Рішення

від 27.02.2018 по справі 904/10432/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

27.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10432/17 за позовом Комунального закладу "Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги", м. Бердичів Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 21 312,50 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальний заклад "Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" заборгованість у розмірі 17 640,00 грн. та пеню у розмірі 3 672,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 43/149 від 16 грудня 2016 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2017 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.01.2018.

У судове засідання, яке відбулося 10.01.2018, представники позивача та відповідача не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

09 січня 2018 року до господарського суду надійшло клопотання Комунального закладу "Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання уповноваженого представника через відсутність у позивача достатнього фінансування.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2018 відкладено підготовче засідання на 06.02.2018. Ухвалою суду від 06.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті, відкладено розгляд справи на 27.02.2018.

У судове засідання 27.02.2018 представники сторін не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (постачальник) та Комунальним закладом "Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (покупець) було укладено договір поставки №43/149, відповідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Згідно з п.1.2 договору найменування товару: бензин А-92, Газ.

Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар (п.п.1.3, 1.4 договору).

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Загальна сума договору складає 17 640,00 грн. (п.3.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару протягом одного банківського дня з моменту оформлення постачальником видаткової накладної.

Після оплати товару на протязі 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони покупця, та видаткову накладну на товар (п.п.4.4, 4.5 договору).

Пунктом 10.2 визначено, що договір діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору відповідачем було оформлено видаткову накладну №0043/0000356 від 16.12.2016 на бензин А-92 Energy - 500 літрів та Газ (СПБТ) - 600 літрів на загальну суму 17 640,00 грн.

Позивач, 16.12.2016 перерахував на рахунок відповідача 17 640,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №122 від 16.12.2016 року.

Відповідач, обумовлений договором товар, не передав.

25.01.2017 позивач звертався до відповідача із претензією №1, згідно якої просив терміново надати довірчі документи (скретч-картки) на отримання товару, або повернути сплачені кошти у зв'язку з невиконанням договору.

Відповідач відповіді на претензію не надав, у зв'язку з чим позивач вдруге звернувся до позивача із претензією №2 від 27.02.2017 у якій просив терміново надати довірчі документи (скретч-картки) на отримання товару, або повернути сплачені кошти у зв'язку з невиконанням договору.

Вказана претензія отримана відповідачем 06.03.2017. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

У зв'язку з тим, що відповідачем умови договору в частині поставки товару не виконані, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 17 640,00 грн. та пеню, за порушення умов договору, у розмірі 3 672,50 грн., що і є причиною виникнення спору

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки оплату вартості товару здійснено, а товар не поставлено, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої за нього грошової суми.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 17 640,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 3 672,50 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. ОСОБА_1, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У частині 1 ст. 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За розрахунком позивача до сплати відповідачем підлягає пеня у розмірі 3 672,50 грн. за період з 16.12.2016 по 30.09.2017.

Перевіркою правильності нарахування пені встановлено допущення позивачем помилок, пов'язаних із невірним визначенням періодів нарахування, оскільки пунктом 4.4. договору визначено, що постачальник має передати товар на протязі 5-ти робочих днів після оплати товару. Оплату товару здійснено 16.12.2016, а тому товар має бути поставлений до 23.12.2016, у зв'язку з чим прострочка виникає з 24.12.2016.

Також позивачем не враховані положення ч.6 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за період з 24.12.2016 по 24.06.2017 у розмірі 2 391,98 грн.

Таким чином з відповідача підлягає до стягнення 20 031,98 грн., з яких 17 640,00 грн. - основний борг та 2 391,98 грн. - пеня.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 503,87 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позову до господарського суду ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 684,00 грн., у той час, як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складав 1 600,00 грн. (ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"), тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 84 грн.), ніж підлягав сплаті.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А, ідентифікаційний код 39726851) на користь Комунального закладу "Бердичівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Житомирська, буд. 42, ідентифікаційний код 38455891) заборгованість у розмірі 17 640,00 грн., пеню у розмірі 2 391,98 грн. та судовий збір у розмірі 1 503,87 грн., про що видати наказ.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва