Постанова

від 28.02.2018 по справі 904/5645/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018, м. Дніпро Справа № 904/5645/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №7753-К-О від 27.12.2016

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, довіреність №26/06/17/1 від 26.06.2017 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 у справі №904/5645/17(суддя Ніколенко М.О., рішення ухвалене о 14:20 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 26.07.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м.Дніпро

до відповідача-2: Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія", м.Івано-Франківськ

про стягнення 60061,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та до Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" про стягнення 60061,08 грн., з яких: 9516,16 грн. - заборгованість за кредитом, 18865,26 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 26306,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5372,95 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 08.06.2012 в частині сплати заборгованості за кредитом та нарахованих процентів та відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поруки №20611IFU0S12J від 11.08.2015.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 у справі №904/5645/17 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 9516,16 грн. - заборгованості за кредитом, 18865,26 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 20162,65 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5372,95 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 718,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 718,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що судом встановлено, що відповідачем-2 були порушені зобов'язання за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, у зв'язку з чим відповідач-2 має заборгованість перед позивачем, строк сплати якої є таким, що настав, тому вимоги позивача про примусове стягнення такої заборгованості є обґрунтованими. Також судом встановлено, що зобов'язання за вказаним договором було забезпечено договором поруки, який укладений між позивачем та відповідачем-1, тому позовні вимоги позивача до відповідача-1 також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в тому ж обсязі, як до основного боржника. При прийнятті рішення суд першої інстанції керувався, зокрема, положеннями статей 11, 525, 526, 530, 548, 549, 553, 554, 611, 634, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 199 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідач-2 (Громадська організація "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія") звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій з даним рішенням не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає всім обставинам справи, оскільки прийняте на основі неповного і необ'єктивного з'ясування обставин справи та порушує норми матеріального і процесуального права. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 у справі №904/5645/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" про стягнення заборгованості в сумі 60061,08 грн. - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що в матеріалах справи немає договору банківського обслуговування від 08.06.2012, тому, на його думку, це тільки припущення, викладене в позовній заяві та нічим не підтверджене, оскільки наявна тільки заява від 08.06.2012. Апелянт заперечує щодо нарахованого позивачем стягнення з відповідачів 60061,08 грн. станом на 16.03.2017, оскільки вважає, що не визначено якими саме первинними документами підтверджується факт надання позивачем відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір, період користування, момент часткового повернення. Вказує, що заборгованість по комісії нараховувалась по різному, комісія нічим не обумовлена. Вважає, що позивачем не надано доказів про заборгованість за процентами в сумі 18865,26 грн., які почали нараховуватись з 02.08.2013; не надано належних первинних документів щодо наявності заборгованості у відповідача, а також не повідомлено про підстави звільнення від доказування; з наданих розрахунків ОСОБА_3 вбачається, що процента ставка змінювалася, а повідомлень щодо цього до позичальника не надходило.

В судових засіданнях представник відповідача-2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач (ПАТ КБ "ПриватБанк") письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судових засіданнях заперечував на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на не спростування відповідачем-2 тих обставин, які наведені в позовній заяві, відносно укладання між сторонами 08.06.2012 договору банківського обслуговування, використання відповідачем-2 на умовах цього договору кредитних коштів та подальшого неналежного виконання відповідачем-2 умов цього договору в частині, що визначає порядок повернення банку кредитних коштів, сплати процентів, комісій та пені за прострочення виконання цих зобов'язань.

07.02.2018 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, яких не було долучено у суді першої інстанції та на яких не зауважував відповідач у першій інстанції, у зв'язку із чим їх не було долученю.

В судовому засіданні 28.02.2018 колегія суддів, заслухавши доводи сторін щодо підстав залучення до матеріалів справи додаткових доказів, визнала обґрунтованими причини неподання суду першої інстанції наказу ПАТ КБ "ПриватБанк" №СП-2012-6737605 від 30.05.2012, а тому задовольнила клопотання позивача про залучення до матеріалів справи копії цього документа у якості доказу.

В судовому засіданні 28.02.2018 за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені сторонами обставини.

На підставі Заяви про відкриття поточного рахунку від 08.06.2012 (Заяви) Громадська організація "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" (надалі - відповідач-2) в особі генерального директора ОСОБА_4 приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" (Умови), у тому числі Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, ОСОБА_3, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua, які разом із цією Заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012 (Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови ОСОБА_5 (а.с.16 т.1).

Відповідно до вказаного ОСОБА_5 позивачем було відкрито відповідачу-2 поточний рахунок №26004052506269 та картковий рахунок №26050052509801.

