Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/22951/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/22951/17 За позовом Малого приватного підприємства Гучтранс (Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул.. Тичини, 2 кв. 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мемфис-Груп (м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21)

про стягнення 74 882,66 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін: не викликались

встановив :

Мале приватне підприємство Гучтранс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мемфис-Груп про стягнення заборгованості у розмірі 74 882,66 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву Мале приватне підприємство Гучтранс посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №01210 від 12.10.2017 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала отримана позивачем 27.12.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

09.01.2018 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву з додатковими пояснення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

12.10.2017 між Малим приватним підприємством Гучтранс (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мемфис-Груп (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №01210 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого згідно даного договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

За умовами п. 2.1 договору при виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19 травня 1956 р. та Протоколу до КДПВ /CMR/ 197 р., Митної конвенції МДП /TIR/, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ (ADR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв ЄУТР (ESTR), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення.

Згідно з п. 1.4 договору кожне замовлення на послуги за даним договором замовник надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписане уповноваженою особою і скріплене печаткою (далі - заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід'ємну частину цього договору та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі. Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв'язку або у електронному вигляді по електронному зв'язку, та має силу оригіналу.

Відповідно до п. 2.2.8 договору замовник зобов'язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, згідно заявок, здійснювати розрахунки з перевізником.

За приписами п. 2.2.9 договору замовник зобов'язується підписати та відправити перевізнику акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 3 банківських днів з моменту отримання від перевізника або в цей же строк надати обґрунтовану відповідь у разі відмови підписати акт.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг (ставка) погоджується сторонами в заявці і вказується в рахунку перевізника.

Оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку, вантажно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкової накладної, якщо інші умови оплати не узгоджено в заявці (п. 3.2 договору).

Розрахунки по даному договору здійснюються відповідно до діючого законодавства України у національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок перевізника. У випадку, коди сторонами вартість перевезення встановлена в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України діючого на день узгодження послуг, якщо інше не обумовлено в заявці (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 5.5 договору якщо у встановлені у п. 2.2.9 даного договору строки перевізник не одержить підписаний замовником акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання, роботи та їх результати вважаються такими, що прийняті замовником.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 12.10.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.

Даний договір був укладений сторонами у спрощений спосіб - шляхом обміну електронними листами.

Матеріали справи містять замовлення №01210 на перевезення вантажним транспортом від 12.10.2017, підписане повноважними представниками сторін та скріплене печатками товариств, відповідно до якого сторони погодили маршрут: Італія - України, вантаж - елеватор, дату завантаження - 16-17.10.2017, місце завантаження, замитнення, розмитнення та розвантаження, суму фрахту - 2400 євро по курсу НБУ на момент розвантаження, умови оплати - по отриманню оригіналів документів до 7 днів та строк доставки - 23-24.10.2017.

На підтвердження укладення договору перевезення, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст. 4 КДПВ складено коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної типу CMR №2627.

Перевезення за вказаною заявкою було виконано належним чином без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача. Підтвердженням належного виконання перевезення є печатка та підпис відповідальної особи вантажоодержувача в графі 24 CMR №2627.

Документи, надання яких відповідно до змісту заявки є підставою для проведення оплати, згідно експрес-накладної ТОВ Нова пошта №59000291444217, були направлені відповідачу 25.10.2017 та отримані ним 27.10.2017.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано вимоги договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №01210 від 12.10.2017 в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути заборгованість у розмірі 74 882,66 грн. (2400,00 євро на момент розвантаження).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України )

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення замовлення на перевезення та його виконання засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи містять замовлення №01210 на перевезення вантажним транспортом від 12.10.2017, підписане повноважними представниками сторін та скріплене печатками товариств, відповідно до якого сторони погодили маршрут: Італія - України, вантаж - елеватор, дату завантаження - 16-17.10.2017, місце завантаження, замитнення, розмитнення та розвантаження, суму фрахту - 2400,00 євро по курсу НБУ на момент розвантаження, умови оплати - по отриманню оригіналів документів до 7 днів та строк доставки - 23-24.10.2017.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з перевезення товару, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною типу CMR №2627, в якій міститься печатка та підпис відповідальної особи вантажоодержувача в графі 24.

Крім того документи, надання яких відповідно до змісту заявки є підставою для проведення оплати, згідно експрес-накладної ТОВ Нова пошта №59000291444217, були направлені відповідачу 25.10.2017 та отримані ним 27.10.2017.

Згідно з п. 5.5 договору якщо у встановлені у п. 2.2.9 даного договору строки перевізник не одержить підписаний замовником акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання, роботи та їх результати вважаються такими, що прийняті замовником.

Доказів оплати відповідачем отриманих послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору на перевезення вантажів, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 2400,00 євро по курсу НБУ на момент розвантаження.

Враховуючи умови оплати - по отриманню оригіналів документів до 7 днів та строк доставки - 23-24.10.2017, суд погоджується з розрахунком позивача, що станом на 24.10.2017 (дата розвантаження) платіж у сумі 2400,00 євро у перерахунку на гривню становив 74 882,66 грн.

Відповідач заперечень щодо стягнення вказаної суми не подав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 882,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача по оплаті правової допомоги в розмірі 7400,00 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

15.11.2017 між позивачем (довіритель) та адвокатом Лозою В.М. (повірений) був укладений договір доручення, за умовами якого повірений зобовязався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ Мемфис-Груп . З цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді, т.ч. готувати процесуальні документи на виконання ухвал суду, надавати письмові пояснення тощо (14 год.). Винагорода за вказані дії становить 7400,00 грн.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивач сплатив на користь адвоката Лози В.М. грошові кошти в розмірі 7400,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1-04 від 24.11.2017.

Також матеріали справи містять акт приймання-передачі наданих послуг від 24.11.2017 на загальну суму 7400,00 грн., підписаний довірителем та повіреним.

Підтвердженням того, що Лоза В.М. адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 16.05.2008.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати у справі та витрати на правову допомогу адвоката на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мемфис-Груп (02225, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21, код 33144224) на користь Малого приватного підприємства Гучтранс (81110, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Тичини, буд. 2, кв. 5, код 22362399) 74 882 (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 66 коп. основної заборгованості, судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. та витрати, понесені на правову допомогу адвоката, у розмірі 7400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 02.03.2018.

Суддя В.О. Демидов