Рішення

від 02.03.2018 по справі 910/23030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.2018                               м. Ужгород                              Справа № 910/23030/17

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика", м. Мукачево

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ЛАЙФ", м. Мукачево

про стягнення 41030,90грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення 41030,90 грн. Підставою позову є факт невиконання відповідачем, як замовником, зобов'язання по оплаті наданих на виконання укладеного між сторонами Договору про надання та організацію транспортно-експедиційних послуг №TRP078/15 від 29.07.15 року позивачем (перевізником) послуг перевезення.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано копії як основного Договору, так і копії заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, копії товарно-транспортних накладних та виставлених рахунків. За твердженням позивача всі перелічені документи були направлені на адресу відповідача рекомендованим листом 26 жовтня 20017 року та отримані адресатом 31 жовтня 2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року №910/23030/17 означений позов (справа №910/23030/17) направлено за підсудністю до господарського суду Закарпатської області, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача за позовом є : 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Штефана, 25.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області суду від 19 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

У встановлений судом строк позивачем подано суду докази про надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками на належну адресу, тому ухвалою суду від 19.01.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строк для подання процесуальних документів.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ЛАЙФ" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" (Перевізник) 29 липня 2015 року був укладений договір про надання та організацію транспортно-експедиційних послуг № ТRP 078/15.

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник зобов'язався доставити автомобільним транспортом в міжнародному та/або міжміському сполученні ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник в свою чергу зобов'язався сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з п.1.4. договору умови кожного окремого перевезення визначаються сторонами у разових заявках, які після підписання сторонами та скріплення печатками (штампами) стають невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1.7. договору замовник зобов'язався своєчасно оплатити послуги Перевізника в порядку та згідно з умовами Заявок та цього Договору.

Розділом 4 договору сторони погодили, що вартість послуг за здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом визначається Сторонами в Заявках, які є невід'ємними частинами цього Договору, та встановлюється в національній валюті-гривні. Вартість послуг є договірною та визначається Сторонами виключно виходячи з конкретної ситуації на ринку перевезень та обсягу наданих послуг.

Оплата послуг Перевізника здійснюється Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Перевізника у строк та на умовах, вказаних у Заявці, в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку про надані послуги.

Сторони також погодили, що за прострочення виконання платіжних зобов'язань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявок відповідача №8274 від 08.09.2017, №8278 від 11.09.2017, №8287 від 13.09.2017. №8290 від 18.09.2017, №8291 від 18.09.2017, №8297 від 19.09.2017, №8312 від 25.09.2017, №8320 від 02.10.2017, №8321 від 03.10.2017, №8322 від 02.10.2017р., №8350 від 18.10.2017, позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 47700 грн. Факт виконання перевезення підтверджується також долученими до матеріалів справи відповідними товарно-транспортними накладними №99378 від 08 вересня 2017 року, №86572011 від 11 вересня 2017 року, №99437 від 14 вересня 2017 року, №86583081 від 19 вересня 2017 року, № 86583038 від 19 вересня 2017 року, №86583039 від 19 вересня 2017 року, №99502 від 19 вересня 2017 року, №86593468 від 25 вересня 2017 року, №86606603 від 03 жовтня 2017 року, №86606604 від 03 жовтня 2017 року,№86607687 від 04 жовтня 2017 року, №86605932 від 03 жовтня 2017 року№86605933 від 03 жовтня 2017 року№86635240 від 20 жовтня 2017 року.

Як стверджує позивач, 26.10.2017 рекомендованим листом ним направлено відповідачу всі передбачені договором документи, а саме: вищезазначені товарно-транспортні накладні, акти надання послуг та відповідні рахунки, що підтверджують надання послуг з перевезення на загальну суму 47700грн., на дійсну на час відправлення кореспонденції адресу відповідача. На підтвердження вказаного факту до матеріалів позовної заяви позивачем долучено відповідне повідомлення з відміткою про вручення відповідачу вказаного листа - 31.10.2017.

У перелічених вище заявках сторонами було погоджено термін оплати: перерахунок після отримання оригіналів документів до 7-10 банківських днів. Оскільки після отримання відповідачем документів на оплату наданих йому послуг 31.10.2017 протягом вказаного строку - 10 банківських днів, останнім в рахунок оплати наданих йому послуг було сплачено лише 7300грн., позивач звернувся до суду в вимогою стягнути решту суми боргу в розмірі 40400грн. в примусовому порядку.

Окрім суми боргу, за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.15. Договору позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 567,81грн. пені за період з 15.11.2017 по 04.12.2017 та 63,09грн. трьох відсотків річних.

Вивчивши та оцінивши подані позивачем матеріали, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Під час розгляду справи судом були дослідженні надані позивачем докази на підтвердження заявлених ним вимог: договір про надання та організацію транспортно-експедиційних послуг № TRP 078/15 від 29 липня 2015 року, заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно - транспортні накладні, рахунки, акти надання послуг, що підтверджують фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення. Доказів неналежного виконання позивачем зобов'язань матеріали справи не містять, за твердженням позивача претензій щодо наданих ним відповідачу послуг останнім не виставлялось.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.

Позивач вказує на те, що ним було надіслано відповідачу пакет документів, необхідних для здійснення оплати наданих послуг.

Відповідачем же факт отримання документів від позивача не заперечено, як і не спростовано факт наявності у нього боргу перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг перевезення в повному обсязі не оплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка не була оспорена та складає 40400 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування доказів надання позивачем послуг, беручи до уваги небажання відповідача спростувати чи заперечити твердження позивача про наявність боргу за надані йому послуги перевезення, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 40400 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за наданні послуги повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за наданні послуги.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач своєчасно не виконав він повинен сплатити позивачу нараховану за період з 15.11.2017 по 04.12.2017 пеню, розмір якої становить567,81 грн.

Тому вимоги позивача в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за наданні послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 63,09 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 63,09 грн. - 3 % річних (за обґрунтованим та перевіреним судом розрахунком позивача).

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 625, 909 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ЛАЙФ" (89600 Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Штефана, 25, код 38834549) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. 16 Липня, 17, код 31326988) суму 41030,90 грн.(Сорок одна тисяча тридцять гривень 90 коп.), з них 40400 грн. боргу за надані послуги, 567,81грн. пені та 63,09 грн. - 3% річних, а також 1600 грн. (Одна тисяча шістсот гривень) витрат по судовому збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С. Йосипчук