Рішення

від 19.02.2018 по справі 904/10567/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10567/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А. за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В.

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш", м. Дніпро

про стягнення 140 264,48 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність б/н від 01.12.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2.В., довіреність б/н від 11.01.2018р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" (далі - відповідач) про стягнення 58 452,56 грн., з яких: 55 000,00 грн. - основного боргу, 687,50 грн. пені, 565,06 грн. - 3 % річних, 2200,00 грн. - інфляційних втрат, витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині порушення строків виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2017 р. відкрито провадження у справі № 904/10567/17, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 р. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 19.02.2018 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволені позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог ), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

У зв'язку з відмовою позивача в частині позовних вимог (основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних) щодо невиконання умов Договору про надання послуг № 12/2011 від 25.04.2017 р. Суд розглядав зменшенні позовні вимоги за Договором про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 р.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.02.2018 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" (виконавець) укладений Договір про надання послуг № 17/2017 (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання - ремонт козлового крана та підкранової колії.

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець зобов'язується виконати ремонт козлового крану та підкранової колії, надалі - послуга, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.3. Договору кількість, асортимент, розміри та ціна (вартість) послуг, узгоджується сторонами у додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець зобов'язується надати послуги замовнику строком вказаним у Специфікаціях.

Згідно п. 3 Специфікації № 1 від 04.07.2017 р. до Договору виконавець зобов'язується надати послуги замовнику протягом 30 тридцяти робочих днів з моменту отримання виконавцем передоплат на послуги, також виконавець має право дострокового виконання послуг.

27.07.2017 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 р. відповідно до якої:

- змінено п. 1. Специфікації № 1 до Договору, виклавши його у наступній редакції:

"1. Загальна вартість послуг за цією Специфікацією становить 55 000,00 грн.

- змінено п. 1. Специфікації № 1 до Договору, виклавши його в наступній редакції:

"Оплата вартості (ціни) послуг здійснюється в наступному порядку:

2.1. платіж у розмірі - 55000,00 грн. відповідно до п. 1 Специфікації № 1 здійснюється (сплачується) замовником протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку та за умови підписання цього Договору, узгодження та підписання Додатків (Специфікацій до Договору)".

На виконання умов Договору та Специфікацій № 1 до Договору позивачем сплачено відповідачу передоплату на загальну суму 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 07.07.2017 р. в сумі 150 000,00 грн. (а.с. 25).

24.07.2017 р. відповідач повернув позивачу зайво перераховані кошти у розмірі 95 000,00 грн. (а.с. 26).

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання в частині виконання робіт за Договором не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про повернення перерахованих коштів відповідачу у якості передоплати за Договором у розмірі 55 000,00 грн. та нарахував відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційних втрат, що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначав позивач, відповідач не виконав роботи по ремонту козлового крану та підкранової лінії, передоплату за які сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 77 від 07.07.2017 р. в частині суми 55 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов: відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами; вказані цивільні відносини не врегульовані Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства або договором; існують норми, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини.

Враховуючи, що Договір про надання послуг № 17/2017 від 04.07.2017 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, особливості укладення, виконання та розірвання якого передбачено у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зазначеними положеннями не визначено особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати наданих послуг, з урахуванням чого підлягають застосуванню положення ст. 693 Цивільного кодексу України, якими зокрема, визначено, що у випадку коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, замовник має право вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати у випадку, коли виконавець, який одержав суму попередньої оплати, не виконав роботи.

Оскільки позивач перерахував відповідачу попередню оплату за роботи на суму 55 000,00 грн., а відповідач не виконав, оплачені ним роботи, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 55 000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення виконавцем з його строків виконання робіт, виконавець сплачує пеню в розмірі 0,01 % вартості договору за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу суму 565,06 грн. - 3 % річних та 2200,00 грн. - інфляційних втрат.

В п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14

"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" викладено правову позицію, згідно з якою обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на безпідставно набуті кошти є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі: 55 000,00 грн. - основного боргу, 687,50 грн. - пені, в врешті позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивачем квитанцією: № 16082.12029 від 20.12.2017 р. на суму 143,24 грн. та платіжним дорученням № 522 від 19.12.2017 р. на суму 1960,73 грн. (а.с. 3, 4) сплачено судовий збір в загальному розмірі 2103,97 грн. Ціна позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог) по даній справі становить 58 452,56 грн. тобто судовий збір повинен сплачений у сумі 1600,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне роз'яснити, що сума сплаченого судового збору у розмірі 579,66 грн. повертається з державного бюджету за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтяжмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, б. 143; код ЄДРПОУ 40920605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (4900, м. Дніпро, вул. Юдіна, б. 15 Б; код ЄДРПОУ 31008937) 55 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 687,50 грн. (шістсот вісімдесят сім грн. 50 коп.) - пені, 169,36 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Повернути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Мінерали України" (4900, м. Дніпро, вул. Юдіна, б. 15 Б; код ЄДРПОУ 31008937) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 503,93 грн. , перерахований згідно платіжного доручення № 522 від 19.12.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/10567/17.

В решті заяви про зменшення позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Таким чином, в абзаці 2 резолютивної частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області зроблено помилку в сумі судового збору 169,36 грн., тоді як правильно слід вважати 1524,31 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири грн. 31 коп.).

В абзаці 3 резолютивної частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області зроблено помилку в сумі надмірно сплаченого судового збору у розмірі 503,93 грн. тоді як правильно слід вважати надмірно сплаченого судового збору у розмірі 579,66 грн.

Суддя ОСОБА_3

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 238 ГПК України "26" лютого 2018 р.