Акт про підключення до системи дистанційного обслуговування "Приват24" (а.с.148 т.1) підтверджує отримання директором відповідача-2 ОСОБА_6 логіну для користування системою дистанційного обслуговування "Приват24".

Позивачем відповідно до вказаного ОСОБА_5 відповідачу-2 було встановлено такий розмір кредитних лімітів: з 11.06.2012 - 0,00 грн.; з 04.03.2013 - 1000,00 грн.; з 21.06.2013 - 10000,00 грн.; з 01.03.2014 - 0,00 грн.; з 11.06.2014 - 0,00 грн., що підтверджено довідкою позивача від 10.04.2017 №08.7.0.0.0/170410165520 (а.с.31 т.1).

Згідно банківської Виписки з 25.07.2013 по 10.04.2017 по рахунку №2600495206269, відповідачем-2 здійснювалися розрахункові операцій зі своїми контрагентами за рахунок кредитних коштів ОСОБА_3, при цьому обороти за кредитом становили загальну суму 12000,00 грн., а обороти за дебітом становили загальну суму 2000,00 грн. (а.с.35 т.1).

Згідно банківської Виписки з 11.06.2012 по 30.05.2017 по рахунку 26004052506269 відповідачем-2 здійснювалась видача готівкових коштів та розрахункові операції, зокрема погашення процентів та пені за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування (а.с.95-109 т.1).

Наказом позивача СП-2014-6780656 від 10.06.2014 були внесені зміни Умови та правила надання банківських послуг, зокрема внесені зміни в тарифи по корпоративних картах і розрахунковому обслуговуванню (а.с.127-143 т.1).

Листом від 15.06.2014 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з різкою зміною вартості ресурсів на міжбанківському ринку з 1 липня 2014 року змінюються процентні ставки за користування кредитним лімітом на рахунку і гарантованими платежами, а саме: ставка при непогашенні боргу в пільговий період встановлюється в розмірі 36% річних, ставка при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду (нараховується з 91-го дня прострочки) встановлюється в розмірі 56% річних (а.с.126 т.1).

В матеріали справи позивачем наданий Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.06.2012 станом на 16.03.2017, з якого вбачається, що з 11.06.2012 по 04.03.2013 відповідач-2 не мав поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а починаючи з 07.03.2013 відповідач-2 неодноразово використовував кредитні кошти ОСОБА_3 у таких періодах: з 07.03.2013 по 05.04.2013 - в межах ліміту 1000,00 грн., з 08.04.2013 по 26.07.2013 - в межах ліміту 10000,00 грн. (а.с.33-34 т.1).

Згідно з вказаним вище Розрахунком позивача за станом на 26.07.2013 у відповідача-2 виник залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на суму 9900,00 грн., у зв'язку з чим з цієї дати позивачем стали нараховуватися проценти із застосуванням процентної ставки на прострочену заборгованість у розмірі 48%, а з 01.07.2014 - 56 %, а також нараховуватися комісія та пеня за порушення строків повернення кредитних коштів та несплату процентів.

Відповідно до вказаного вище Розрахунку за станом на 16.03.2017 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 9516,16 грн., в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом 9516,16 грн.; загальний залишок заборгованості за процентами 18865,26 грн., в т.ч. залишок за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 18865,26 грн.; заборгованість з комісії в розмірі 5372,95 грн., в т.ч. заборгованість за простроченою комісією 5372,95 грн.; загальна сума нарахованої пені 26306,71 грн., а всього заборгованість за кредитом складає 60061,08 грн.

02.03.2017 за вих. №20611ІFU0S12J позивач направив відповідачу-1 Вимогу, а відповідачу-2 Претензію, в якій вимагав погашення заборгованості, загальний розмір якої станом на 02.03.2017 складав 59487,50 грн., у тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту - 9516,16 грн. (а.с.36-39 т.1).

Несплата відповідачем-2 означеної заборгованості стала приводом для звернення позивача з позовом про її стягнення в судовому порядку до Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі №909/1107/15 позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" про стягнення заборгованості за договором б/н від 08.06.2012 в сумі 32963 грн. 42 коп. задоволений. Стягнуто з Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 9516 грн. 16 коп. заборгованості за кредитом, згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 08.06.2012 за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10560 грн. 82 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10741 грн. 74 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 31.12.2013 по 02.09.2015, 2144 грн. 70 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, за період з 02.09.2013 по 02.09.2015, 1218 грн. судового збору (а.с.55-57 т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі №909/1107/15 апеляційну скаргу Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" задоволено частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі №909/1107/15 в частині стягнення з громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 10560 грн. 82 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10741 грн. 74 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 31.12.2013 по 02.09.2015, 2144 грн. 70 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, за період з 02.09.2013 по 02.09.2015 та 865,00 грн. судового збору скасоване. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В частині стягнення з Громадської організації "Іванно-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 9516 грн. 16 коп. заборгованості за кредитом, згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 08.06.2012, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015 та 3535,00 грн. судового збору рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі №909/1107/15 залишено без змін. Стягнуто з Громадської організації "Іванно-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" в дохід Спеціального фонду Державного бюджету України 1339,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь Громадської організації "Іванно-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" 951,00 грн. у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід Спеціального фонду Державного бюджету України 850,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону (а.с.61-71 т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі №909/1107/15. Справу №909/1107/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (а.с.72-79 т.1).

