Ухвала

від 02.03.2018 по справі 921/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14а, тел. 52-05-73

УХВАЛА

02 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/28/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву Гусятинського районного споживчого товариства №12 від 28.02.2018 про відвід судді Бурди Н.М.

у справі

за позовом Гусятинського районного споживчого товариства (вул. Тернопільська, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область 48201)

до відповідача Гусятинської селищної ради (провулок Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область 48201)

про визнання незаконним та скасування рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Гусятинського районного споживчого товариства до відповідача Гусятинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017.

Ухвалою суду від 26.01.2018 (суддя Бурда Н.М.) відкрито провадження у справі №921/28/18 в порядку спрощеного позовного провадження, а судове засідання призначено на 01.03.2018.

01.03.2018 року Гусятинським РайСТ подано заяву №12 від 28.02.2018 про відвід судді Бурди Н.М.

Подана позивачем заява про відвід мотивована тим, що судом (у складі судді Бурди Н.М.) розглядалась інша справа №921/2/16-г/4, рішенням у якій від 21.03.2016 року Гусятинському РайСТ відмовлено в задоволенні позову до Гусятинської селищної ради про визнання незаконним та скасуванні рішення селищної ради №308 від 22.11.2011 року. В той же час постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року рішення місцевого суду скасовано з мотивів невірно зроблених висновків та прийнято нове рішення, яким позов Гусятинського РайСТ задоволено.

У зв'язку з цим, заявник вказує на наперед сформовану думку головуючого у справі, що розглядається. А відтак, на її упередженість і необ'єктивність, що і є підставою для відводу судді.

Частиною 3 статті 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою від 01.03.2018 року провадження у справі №921/28/18 на підставі ст. 39 ГПК України зупинено та передано її матеріали для вирішення питання про відвід, у порядку встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018, головуючим по розгляду заяви про відвід судді у даній справі, визначено суддю Шумського І.П.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч.7 ст. 39 ГПК України).

За загальним правилом, питання про відвід вирішується без повідомлення учасників справи (ч.8 ст. 39 ГПК України).

Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу.

Так, відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч.2 ст.35 ГПК України) - повторної участі судді у розгляді справи.

У відповідності до ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п.п.49-50 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України"" заява № 33949/02, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та п. 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) № 33958/96, п. 42 ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom) від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За змістом п.52 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України"" заява № 33949/02, стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини рекомендує визначати, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя буде небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Таким чином, правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.

Названої презумпції позивачем у його заяві №12 від 28.02.2018 про відвід судді не спростовано.

Так, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п.п.1.2.1, п.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18).

Як зазначалось вище, підставою для відводу заявник вважає сформоване упереджене відношення судді Бурди Н.М. до вирішення спору у справі №921/28/18, у зв'язку з відмовою нею в межах розгляду іншої справи №921/2/16-г/4 у задоволенні позову Гусятинського РайСТ до Гусятинської селищної ради про визнання незаконним та скасування іншого рішення селищної ради.

В той же час, у поданому Гусятинським РайСТ відводі не наведено жодних обставин особистої упередженості та об'єктивно обґрунтованих підстав, з якими ст. 35 ГПК України пов'язує неможливість участі судді Бурди Н.М. подальшому розгляді справи №921/28/18. А також не доведено їх наявності.

Викладеною у ч.4 ст.35 ГПК України нормою чітко вказано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Тому, позиція судді Бурди Н.М., висловлена в рішенні від 21.03.2016 у справі №921/2/16-г/4 не може бути підставою для її відводу у справі, яка розглядається.

Окрім цього, відповідно до змісту ст. 38 ГПК України, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше першого судового засідання.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу .

Однак, будучи повідомленим про час і місце слухання справи та особу судді, яка буде її розглядати (представник позивача з'явився в судове засідання 01.03.2018), позивач заявив відвід вже в день першого судового засідання та без зазначення причин пропуску строку, встановленого ст. 38 ГПК України.

З огляду на усе вищезазначене, підстав для задоволення відводу не має.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.11 ст. 39 ГПК України).

Дана ухвала не підлягає оскарженню в порядку ч.1 ст.255 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 42, 32, 35-36, 39, 73-74, 86, 234 ГПК України господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Гусятинського РайСТ №12 від 28.02.2018 про відвід судді Бурди Н.М. у справі №921/28/18 відмовити.

В порядку ч.2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 02.03.2018.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя І.П. Шумський