Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/22884/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.02.2018Справа №  910/22884/17 За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (м. Київ, вул. Білоруська, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сервіс» (м. Київ, вул. Баумана, 7/2) про стягнення 33  014,52 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: не викликались           встановив : Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 33  014,52 грн., з яких: 12  736,35 грн. – основна заборгованість, 16  447,00 грн. – пеня, 470,65 грн. -  3% річних та 3360,52 грн. – індекс інфляції. Обґрунтовуючи позовну заяву Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №416/1 від 29.12.2015 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи. 29.12.2015 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сервіс»  (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (позивач, підприємство-балансоутримувач) було укладено договір № 416/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 13.10.2015 №47, розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.11.2015 №637 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт який знаходиться на вулиці Баумана, 7/2, для побутового обслуговування населення (ремонт взуття). Згідно з пунктом 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 58,1 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.06.2015 становить за 1 кв.м. – 16  203,10 грн, всього – 941  400,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 414/1280, і становить без ПДВ: 68,26 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку листопад 2015 року 3965,65 грн. За умовами п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Згідно з п. 3.3. договору, у разі користування об'єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Пунктом 3.4. договору визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Пунктом 3.5. договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. У відповідності до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Згідно з п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. За умовами п. 3.8. договору оренди, у разі якщо орендар не може використовувати орендоване майно у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за його клопотанням рішенням орендодавця на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 відсотків для об'єктів площею до 150 кв. м на строк не більше 3 місяців, а для об'єктів площею більше 150 кв. м на строк не більше 6 місяців. Інформація щодо неможливості використовування орендованого майна підтверджується відповідним актом, складеним орендарем та підприємством-балансоутримувачем. Передбачена цим пунктом зменшена орендна плата може бути встановлена один раз протягом строку дії цього договору. Відповідно до п. 3.9. договору оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати. Згідно з п. 3.10. договору зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду. Відповідно до п. 4.2.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі. За умовами п. 4.2.13. договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі угоди з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацю витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням. Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 27.12.2018 (п. 9.1. договору). Матеріали справи містять акт про фактичне використання нежилого приміщення в будинку №7/2 на вул. Баумана від 29.12.2015, відповідно до якого приміщення загальною площею 58,1 кв.м. (1-й поверх), яке закріплене за підприємством на праві господарського відання згідно Розпорядження шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» фактично займає ТОВ «Дніпро-сервіс», для побутового обслуговування населення (ремонт взуття). Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін. Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач в порушення зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №416/1 від 29.12.2015 не виконує належним чином зобов'язання щодо сплати грошових коштів за оренду приміщення, а тому сума заборгованості відповідача за період з січня по листопад 2017 року становить 12  736,35 грн. У зв'язку із наявність заборгованості позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 16  447,00 грн. – пені, 470,65 грн. -  3% річних та 3360,52 грн. – інфляційних втрат. Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав. Відповідно до ст. 73    Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України) Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для    здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 414/1280, і становить без ПДВ: 68,26 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку листопад 2015 року 3965,65 грн. За умовами п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Пунктом 3.5. договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. У відповідності до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Згідно з п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. Відповідач, порушивши умови договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №416/1 від 29.12.2015, не в повному обсязі сплатив орендну плату за період з січня по листопад 2017 року, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 12  736,35 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема й карткою рахунку 361 за 2017 рік. Доказів протилежного, а саме доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі суду не надано. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 16  447,00 грн. – пені, 470,65 грн. -  3% річних та 3360,52 грн. – інфляційних втрат. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати орендних платежів за договором 3% річних у розмірі 470,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3360,52 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Також пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. В силу положень статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.                 Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Проте, як встановлено судом, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати за договором оренди за період з січня по листопад 2017 року та з урахуванням 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення. З урахуванням позиції Вищого господарського суду України та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 1782,62 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сервіс» (03190, м. Київ, вул. Баумана, 7/2, код 321534705) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код 34966254) 12  736 (дванадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 35 коп. основної заборгованості, 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 62 коп. пені, 470 (чотириста сімдесят) грн. 65 коп. 3% річних, 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 52 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 31 коп., видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Повне рішення складене та підписане 02.03.2018. Суддя                                                                                                                                                          В.О. Демидов