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій суд касаційної інстанції, зокрема, вказав, що судами не перевірено та не встановлено, що саме Умови та Тарифи, надані позивачем до господарського суду, були чинні та діяли на час підписання сторонами заяви від 08.06.2012, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов'язався виконувати, а також, що саме ці Умови та Тарифи разом з заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами у справі. Так, у заяві про відкриття банківського рахунку зазначено, що вказані Умови та Тарифи, що разом з заявою складають договір банківського обслуговування, розміщуються у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua. Визнавши надані позивачем завірені копії "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифи" такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди не з'ясували, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення в дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію. Разом з тим, згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не з'ясовано зміст зобов'язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок виконання, взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення зобов'язань, строку дії тощо. З'ясування та надання належної оцінки вказаним обставинам є суттєвим для вирішення даного спору по суті з огляду на те, що, згідно із заявою про відкриття банківського рахунку від 08.06.2012, саме Умовами та Правилами надання банківських послуг та ОСОБА_3 банку встановлювались умови договору, які є обов'язковими для виконання його сторонами, а розрахунок ціни позову ґрунтується на цих документах з подальшими змінами.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача: Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" про стягнення заборгованості за договором б/н від 08.06.2012 в сумі 32963,42 грн. залишено без розгляду (а.с.80-81 т.1). Ця ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що позивач не виконав вимог ухвал суду про надання доказів, а неподання позивачем витребуваних (неодноразово) доказів унеможливлює розгляд справи судом по суті.

Предметом спору у даній справі є повторно заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 (поручителя), та з відповідача-2 (боржника) суми 60061,08 грн., з яких: 9516,16 грн. - заборгованість за кредитом, 18865,26 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 26306,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5372,95 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом.

За змістом таких позовних вимог позивача та заперечень відповідача-2 у даній справі підлягає встановленню чи був укладений між сторонами договір про використання відповідачем-2 кредитних коштів позивача, яку суму кредитних коштів та на яких умовах отримав відповідач-2, чи виконані відповідачем-2 належним чином зобов'язання з повернення позивачу таких кредитних коштів, чи є обґрунтованими та правомірними вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача-2, як боржника, та з відповідача-1, як поручителя, залишку неповернутих кредитних коштів, а також додаткових нарахувань процентів, пені та комісій.

Задовольняючи такі позовні вимоги частково, суд першої інстанції у даній справі виходив із того, що на підставі Заяви про відкриття поточного рахунку від 08.06.2012 (Заява) відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" (Умови), ОСОБА_3, розміщені в мережі Інтернет на сайті http:www.privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012 (Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови ОСОБА_5.

Дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача-2 про те, що в матеріалах справи немає ніякого договору банківського обслуговування від 08.06.2012 і це тільки припущення, викладене в позовній заяві, але нічим не підтверджене, оскільки наявна лише заява від 08.06.2012, колегія суддів встановила, що відповідач-2 не заперечує факт підписання заяви від 08.06.2012 про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитків печатки, в якій повноважна особа відповідача-2 поставила свій власноручний підпис. Засвідчена належним чином копія цього документа надана позивачем до матеріалів справи (а.с.16 т.1).

Таким чином, відповідач-2 засвідчив, про що зазначено безпосередньо в тексті цієї заяви, що підписанням цієї Заяви він погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг", у тому числі Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua, ОСОБА_3, які разом із цією Заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач-2, підписавши заяви про відкриття поточного рахунку та про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у вищезазначеній заяві

Наявні у даній справі докази, а саме банківські виписки, свідчать також про реальне виконання обома сторонами означеного ОСОБА_5 банківського обслуговування.

Наведене спростовує доводи відповідача-2 про відсутність доказів вчинення між сторонами означеного правочину (укладення договору).

