Рішення

від 27.02.2018 по справі 923/5/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року, м. Херсон, справа № 923/5/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ОСОБА_1"

до Приватного підприємства "Агро-Максі"

про стягнення 187426,50 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

03.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Фреш ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом, спрямованим до Приватного підприємства Агро-Максі про стягнення 187426,50 грн, з яких: 137683 грн основної заборгованості, 9475,98 грн пені та 40270,52 грн доплати до ціни товару у зв'язку з курсовою різницею; які ґрунтуються на несвоєчасному виконанню відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу обладнання № 20170818 від 18.08.2017 щодо оплати вартості поставленого товару.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтвердив вказані обставини та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.01.2018 порушене провадження у справі та її розгляд в підготовчому провадженні призначений на 25.01.2018 із зобов'язанням сторін направити своїх представників в судове засідання, проте ці вимоги відповідачем не виконані, в судове засідання він свого представника не направив та про причини неявки суду не повідомив, а тому підготовче засідання було відкладене до 27.02.2018. У вказаний час представник відповідача вдруге не з'явився, а тому підготовче засідання проведене без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 18.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фреш ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агро-Максі укладений договір купівлі-продажу обладнання № 20170818, за умовами якого позивач зобов'язався поставити установку для вентиляції повітря в овочесховищі, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару (пункт 1.1.).

В пунктах 2.1., 2.2., 2.3. договору сторонами досягнуто згоди, що вартість обладнання складає 1376830 грн, що еквівалентно 45500 євро, а у випадку, коли з моменту укладення договору до моменту оплати курс гривні по відношенню до курсу євро зміниться, вартість неоплаченої частини обладнання у гривнях індексується пропорційно до зміни курсу гривні. Зокрема, на день здійснення кожного платежу його сума підлягає індексації до встановленого курсу гривні до курсу євро за формулою: Сп = Спд х К1/К2, де Сп - сума платежу у гривнях, Спд - сума платежу у гривнях згідно пункту 3.3. договору, К1 - вартість одного євро у гривнях, встановлена на день платежу, К2 - вартість одного євро у гривнях, встановлена на дату укладення договору. В свою чергу, за змістом пункту 3.3. договору оплата за товар здійснюється частинами, а саме: 688415 грн, що складає 22750 євро - авансовий платіж, 550732 грн, що становить 18200 євро - до 30.08.2017, 137683 грн, що складає 4550 євро, - до 15.10.2017.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу за видатковою накладною № РН-0000003 від 20.09.2017 товар на загальну суму 1376830 грн. Безпосередньо поставка товару підтверджується також товарно-транспортною накладною № 01-3008-17 від 18.09.2017.

Відповідачем вартість отриманого товару оплачена в сумі 1239147 грн, а саме: 19.08.2017 - 600000 грн, 30.08.2017 - 88415 грн, 31.08.2017 - 50732 грн, 06.09.2017 - 400000 грн, 18.09.2017 - 100000 грн, що слідує з банківської виписки по рахунку позивача.

Таким чином, перший платіж прострочений на 4 дні, а другий на 13 днів, а третій платіж взагалі е здійснений.

За таких обставин, за обрахунками позивача, заборгованість складає 137683 грн, а також 40270,52 грн доплати до ціни товару, яка пов'язана з курсовою різницею.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем нараховані у зв'язку з несплатою 9475,98 грн пені за період з 16.10.2017 по 21.12.2017.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, істотні умови господарського договору визначені статтею 180 ГК України. Так, за положеннями цієї норми зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 статті 189 ГК України встановлено, що ціна зазначається в договорі у гривнях, а за змістом частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Таким чином, закон дозволяє застосування грошового еквівалента при визначені ціни договору, а тому суд констатує про правомірність такої договірної умови вимогам закону.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, в пункті 10.2. договору сторони встановили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За таких обставин нарахування пені, з урахуванням перевірки її обрахунку судом, є правомірним.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань, несплати нарахованих позивачем сум в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2811,41 грн покладається на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агро-Максі (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, буд. 77-А, ідентифікаційний код 36346202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш ОСОБА_1 (01133 м. Київ, вул. Щорса, буд. 44-А, офіс 152; ідентифікаційний код 38750349) - 137683 грн основної заборгованості, 9472,98 грн пені, 40270,52 грн доплати до вартості товару, пов'язаної з курсовою різницею валюти та 2811,41 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.02.2018

Суддя М.К. Закурін