Рішення

від 28.02.2018 по справі 826/2350/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/2350/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Оптіма (далі - позивач, ТОВ Оптіма ) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), в якому просить зобов'язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку, на яку ТОВ Оптіма має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 7 511 067,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невстановленими особами за підробленими документами були отримані сертифікати електронного цифрового підпису та виписано фіктивні податкові накладні на суму 7 511 067,28 грн. За вказаними обставинами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100060000882 від 10.02.2016 за ч.1 ст.190 КК України. Позивач стверджує, що не здійснював жодних фінансово-господарських операцій з ТОВ Корнам , яке є вигодонабувачем за вказаними фіктивними податковими накладними на суму 7 511 067,28 грн., тому не вчиняв дій щодо реєстрації податкових накладних, які, на його думку, не могли бути враховані під час обрахунку суми, передбаченої пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексі України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, просив відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням положень частини шостої статті 128 КАС України (в редакції від 06.09.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Оптіма перебуває на обліку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 20.11.2000 та є платником податку на додану вартість - 310848426558.

Станом на 16.01.2016 сума ПДВ, на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складала 7 821 494,75 грн. Це підтверджується витягом № 1 від 16.01.2016.

03.02.2016 при спробі подання електронної квартальної звітності ТОВ Оптіма було отримано повідомлення про неможливість її прийняття у зв'язку з блокуванням сертифікатів електронного цифрового підпису (ЕЦП).

Як зазначив позивач, при зверненні до Центру сертифікації ключів Україна було з'ясовано, що 22.01.2016 невідомими особами за підробленою довіреністю та актами отримано нові сертифікати ЕЦП, а також те, що ці особи заблокували 28.01.2016 отримані сертифікати ЕЦП. Також виявлено, що 28.01.2016 невідомими особами оформлено шість податкових накладних на ТОВ Корнам , датованих 22.01.2016 на загальну суму поставки 45 066 403,60 грн., у тому числі ПДВ - 7 511 067,28 грн.

Проте, позивач стверджуючи, що жодних фінансово-господарських операцій з ТОВ Корнам не здійснювало, зокрема, не постачало товари/послуги останньому, відповідно не було та не могло бути оформлено жодних первинних документів.

Внаслідок зазначених дій, реєстраційна сума ТОВ Оптіма була зменшена на 7 511 067,28 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тестовий режим якої розпочався в лютому 2015 року і тривав до 1 липня 2015 року (про що зазначено у пункті 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним фактором - автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Виходячи із положення пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та на суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період.

Подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог Податкового кодексу України, з урахуванням норм Закону України від 22.05.2003 №851-IV Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України від 22.05.2003 № 852- IV Про електронний цифровий підпис , а також Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, на підставі договорів про визнання електронних документів.

У відповідності до вказаних норм договір про визнання електронних документів укладається між платником податків та контролюючим органом за основним місцем обліку і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір вважається розірваним або зміненим у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

В свою чергу питання реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентується ПК України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі (п. 1 Порядку № 1246).

Пунктом 5 Порядку визначено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, порушення вимог, установлених п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 7 розділу II та підпунктів 7.3, 7.6 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція №233) підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- його відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в ст. З Закону України Про електронний цифровий підпис ;

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що при отриманні для внесення до ЄРПН податкової накладної орган ДФС України відповідно до вимог чинного законодавства має діяти за наступним алгоритмом:

- здійснити розшифрування податкової накладної,

- перевірити електронний цифровий підпис платника податків та його посадових осіб та чинність відповідного посиленого сертифіката ключа:

- визначити відповідність електронного документа формату (стандарту),

- перевірити податкову накладну на наявність обов'язкових реквізитів,

- перевірити наявність необхідної суми податку на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку.

До того ж, у органів ДФС України відсутній обов'язок перевіряти зміст податкової накладної, оскільки зазначене не передбачено нормами чинного законодавства. При цьому, суд зазначає, що за змістом абз.19 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача піддягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов'язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем.

Отже, для коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних отримувач (покупець) товарів/послуг повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування.

Як пояснив представник відповідача за даними архіву електронної звітності станом на 28.01.2016 договір про визнання електронних документів між ТОВ Оптіма та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві був дійсним на підставі якого й здійснювалась реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в період з 28.01.2016.

Отже, договір про визнання електронних документів між ТОВ Оптіма та контролюючим органом за основним місцем обліку був укладеним та чинним у період з 22.01.2016 по 28.01.2016 (на підставі якого й здійснювалась реєстрація податкових накладних в ЄРПН). В даний період були направлені й податкові накладні на реєстрацію.

У зазначений період, 28.01.2016 ТОВ Оптіма в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано 6 податкових накладних, виписаних 22.01.2016, на адресу ТОВ Корнам (код ЄДРПОУ 39673501) на загальну суму ПДВ 7 511 067,28 грн., на яку, відповідно до п. 200-1.3 ст.200 Податкового кодексу України було зменшено реєстраційну суму платника.

У зв'язку з тим, що на момент отримання ДФС України виписаних від імені ТОВ Оптіма 22.01.2016 податкових накладних сертифікати електронних цифрових підписів посадових осіб позивача, якими були підписані такі накладні, мали статус чинних, були заповнені всі реквізити податкових накладних, а також була наявна необхідна сума податку на рахунку позивача, ДФС України не мала передбачених законодавством підстав для відмови в реєстрації надісланих податкових накладних, оскільки при прийнятті податкових накладних ДФС України не здійснює перевірку правомірності видачі електронних цифрових підписів, а лише перевіряє їх наявність та чинність відповідних сертифікатів.

Таким чином, дії ДФС України щодо реєстрації спірних податкових накладних є правомірними.

Крім того, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості вилучення з Єдиного реєстру податкових накладних внесених та зареєстрованих податкових накладних у будь-який спосіб ані платником податку, ані контролюючим органом.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Таке перерахування здійснюється в режимі реального часу, тому факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірних податкових накладних від імені ТОВ Оптіма зумовив виникнення у позивача податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 511 067,28 грн. та відповідно відбулось зменшення суми податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

При цьому, відновлення суми ліміту можливе лише в автоматичному режимі при реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних платниками на адресу яких були зареєстровані податкові накладні від ТОВ Оптіма .

Крім того, суд зазначає, що якщо ТОВ Оптіма підтверджує свою непричетність до виписки та реєстрації податкових накладних, це є підставою для звернення за захистом порушеного особистого немайнового та майнового права до суду.

Щодо тверджень позивача про те, що ТОВ Корнам є фіктивним підприємством, створеним з метою формування фіктивного податкового кредиту, то суд звертає увагу, що встановлення такого факту може підтверджуватись лише вироком суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальної справи, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Позивачем не долучено до матеріалів справи відповідного рішення суду.

Також, відсутні докази у справі прийняття контролюючим органом рішень за наслідками проведеної перевірки, якою встановлено факт відсутності реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Оптіма та ТОВ Корнам .

Таким чином, питання визначення грошового зобов'язання позивача податку на додану вартість та відповідно обрахунку суми податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, щодо зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних спірних податкових накладних, має вирішуватись органом ДФС України в межах наданих повноважень. Суд приходить до висновку, що вирішення судом питання про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо показників позивача в електронній системі адміністрування податку на додану вартість є передчасним.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію сторін, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню судових витрат позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

А.Б. Федорчук

Суддя І.А. Качур