Задовольняючи позовні вимоги позивача до відповідача-2 в частині стягнення суми 9516,16 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем-2 були порушені зобов'язання за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, у зв'язку з чим відповідач-2 має заборгованість перед позивачем, строк сплати якої є таким, що настав, тому вимоги позивача про примусове стягнення такої заборгованості є обґрунтованими. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 20162,65 грн. суд першої інстанції виходив із того, що позивачем здійснено нарахування пені виходячи із 360 днів у році. Однак, календарний рік складається з 365 (366) днів. Також, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено суму боргу та пеню, які існували в період з 08.05.2013 по 25.07.2013, і фактично, сума боргу та пеня за цей період не є предметом цього спору. Згідно пункту 3.2.1.5.4. Умов, нарахування пені здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Зобов'язання з повернення кредиту, який є предметом цього спору, мало бути виконано відповідачем не пізніше 25.07.2013. А отже, позивач має право нараховувати пеню починаючи з 26.07.2013. При цьому, нарахування пені припиняється 26.07.2016. А отже, пеня за період з 26.07.2016 по 16.03.2017 позивачем нарахована безпідставно.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

За приписами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскарженого рішення) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, за твердженням позивача, відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004052506269, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", а відповідач-2 зі своєї сторони скористався такою банківською послугою як користування кредитом, тому у відповідача-2 виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є кредитними правовідносинами.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Щодо надання господарському суду доказів про зміст такого договору, а саме його предмет, права та обов'язки сторін тощо, то в матеріали справи позивачем надано: - засвідчену належним чином копію Витягу із Умов та правил надання банківських послуг, в якому наведені їх положення починаючи з пункту 3.2.1. до пункту 3.2.1.8.4. тощо (а.с.17-28 т.1);- засвідчену копію Витягу із ОСОБА_3 (а.с.29-30 т.1).

Дослідивши означені вище Витяг із Умов та правил надання банківських послуг та Витяг із ОСОБА_3, колегія суддів встановила, що датою їх засвідчення посадовою особою ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначено 10 квітня 2017 року.

Разом із цим колегія суддів не встановила у цих документах (реквізитах) будь-яких відомостей до якої редакції їх віднесено.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем ОСОБА_7 з Умов та правил надання банківських послуг, зокрема пункту 3.2.1.4.1.3. цей документ містить порядок розрахунків за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, з 01.05.2015, з 01.01.2016 тощо, що свідчить про те, що наданий позивачем суду в матеріали справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не відповідає тій редакції, яка була розміщена банком в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua за станом 08.06.2012, тобто були чинні та діяли на час підписання сторонами Заяви від 08.06.2012 про відкриття поточного рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017, а тому застосовується судом апеляційної інстанції під час перегляду даної справи) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечуючи на задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, позивач зі своєї сторони належних та допустимих доказів, щодо визнання яких заперечував відповідач-2, суду апеляційної інстанції, як і суду першої інстанції, - не надав.

Так, як зазначено в Заяві про відкриття поточного рахунку від 08.06.2012, позивач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг", у тому числі Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, ОСОБА_3, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua.

Означені вище Умови та Правила надання банківських послуг" (Умови), Умови та Правила обслуговування за розрахунковими картками, ОСОБА_3, є електронними документами, а тому в розумінні статті 96 Господарського процесуального кодексу України, є електронними доказами у даній справі.

Відповідно до частини 3 статті 96 Господарського кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Між тим, надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи наказ шаблон №906 СП-2014-6780656 від 10.06.2014 (а.с. 217-131 т.1), наказ шаблон №906 СП-2011-85 від 28.01.2011 (а.с. 132-143 т.1) та наказ шаблон №906 СП-2012-6737605 від 30.05.2012 за своїм змістом є письмовими документами, які підтверджують лише факт внесення змін до Умов та правил надання банківських послуг щодо окремих їх положень - тих що змінюються. Безпосередньо Умов та правил надання банківських послуг, які діяли як на момент укладення договору банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012, так і редакцій цього електронного документа, який діяв в період виникнення спірних правовідносин, позивач в матеріали даної справи на підтвердження своїх позовних вимог на вимогу суду не надав.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не спростував доводів відповідача-2 та не підтвердив того факту, що саме надана в матеріали справи редакція Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3 відповідає тим умовам, щодо яких сторонами було досягнуто згоди під час укладання ОСОБА_5 банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012, як і того факту, що саме ця редакція електронного документа діяла на момент отримання та користування відповідачем-2 наданими позивачем кредитними коштами.

За такої обставини суд апеляційної інстанції не приймає означені вище Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 17-28 т.1) та Витяг із ОСОБА_3 (а.с. 29-30 т.1) у якості достовірних доказів, які підтверджують зміст, тобто умови, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що позивачем не надано первинних документів, якими підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, а відповідно і його розмір, період користування, момент часткового повернення, то колегія суддів встановила, що в матеріали справи позивачем надана Виписка з 11.06.2012 по 30.05.2017 по рахунку 26004052506269, в якій містяться відомості про те, що відповідач-2 отримував готівкові кошти та здійснював розрахункові операції, у тому числі з сплати комісії, погашення процентів та пені за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування (а.с.95-109 т.1).

