Рішення

від 02.03.2018 по справі п/811/381/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/381/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправну відмову відповідача у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену в листі від 14 грудня 2017 року за № Х-22296/0-16445/0/6-17, та зобов'язати його повторно розглянути заяву від 17 листопада 2017 року та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "ХТЗ" у розмірі земельної частки(паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Новогригорівської Другої сільради Долинського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір - 10,94 умовних кадастрових гектарів на земельній ділянці, кадастровий №: 3521986400:02:000:9003.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.11.2017 року звернулася із відповідним пакетом документів до відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Однак, відповідач повідомив про відсутність підстав для надання такого дозволу у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача пояснив суду, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви було встановлено суперечності щодо членів фермерського господарства згідно статуту ФГ "ХТЗ" та виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме в реєстрі не зазначено вказані у Статуті особи як члени фермерського господарства. Отже, на його думку, позивач не дотримався всіх вимог законодавства для надання дозволу органом, а тому не набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захисту (а.с.59-63).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Фермерське господарство "ХТЗ" (код за ЄДРПОУ: 40068897) зареєстроване як юридична особа (а.с.31-32) та згідно Договору оренди землі від 14.04.2015 р. орендує земельні ділянки с/г призначення, кадастровий №: 3521986400:02:000:9003, загальною площею 31,6546 га (а.с.33-45).

Судом встановлено, що як вбачається з копії Статуту фермерського господарства "ХТЗ", затвердженого рішенням голови (засновника) фермерського господарства № 1 від 09.09.2015 р. та зареєстрованого державним реєстратором 16.10.2015 р. за № 14241020000000726 (а.с.21-30), ОСОБА_1 є членом фермерського господарства (мати голови господарства).

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів членів фермерського господарства "ХТЗ" від 16.10.2016 р. вирішено розпаювати земельну ділянку кадастровий №: 3521986400:02:000:9003, загальною площею 31,6546 га, що розташована на території Новогригорівської Другої сільради Долинського району Кіровоградської області, і звернутись до компетентних органів за дозволами для членів господарства на розроблення проектів землеустрою з метою подальшого оформлення права власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) (а.с.20).

Заява голови фермерського господарства "ХТЗ" про вилучення земельної ділянки, площею 31,6546 га, для розпаювання та передачі у власність членам господарства, в т.ч. ОСОБА_1, підтверджена нотаріально (а.с.19).

Враховуючи вищевказане 17.11.2017 р. позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розробку проекту щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки для фермерського господарства, площею 10,94 га сільськогосподарських угідь в умовних кадастрових гектарах, з них ріллі - 8,09 га із земельної ділянки кадастровий №: 3521986400:02:000:9003, загальною площею 31,6546 га, в т.ч. ріллі 31,6546 га, що розташована на території Новогригорівської Другої сільради Долинського району Кіровоградської області та перебуває у користуванні у ФГ "ХТЗ" (а.с.9).

До заяви були також долучені документи, згідно додатку (а.с.10-45).

Листом від 14.12.2017 року № Х-22296/0-16445/0/6-17 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що за результатами розгляду поданих матеріалів встановлено суперечності щодо членів фермерського господарства згідно статуту ФГ "ХТЗ" та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 2 статті 22 ЗК України вказує, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно вимог ч.1 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частина 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України,

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відповідач має право відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виключно з підстав, чітко викладених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Натомість, лист відповідача не містить інформації про порушення позивачем ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що лист відповідача від 14.12.2017 №Х-22296/0-16445/0/6-17 щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у надані дозволу, не містить визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.14 р. № 21-11а14.

Враховуючи, що відповідачем не розглянуло заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовило у наданні дозволу на розроблення документації, у суду немає підстав для зобов'язання останнього прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Разом з тим, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача належним чином розглянути заяву від 17.11.2017 р., оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, однією із вимог адміністративного позову є зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву і прийняти рішення про надання такого дозволу. При цьому, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1490,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.01.2018 року (а.с.2).

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 05.02.2016 року № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зазначив те, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору і визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Вищевказане також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.03.2017 року у справі № П/800/559/16.

Отже, у позовній заяві позивачем по суті заявлено одну вимогу немайнового характеру, яка оплачується судовим збором за ставкою, визначеною у п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" 1762 грн. станом на 01.01.2018 року). Тому, збір за подання позову до суду повинен становити 704,80 грн., а решта 785,20 грн. (1490 грн. - 704,80 грн.) сплачені позивачем зайво.

Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1).

При цьому, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону).

Наведене свідчить, що 785,20 грн. судового збору, перераховані позивачем квитанцією від 30.01.2018 року № 0.0.952441270.1 (а.с.2), слід повернути їй з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" як такі, що були внесені у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення судового збору здійснити згідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Судовий збір в сумі 704,80 грн. згідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягнення з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, викладену в листі від 14.12.2017 р. № Х-22296/0-16445/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення і передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,94 га, яка знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, 28533, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новоолександрівка, вул. 6 жовтня, буд. 84) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ: 39767636, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

Повернути ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, 28533, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новоолександрівка, вул. 6 жовтня, буд. 84) з державного бюджету судовий збір в сумі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 20 коп., перерахований відповідно до квитанції від 30.01.2018 року № 0.0.952441270.1

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3