Рішення

від 16.02.2018 по справі 480/1266/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/1266/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Шуріної Н.О., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області; ОСОБА_3; ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом ,-

встановив:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер 20 жовтня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 20 жовтня 2009 року помер її чоловік ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5відкрилася спадщина, яка складається, у тому числі, з земельної ділянки, площею 2,00 гектари , з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Також позивач вказує на те, що після смерті ОСОБА_5 , він звернувся до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, з метою оформлення спадщини за законом, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки поданий ним документ, необхідний для вчинення нотаріальної дії, а саме - Державний акт на право власності на земельну ділянку, видано уповноваженим органом на ім'я спадкодавця вже після смерті спадкодавця.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1посилається на те, що спірна земельна ділянка, площею 2,00 гектари , з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, була надана спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі рішення 9 сесії XXI скликання ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 31 березня 1992 року; 15 грудня 1992 року спадкодавцю ОСОБА_5 видано Державний акт на право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 2.

У зв'язку з тим, що виданий Державний акт на спірну земельну ділянку був старого зразка, спадкодавець ОСОБА_5 за життя замовив технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують його право приватної власності на спірну земельну ділянку, у тому числі, замовив присвоєння кадастрового номеру, для отримання Державного акту нового зразка, який було виготовлено за життя спадкодавця, при цьому зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю вже після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

Посилаючись на законність набуття права власності на нерухоме майно спадкодавцем ОСОБА_5,позивач ОСОБА_1просила визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на зазначений вище об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку.

Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року було відкрито провадження у цивільний справі № 480/1266/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом .

Ухвалою суду від 16 листопада 2017 року до участі у цивільній справі № 480/1266/17 за вищевказаним позовом, залучено спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому 09.08.2017 подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, також просила розглядати справу без її участі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, при цьому 16.02.2017 також подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх у повному обсязі, також просив розглядати справу за його відсутності. Раніше у судовому засіданні 16.11.2017 представник позивача ОСОБА_6 також підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської областіу судове засідання не з'явився, при цьому 31.10.2017, 18.01.2018 відповідач також подавав суду заяви, в яких просив розглядати справу без участі його представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, при цьому 30.11.2017 подав на адресу суду заяву, в якій визнав позов у повному обсязі і пояснив, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_5, він не претендує, із заявою до нотаріального органу з питанням оформлення спадщини він не звертався і не має наміру цього робити; розгляд справи просив проводити без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, при цьому 30.11.2017 також подала на адресу суду заяву, в якій визнала позов у повному обсязі і пояснила, що успадковувати майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_5, вона не має наміру, а тому і не зверталася до нотаріального органу з питанням оформлення спадщини; розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Дослідивши в судовому засіданні наявні у справі письмові докази, суд дійшов такого.

20 жовтня 2009 року ОСОБА_5 помер у віці 67 років у м. Києві (а. с. 9).

Позивач ОСОБА_1,є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, як його дружина (а. с. 10).

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю - земельної ділянки, площею 2,00 гектари , з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, наданої ОСОБА_5на підставі рішення 9 сесії XXI скликання ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 31 березня 1992 року.Вказаний Державний акт на право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку виданий ОСОБА_5 15 грудня 1992 року та зареєстрований в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 2 (а. с. 8).

Також в матеріалах справи міститься копія Державного акту серії ЯЖ № 860976 на право приватної власності на цю ж земельну ділянку, площею 2,00 гектари, з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, виданого 02 листопада 2009 року та зареєстрованого в Книзі записів Дреєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109018001372, виданого на ім'я ОСОБА_5 (а. с. 7).

З тексту позовної заяви слідує, що зазначений Державний акт серії ЯЖ № 860976 на право приватної власності на спірну земельну ділянку, був замовлений за життя спадкодавцем ОСОБА_5, оскільки Державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку , який йому був виданий 15 грудня 1992 року та зареєстрований в Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 2, був старого зразка.

З копії спадкової справи № 1017/2009, заведеної 07 грудня 2009 року Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області слідує, що усю спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_1 , шляхом подання заяви від 07 грудня 2009 року про прийняття спадщини до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області .

Також, як слідує з копії матеріалів спадкової справи, спадкоємцями за законом після смерті померлого ОСОБА_5, крім його дружини, позивача у справі ОСОБА_1 - є також його діти: син ОСОБА_3; дочка ОСОБА_4, які в свою чергу до нотаріального органу з питанням оформлення свого спадкового права після смерті батька ОСОБА_5 не зверталися (а. с. 64 - 93).

22 липня 2010 року державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7 винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер 20 жовтня 2009 року на земельну ділянку, площею 2,00 гектари, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності серії ЯЖ № 860976, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією 02 листопада 2009 року, у зв'язку з тим, що представлений ОСОБА_1 документ, необхідний для вчинення нотаріальної дії, а саме - вказаний вище Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, видано уповноваженим органом на ім'я спадкодавця ОСОБА_5 вже після смерті спадкодавця ( а. с. 12).

Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином, згідно з положеннями ст. ст. 1217, 1218 ЦК України позивач ОСОБА_1 успадкувала усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього. До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право приватної власності на земельну ділянку, площею 2,00 гектари, з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, надану ОСОБА_5 на підставі рішення 9 сесії XXI скликання ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 31 березня 1992 року.

Оскільки інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5, а саме його діти: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 до нотаріального органу з питанням оформлення свого спадкового права після смерті батька не зверталися, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина - позивачу справі ОСОБА_1 .

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області; ОСОБА_3; ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 54057; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта ЕО269996 ) право власності на земельну ділянку, площею 2, 00 гектари , з кадастровим номером 4824280700:01:000:0067, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 20 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н. О. Шаронова

16.02.2018