Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/20959/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018Справа № 910/20959/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація", м. Київ

про стягнення грошових коштів Суддя Котков О.В.

Представники сторін - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

24 листопада 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 17.11.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 19/06-08 від 19.06.2008 року в сумі 963 393,41 грн. з них: основного боргу - 177 649,12 грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 12 копійок), пені - 388 620,19 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять гривень 19 копійок), 3% річних - 48 371,00 грн. (сорок вісім тисяч триста сімдесят одна гривня) та інфляційні нарахування - 348 763,10 грн. (триста сорок вісім тисяч сімсот шістдесят три гривні 10 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 19/06-08 від 19.06.2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату поставленого позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20959/17, розгляд справи призначено на 19.12.2017 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 року ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/20959/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20959/17 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 08.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 року повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" про судовий розгляд справи № 910/20959/17 по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.02.18р.; викликано в судове засідання призначене на 22.02.2018 року Приватне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація". Відповідна ухвала була винесене з урахуванням обставин відсутності в матеріалах справи оригіналу та засвідченої у визначеному законом порядку довіреності б/н від 01.06.2017р. ПрАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація", виданої на ім'я ОСОБА_1 та з огляду на нез'явлення позивача в судове засідання 08.02.2018р. без поважних причин та неповідомлення ним про причини своєї неявки, а також про відсутність надходження від нього будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності.

21 лютого 2018 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив суд про підтримання позовних вимог в повному обсязі та зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання вкотре не з'явився. При цьому, 17.01.2018 року через канцелярію до суду представником ПрАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" було подано заяву б/н б/д "Про розгляд справи без участі", в якій зазначено про розгляд справи без участі, а також про визнання позовних вимог та відсутність заперечень. До вказаної заяви долучено ксерокопію довіреності б/н від 01.06.2017р. ПрАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація", виданої на ім'я ОСОБА_1.

За ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У відповідності до положень ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (ч.ч. 6, 7 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).

Так, з правової конструкції вказаної статті слідує про можливість засвідчення суддею відповідності копії документа оригіналу, що підтверджує повноваження представника. При цьому ж, необхідним є надання до суду оригіналу відповідного документу. В іншому випадку, копії з оригіналу документу мають бути засвідчені у визначеному законом порядку.

За умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Суд зауважує, що долучена до заяви б/н б/д "Про розгляд справи без участі" ксерокопія довіреності б/н від 01.06.2017р. ПрАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація", яка видана на ім'я ОСОБА_1, не засвідчена у визначеному законом порядку. Окрім того, оригінал вказаної довіреності до суду не подавався, що, як наслідок, свідчить про відсутність можливості здійснення судом процесуальної дії щодо засвідчення суддею відповідності копії документа оригіналу, що підтверджує відповідні повноваження представника ОСОБА_1 ПрАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація", а відтак суд не приймає визнання позову відповідачем у справі № 910/20959/17, оскільки визнання позову суперечить закону.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2008 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 19/06-08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується поставити, відвантажити та передати у власність будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 177 639,12 грн., однак Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 177 639,12 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було установлено судом, 19.06.2008 року між сторонами укладено договір поставки № 19/06-08 згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується поставити, відвантажити та передати у власність будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з червня по липень 2008 року позивач передав товар на загальну суму 177 639,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: РН-0000042 від 19.06.2008р. та РН-0000201 від 04.07.2008р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі на розрахунковій рахунок Постачальника.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В своїй постанові 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив роз'яснення, згідно яких якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7.).

Доказів здійснення Покупцем на користь Продавця оплати отриманого товару за Договором по видатковим накладним №№: РН-0000042 від 19.06.2008р. та РН-0000201 від 04.07.2008р. до суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що в 2009-2015р.р. між сторонами складені акти звірки взаєморозрахунків, які свідчать про існування заборгованості відповідача перед позивачем (копії актів в справі).

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору станом на лютий 2018 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 177 639,12 грн. (сума поставленого та неоплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 9.3. Договору Покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день затримки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 9.11. Договору поставки нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі. Сторони погодились, що строк нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань встановлених Договором, не обмежується 6 (шести) місячним строком (який відраховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) встановленим нормою ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

В постанові 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пленум Вищого господарського суду України відмітив, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5.).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару, доведеними є вимоги про стягнення з Покупця на користь Продавця 388 620,19 грн. пені. Розрахунок пені здійснений позивачем є арифметично вірним.

За п. 9.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 48 371,00 грн. 3% річних та 347 500,64 грн. втрат від інфляції, що складає, по інфляційним нарахуванням, 207 901,68 грн. +

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 20.06.2008 - 25.07.2017 71232.84 2.960 + 139 598.96 210831.80 Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 962 130,95 грн. з них: основного боргу - 177 639,12 грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 12 копійок), пені - 388 620,19 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять гривень 19 копійок), 3% річних - 48 371,00 грн. (сорок вісім тисяч триста сімдесят одна гривня), втрат від інфляції - 347 500,64 грн. (триста сорок сім тисяч п'ятсот гривень 64 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 14 430,67 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 129, 86, 178, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація" (ідентифікаційний код 31244188, адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4, р/р 26005038220701 в Міжнародному відділені Київської міської філії АКБ Укрсоцбанк у м. Києві, МФО 322012, ІПН № 312441826110), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім Україна" (ідентифікаційний код 35892257, адреса: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, оф. 306, р/р 2600492877 в AT Райффайзен Банк АВАЛЬ у м. Києві, МФО 380805, ІПН № 358922526582), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 177 639,12 грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 12 копійок), пені - 388 620,19 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять гривень 19 копійок), 3% річних - 48 371,00 грн. (сорок вісім тисяч триста сімдесят одна гривня), втрат від інфляції - 347 500,64 грн. (триста сорок сім тисяч п'ятсот гривень 64 копійки) та судовий збір 14 430,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять гривень 67 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/20959/17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 березня 2018 року.

Суддя О.В. Котков