Разом із цим колегія суддів погоджується з доводами відповідача-2, що ця Виписка не є достовірним доказом у даній справі, оскільки на цьому документі проставлений лише напис про відповідність цього документа оригіналу, проте достовірність наведених в цьому документі відомостей не підтверджена підписом будь-якої повноважної та відповідальної особи ОСОБА_3.

Тому колегія суддів погоджується з доводами відповідача-2 про те, що означена Виписка не може підтверджувати в даному спорі підстави та хронологію використання грошових коштів клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" по рахунку 26004052506269.

Відтак не надання позивачем суду під час розгляду даної справи достовірних доказів, як про дійсні умови ОСОБА_5 банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012, так і про підстави та порядок утворення заборгованості, яка визначається позивачем як прострочена заборгованість за наданим кредитом в розмірі 9516,16 грн., є підставою для висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність, а відтак необґрунтованість позовних вимог позивача про примусове стягнення з відповідача цих коштів в судовому порядку.

У своїх запереченнях на позов відповідач-2 посилався серед інших тверджень також й на те, що суд повинен перевірити якими належними доказами, тобто якими саме первинними документами підтверджується факт надання позивачем відповідного кредиту, а відповідно його розмір, період користування, момент часткового повернення.

Проте суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення наданих позивачем до матеріалів справи Умов та правила надання банківських послуг, підстав для відхилення означених доводів відповідача-2 при прийнятті рішення не навів.

Між тим колегія суддів вважає, що з огляду на непідтвердження позивачем належними доказами умов ОСОБА_5 банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012, зокрема тих умов, які визначають відповідальність Клієнта за неналежне виконання своїх зобов'язань, розмір процентної ставки, пені та комісії, які підлягали застосуванню у спірному періоді, наданий позивачем в матеріали справи розрахунок заборгованості не може бути перевірений судом на предмет його правильності, а відтак є необґрунтованим (а.с.33-34 т.1).

Відтак, щодо решти позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-2 суми 18865,26 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, суми 26306,71 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та суми 5372,95 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом, то колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що ці вимоги також слід визнати необґрунтованими, оскільки за своєю правовою природою, виходячи із умов ОСОБА_5 банківського обслуговування №б/н від 08.06.2012, ці вимоги є похідними від існування основного боргу за наданим кредитом в розмірі 9516,16 грн., існування якого не знайшло свого підтвердження у даному спорі.

Отже, у всіх позовних вимогах позивача до відповідача-2, як боржника за кредитним договором, про стягнення заборгованості, загальний розмір якої визначений позивачем в сумі 60061,08 грн., - слід повністю відмовити.

При розгляді решти позовних вимог позивача по відношенню до відповідача-1, суд першої інстанції правильно встановив, що зобов'язання за вказаним договором банківського обслуговування було забезпечено договором поруки №20611IFU0S12J від 11.08.2015, який укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (відповідачем-1) (а.с.32 т.1).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором б/н від 08.06.2012.

Згідно п. 4 договору поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача до відповідача-1, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими.

Проте, такий висновок суду першої інстанції, є невірним, оскільки не відповідає обставинам справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, про те, що позивач не довів у даному спорі достовірними доказами факт існування та підстав виникнення невиконаних відповідачем-2 перед позивачем зобов'язань, загальний розмір яких визначений позивачем в сумі 60061,08 грн., належне виконання яких було забезпечене вказаним вище договором поруки.

Тому, за висновком суду апеляційної інстанції, вимоги позивача до відповідача-1 також слід визнати необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент його прийняття), внаслідок чого має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що є підставою для повного скасування такого рішення, згідно приписів пунктів 2 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 15.12.2017) та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення - про повну відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог до обох відповідачів, як необґрунтованих.

Зважаючи на результати перегляду справи судом апеляційної інстанції, понесені відповідачем-2 судові витрати в сумі 1765,00 грн. на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, а тому підлягають відшкодуванню відповідачу-2 за рахунок позивача. Судові витрати позивача в сумі 1600,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру - покладаються на цю особу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п.2, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша надія" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 у справі №904/5645/17 - скасувати повністю та прийняти нове рішення:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та до Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" повністю відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" суму 1765 грн. 00 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Покласти на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в сумі 1600 грн. 00 коп. за подання позовної заяви.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена - 02.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя С.Г. Антонік