квітня 2014 року, скасування акту перевірки від 25 вересня 2014 року №04-05-98/303, а також винесення припису слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390), право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - інспектор).

Пунктом 3 Порядку№390 визначено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно з пунктами 7, 8 Порядку№390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства. Рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачає, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

З огляду на зазначене, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення вимог чинного законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії, який породжує права та не створює обов'язки для позивача, а тому такий акт не може бути скасований в судовому порядку.

Також, в матеріалах справи міститься вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року у справі №211/8089/14-к (провадження №1-кп/211/152/15), яким визнано ОСОБА_6 винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави. Вказаний вирок згідно даних Єдиного реєстру судових рішень набрав законної сили 20 травня 2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44753907).

Вищезазначеним вироком, зокрема, встановлено, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що він працював директором, але фактично на роботу приймав працівників ОСОБА_7 Трудові книжки працюючих зберігалися в сейфі в приймальній, він їх ніколи не бачив і не знав усіх працюючих. Він пам'ятає, що на підприємстві працювали ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, але який час, не пам'ятає. ОСОБА_11 він бачив пару раз, той казав, що працює. Він визнає себе винним, так як він, як директор, зобов'язаний був вирішувати питання прийому на роботу працівників та їх звільнення. Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що про ОСОБА_11 йому нічого не відомо. Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_11 працював з ними виконробом, проводив інструктаж .

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вимога про визнання акту перевірки протиправним за встановленими у справі обставинами, не може бути окремим предметом розгляду в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 січня 2013 року у справі К/9991/4383/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське міське шляхово-експлуатаційне управління до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Київській області.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позапланова перевірка приватного підприємства Будівник Кривбасу проведена на підставі постанови слідчого слідчого відділу Довгінцівського районного відділу Криворізького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Тація О.А. від 29 липня 2014 року №24/СО-6465, в рамках проведення досудового розслідування №42014040720000009 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, пунктом якої передбачено, що інформацію про результати вказаної перевірки надати слідчому у встановлений законом строк, то за наслідками такої перевірки припис не виноситься.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, постанову суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Будівник Кривбасу" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим