Рішення

від 27.02.2018 по справі 903/890/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2018 р. Справа № 903/890/17 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньфармімпекс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімінвест"

про стягнення 56550,95 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2018 року;

від відповідача: н/з.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньфармімпекс" звернулося з позовною заявою до господарського суду в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімінвест" 56550,95 грн., з них 45220,14грн. основного богу, 11330,81грн. пені

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки № 18 від 13.02.2017 року, в частині оплати товару.

При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на норми статей 526, 625, 629 ЦК України.

Ухвала суду від 30.01.2018 року було надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в позовній заяві та яка відображена у витязі з ЄДРПО станом на 30.01.2018р.: 4300, Волинської області, м. Луцьк, вул. Рівненська 42 повернулась до суду. Згідно з поштовою відміткою на конверті причиною повернення є «за зазначеною адресою не значиться» .

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Оскільки явка повноважних представників не визнавалась судом обов'язковою, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З наданих позивачем матеріалів, пояснень представника позивача вбачається наступне.

13.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньфармімпекс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімінвест" (Покупець) укладено договір поставки № 18.

Відповідно до умов даного договору, а саме, п. 1.1 постачальник зобов'язувався в період дії договору поставити у власність покупцеві дизенфікуючі засоби (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти і вчасно здійснювати оплату на умовах визначених даним договором.

По пункту 4.6 договору сторони домовились, що оплата за поставлений товар буде перераховуватися покупцем з відтермінуванням 20 календарних днів з моменту першої поставки товару за даним договором.

Позивач свої зобов'язання з поставки товару виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними: №№РН-0000633, РН-0000632 від 13.02.2017р., РН-0000648 від 28.02.2017р., РН-0000664 від 13.03.2017р., РН-0000676 від 31.03.2017р., а.с. 8 - 10.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку та строки, визначені вище) виконав неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість.

02.06.2017р. між сторонами складено акт звірки розрахунків, згідно якого кінцеве сальдо (заборгованість відповідача перед позивачем) становить 45220,14грн.

На час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за договором в сумі 45220,14грн., яка включає вищезазначені видаткові накладні і на час розгляду справи відповідачем не погашено.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги підписання сторонами договору, отримання відповідачем на його виконання товару та не проведення за нього оплати, господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення 45220,14грн. - основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача 11330,81грн. - пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.1. договору, у випадку порушення термінів оплати покупець несе відповідальність і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день по день фактичної оплати товару.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із ст. ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його не виконанням або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

Боржник вважає таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки.

За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті товару, згідно розрахунку позивача, нараховано пеню в сумі 11330,81грн., яка є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позивачем підтверджено належними доказами вимога щодо стягнення з відповідача суми позову.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімінвест" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська 42, код ЄДРПОУ 40118214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньфармімпекс" (43000, Волинська область, м. Луцьк, Гордіюк 39, код ЄДРПОУ 31572294) 56550,95грн., з них 45220,14грн. основного богу, 11330,81грн. пені, а також 1600,00грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набранням законної сили рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 02.03.2018

Суддя С. В. Костюк