Постанова

від 27.02.2018 по справі 810/2490/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2490/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Шурка О.І., Епель О.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПСП Агрофірма Світанок звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 18.11.2016 № 0000961404 та № 0000951404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП Агрофірма Світанок є юридичною особою, платником єдиного податку 4 групи.

Посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП Агрофірма Світанок з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Агроштурман-Україна (код ЄДРПОУ 38061468) та ПП Регіонавто (код ЄДРПОУ 56900719).

За результатами перевірки складено акт від 13.10.2016 № 127/10-13-14-04/3754024 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження у березні 2015 року за наслідком взаємовідносин з ТОВ Агроштурман-Україна суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у сумі 65 073,00 грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 4 658,00 грн., у т.ч. за березень 2015 року - 1 901,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016:

- № 0000961404, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на суму 97 610,0 грн., у т.ч. 65 073,0 грн. - основного платежу, та 32 537,0 грн. - штрафних (фінансових) санкцій,

- № 0000951404, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87 188,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акта перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК України).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Окрім того, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а також подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів при вирішенні даної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, відповідно до якого податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2015 між ПСП Агрофірма Світанок (замовник) і ТОВ Агроштурман-Україна (виконавець) укладено договір № 7 поставки і установки системи автоматичного водіння (а.с. 29 - 37), згідно умов якого виконавець зобов'язується здійснити поставку, установку і пуско-налаштування обладнання.

Найменування, кількість та вартість обладнання з урахуванням вартості послуг, а також всі витратні матеріали, необхідні для надання послуг, вказані в специфікації № 1 Специфікація Обладнання (а.с. 38 - 39).

Вартість, порядок розрахунків, строки і умови поставки обладнання, вартість послуг (технічної підтримки) визначаються сторонами в специфікаціях до договору.

Договором також визначено, що зобов'язання виконавця вважаються виконаними після: поставки обладнання в обумовлені строки у місце поставки; виконання робіт по установці обладнання на об'єкти замовника; проведення перевірки роботи обладнання на об'єктах замовника, їх налаштування та запуску в роботу; здачі в експлуатацію працездатного обладнання замовнику, при умові відсутності з його сторони претензій по якості монтажу обладнання та безперебійному запуску техніки з вмонтованим обладнанням.

Пунктом 2 специфікації № 1 до договору визначено, що загальна вартість обладнання складається з вартості складових обладнання та вартості монтажних робіт по його установці.

Отже, загальна вартість включає в себе монтажні та витратні матеріали, монтаж, пуско-налаштування та навчання (матеріали та послуги).

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна від 24.03.2015 № 6 складена та зареєстрована на частину вартості, визначену в специфікації, а саме - автопілот для трактора John Deere 6xxxCFX750/RTKDCM300, що підтверджується, зокрема, змістом акту перевірки (а.с. 71).

Податковий орган посилається на те, що у податковій накладній не зазначено коду УКТ ЗЕД, однак в специфікації до договору зазначено, що обладнання виготовлено Trimble Navigation Limited, США.

Також, у п. 1 специфікації № 1 до договору наведено перелік складових, з яких складається вказаний Автопілот для JD6xxxR/CFX750/RTK/DCM300, та які були виготовлені Trimble Navigation Limited, США.

З урахуванням того, що зазначені роботи проводились резидентом України, обладнання складається із складових, які мають свій індивідуальний код УКТ ЗЕД, загальна вартість по специфікації включає вартість послуг та не визначає індивідуальної вартості кожної складової обладнання, колегія суддів зазначає, що податкова накладна від 24.03.2015 № 6 відповідає вимогам податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованість включення ПСП Агрофірма Світанок сум ПДВ за березень 2015 року в розмірі 66 973,64 грн. до складу податкового кредиту підтверджується зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною від 24.03.2015 № 6, що була виписана та зареєстрована ТОВ Агроштурман-Україна , що у акті перевірки відповідачем не заперечується.

Крім того, в акті перевірки (а.с. 71) зазначено, що розбіжності між податковим кредитом ПСП Агрофірма Світанок та податковими зобов'язаннями ТОВ Агроштурман-Україна за березень 2015 року відсутні.

Отже, відповідачем не заперечується належне виконання ТОВ Агроштурман- Україна вимог закону щодо власного відображення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПСП Агрофірма Світанок .

Більше того, у ході перевірки податковим органом не вказано на будь-які недоліки стосовно ТОВ Агроштурман-Україна як платника ПДВ на час господарських взаємовідносин із позивачем.

Доводи апелянта щодо встановлення відсутності придбання вказаного обладнання з посиланням на те, що ТОВ Агроштурман-Україна відповідно до АІС Податковий блок не здійснювало імпорт обладнання, реалізованого ПСП Агрофірма Світанок , колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Зі змісту п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України слідує, що обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано на будь-які недоліки, допущені саме ПСП Агрофірма Світанок при формуванні податкової звітності.

В той же час, фактичне здійснення господарської операції підтверджується сукупністю первинних, платіжних, звітних та інших документів, які супроводжують такого роду операції. Характер даних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ПСП Агрофірма Світанок та її основним видам.

Водночас, наявність в АІС Податковий блок інформації щодо не здійснення ТОВ Агроштурман-Україна імпорту автопілота, реалізованого ПСП Агрофірма Світанок , не може бути підставою для висновку про відсутність такої господарської операції.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону Про податок на додану вартість роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.11.2016 № 0000961404, № 0000951404 та наявність підстав для їх скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.,

Епель О.В.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Епель О.В.

Шурко О.І.