Рішення

від 26.02.2018 по справі 905/2671/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2018 Справа № 905/2671/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 про стягнення заборгованості в розмірі 16733,26 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник (за довіреністю)

від відповідача - не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 про стягнення 16733,26 грн., у тому числі: 7418,76 грн. - суму основного боргу; 955,22грн. - пені, 3% річних - 785,03 грн.та інфляційні втрати у розмірі 7574,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №2502/14-КП-7 від 28.01.2014р. із відповідачем, не виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого виникли підстави для стягнення боргу, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого-квітня 2016р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, сальдо та операції по підприємству відповідача з спірний період, а також у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №2502/14-КП-7 від 28.01.2014 разом із додатковими угодами.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 611, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.174, 193,216, 218 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву у інший спосіб не надав.

За висновками суду, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Пунктом 4 ст.122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 є: 83050, місто Донецьк, пр..Ватутіна, 2Д.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 23.11.2017, 18.12.2017, 17.01.2018, 13.02.2018, на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/2637/17, призначеного на 14.12.2017, 11.01.2018, 06.02.2018, 26.02.2018 відповідно.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Квартал Люксембург 1 (Покупець), керуючись Законом України Про засади функціонування ринку природного газу, укладено договір на купівлю-продаж природного газу №2502/14-КП-7 від 28.01.2014, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій).

За визначеннями п.2.1 договору Продавець передає Покупцеві в з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. газ в обсязі до 56,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.), зокрема: січень - 10,000, лютий - 10,000, березень - 7,000, квітень -5,000.

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У розумінні п.3.4 договору, підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1 договору ціни (граничні рівні цін) на природний газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п.11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується. За період з лютого по квітень 2014 року позивач поставив відповідачу газ на суму 7418,76 грн., що не спростовано відповідачем

Доказів наявності заперечень відповідача щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт постачання природного газу на суму 7418,76 грн., та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми невиконаного відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 7418,76 грн. за березень-квітень 2014р. за Договором № 2502/14 від 28.01.2014р. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними, обґрунтованими.

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що у разі неповної сплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений:

за лютий 2014 року не пізніше 15.03.2014р.;

за березень 2014 року не пізніше 15.04.2014р.;

за квітень 2014 року не пізніше 15.05.2014р..

За твердженнями позивача, що не заперечуються відповідачем, останній розрахувався за зобов'язаннями за лютий 2014 р. з порушенням строків встановлених договором, за березень та квітень 2014р. зобов'язань не виконав..

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 785,03 грн. за прострочення основного зобов'язання:

у сумі 13070,72 грн. за період з 15.03.2014. по 10.04.2014р., що складає 29,01 грн.;

у сумі 5160,14 грн. за період з 15.04.2014. по 15.09.2017р., що складає 529,72 грн.

у сумі 2258,62грн. за період з 15.05.2014. по 15.09.2017р., що складає 226,30 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних в межах періоду, визначеного позивачем, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі 7574,25 грн. за невиконаними зобов'язаннями березня-квітня 2014р.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому приймається для нарахування цих вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, за періоди визначені позивачем у розрахунку (а.с.9-10) суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7574,25 грн. підлягають задоволенню.

Крім позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційні втрат, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 955,22 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, у разі якщо до 14 числа місяця (п.6.1 договору), наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційні витрат, позивач

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 955,22 грн.

Нарахування здійснено за зобов'язанням:

у сумі 13070,72 грн. за період з 15.03.2014. по 10.04.2014р., що складає 125,69 грн.;

у сумі 5160,14 грн. за період з 15.04.2014. по 14.10.2014р., що складає 567,90 грн.

у сумі 2258,62грн. за період з 15.05.2014. по 14.11.2014р., що складає 261,63 грн.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, в межах періоду, визначеного позивачем, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги до ТОВ Квартал Люксембург 1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 про стягнення заборгованості в розмірі 16733,26 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 (83050, Донецька область, м.Донецьк, пр.-т Ватутіна, б.2д, код ЄДРПОУ 39025022) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 7418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 76 коп., пеню у сумі 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 7574 (сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 25 коп., три відсотки річних у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 01 березня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов