Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/18929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018Справа № 910/18929/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр папір Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про стягнення 2 828 772, 64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Довбик М.О. - представник за довіреністю б/н від 03.01.2018 р.

від відповідача: Пшеничний С.І. - представник за довіреністю № 21/3 від 15.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр папір Україна" (далі - ТОВ "Прем'єр папір Україна", позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (далі - ПрАТ "Бліц-Інформ", відповідач) про стягнення 2 828 772, 64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 023/К від 04.10.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Прем'єр папір Україна" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 2 534 853,90 грн., пеню у сумі 152 446,29 грн., інфляційну складову боргу в сумі 109 741,16 грн., 3 % річних у сумі 31 731,29 грн., а всього - 2 828 772, 64 грн.

Провадження у справі за вказаним позовом було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2017 р. Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2018 р. розгляд справи в суді вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні відповідно до правил, визначених новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду на їх необгрунтованість, просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, заявив клопотання про витребування доказів, яке було залишене судом без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України згідно з якою суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2016 р. між ТОВ "Прем'єр папір Україна" (постачальник) та ПрАТ "Бліц-Інформ" (покупець) був укладений договір поставки № 023/К (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити на умовах DDP та передати партіями у власність покупцю сировину та поліграфічні витратні матеріали (товар) відповідно до специфікацій до договору, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору, якщо інше не передбачено специфікаціями до договору. Загальна кількість поставленого товару визначається як фактична сумарна кількість товару, що поставлена постачальником та прийнята покупцем. У випадку необхідності сторони можуть погодити інший базис поставки шляхом його зазначення в специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товар вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна сума даного договору складається з сумарної вартості всіх партій товару, вказаних у специфікаціях з урахуванням ПДВ. Покупець здійснює оплату вартості отриманої партії товару протягом 45 днів від дати поставки, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного договору (п.п. 2.3, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору товар за даним договором постачається у кількості та асортименті відповідно до підписаної сторонами специфікації, відповідно до видаткових накладних. Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю, вказаній у видатковій накладній на конкретну партію товару (п. 7.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 р. (п. 13.1).

Специфікаціями до договору № 01 від 12.01.2017 р., № 02 від 09.03.2017 р., № 03 від 16.03.2017 р., № 04 від 02.06.2017 р. сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 023/К від 04.10.2016 р. позивач здійснив відповідачу поставку узгодженого товару загальною вартістю 2 943 223,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КБУ-000201 від 13.12.2016 р., № КБУ-000204 від 13.12.2016 р., № КБУ-000206 від 14.12.2016 р., № КБУ-000227 від 22.12.2016 р., № КБУ-000245 від 27.12.2016 р., № КБУ-000011 від 12.01.2017 р., № КБУ-000109 від 09.03.2017 р., № КБУ-000119 від 16.03.2017 р., № КБУ-000293 від 06.06.2017 р., № КБУ-000404 від 10.08.2017 р., № КБУ-000405 від 10.08.2017 р., № КБУ-000463 від 13.09.2017 р., № КБУ-000505 від 29.09.2017 р. та довіреностями, виданими на ім'я представника відповідача щодо отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, оплатив поставлений товар частково, на загальну суму 408 369,66 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Таким чином, встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 2 534 853,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 2 534 853,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 152 446,29 грн, яку також просив стягнути у судовому порядку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 8.1 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком також передбачено пунктом 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Перевіривши доводи позивача з урахуванням наведених норм діючого законодавства та умов договору поставки, суд зазначає, що період нарахування пені позивачем визначений невірно, оскільки оплата поставленого товару здійснюється протягом 45 днів від дати поставки, тому нарахування пені має здійснюватись з наступного дня, визначеного у договорі строку для виконання зобов'язання.

Отже, провівши власний розрахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 150 513,76 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 109 741,16 грн. та 3 % річних у сумі 31 731,29 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 109 741,16 грн. та 3 % річних у сумі 31 731,29 грн., тобто у заявлених позивачем сумах.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр папір Україна" до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення 2 828 772, 64 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр папір Україна" (07403, Київська область, м. Бровари, вулиця Залізнична, буд. 4, ідентифікаційний код 39932743) заборгованість у сумі 2 534 853 (два мільйони п'ятсот тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 90 коп., пеню у сумі 150 513 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 76 коп., інфляційні втрати у сумі 109 741 (сто дев'ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 31 731 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 29 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 42 402 (сорок дві тисячі чотириста дві) грн. 60 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складений 27 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.