Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/217/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/217/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вет Транс"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

про стягнення 47368,70 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники:

від позивача: Вітко О.Ю. - за дов.

від відповідача: Красуцький В.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вет Транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по підбору автомобілів Консалт-Авто про стягнення 47 368,70 грн.

Позові вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати послуг перевезення за замовленням №521-1 від 13.06.2016 оформленого до договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 у сумі 19 622,54 грн, а також нараховані, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 875,76 грн 3% річних та 3 787,16 грн інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача збитки понесені позивачем у результаті неможливості виконання перевезення за замовленням №580-1 оформленого до договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 від 24.06.2016 у розмірі 20 207,56 грн, а також 596,26 грн 3% річних та 2 279,42 грн, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ним не отримано повного пакету документів за замовленням №521-1 від 13.06.2016, у зв'язку з чим відсутні підстави оплачувати дане перевезення. Окрім того, відповідач зазначає, що саме йому завдано збитки діями позивача, як перевізника, за втрату вантажу та на підставі ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 3, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956р., ч. 1 ст. 920, ч. 1 ст. 923 ЦК України, вважає, що за спричинення позивачем майнової шкоди відповідачу, до нього мають бути застосовані відповідні санкції, передбачені договором та законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 порушено провадження у справі № 910/217/18 та призначено здійснювати розгляд справи № 910/217/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 01.03.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2016 року між ТОВ Вет Транс (далі - позивач, експедитор 2 за договором) і ТОВ Агентство по підбору автомобілів Консалт-Авто (далі - відповідач, експедитор 1 за договором) було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 (далі - договір).

Згідно з п. 2.1. договору позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також па підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора 1 із проставленням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору 2 за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору. Оригінал заявки невідкладно передається експедитору 2 шляхом відправлення на адресу місцезнаходження експедитора 2, вказану у даному договорі, або в інший спосіб, погоджений сторонами.

В п.3.2. договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 визначено, які дані та інформація мають міститися в заявці. При цьому, як зазначено у даному пункті, такий перелік не є вичерпним.

13 червня 2016 року позивачем та відповідачем підписано до договору замовлення №521-1 на транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу з України в Польщу за маршрутом: пункт завантаження с. Гмирянка Чернігівської обл., Ічнянський р-н, вул. Першотравнева, 2 - пункт розвантаження 99-321 Sleszyn ul. Kasztanova, 32.

Відповідно до п. 13 даного замовлення, вартість перевезення складає 700 євро за курсом НБУ на день розвантаження, оплата протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

21 червня 2016 року автомобіль позивача пройшов на кордоні з Польщею митний контроль та здійснив розвантаження вантажу у вантажоодержувача за адресою розвантаження, про що на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR серії А №271783 вантажоодержувачем здійснено відповідну відмітку.

02 липня 2016 року позивачем було відправлено відповідачу оригінали документів як передбачено замовленням №521-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.06.2016, що підтверджується договором доручення від 01.07.2016, довіреністю від 01.07.2016 та експрес-накладною №59000190806771 від 02.07.2016 перевізника ОСОБА_5. Розрахункова дата доставки вказаних документів, відповідно до експрес-накладної №59000190806771 - 04.07.2016.

Станом на 21.06.2016 курс євро по відношенню до гривні НБУ становив 28,0322 гривень за 1 євро. Таким чином вартість перевезення за замовленням №521-1 складає 19 622,54 грн.

Відповідач не здійснив оплату позивачу за перевезення за замовленням №521-1 від 13.06.2016, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 622,54 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 875,76 грн трьох відсотків річних та 3 787,16 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

24 червня 2016 року позивачем та відповідачем підписано до договору замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу з України в Польщу за маршрутом: пункт завантаження с. Гмирянка Чернігівської обл., Ічнянський р-н, вул. Першотравнева, 2; митне оформлення м.Прилуки, вул.. Пирятинська 2в; пункт пропуску на кордоні Ягодин; пункт розвантаження Oborczyska 31а, 06-320, Baranovo, Polska. Вартість даного перевезення складає 700 євро за курсом НБУ на день розвантаження. Водій ОСОБА_6

Відповідно до п. 15 замовлення №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 відповідач несе відповідальність за:

своєчасне завантаження, розвантаження та оформлення митних документів (п. 15.1 замовлення);

перевищення загальної маси вантажу (п. 15.2 замовлення).

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 замовлення №580-1 від 24.06.2016 укладено між сторонами на виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 23.06.2016, укладеної відповідачем, як експедитором, з ТОВ ЕКО ТАРА , як клієнтом, в межах договору №1/18/02 від 18.02.2015 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та Вищого господарського суду України від 06.12.2017.

Відповідно до частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що у справі №910/14273/16 та у даній справі беруть участь ті самі особи, факти, які встановлені рішенням господарського суду у справі №910/14273/16 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 встановлено, що 05.07.2016 на пункті пропуску Ягодин, головний державний інспектор Розумець Віктор Петрович видав водію ОСОБА_7 картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020102/2016/01376 від 05.07.2016, якою було повідомлено про відмову у пропуску через митний кордон України з причин порушення порядку митного оформлення.

Окрім того, митними органами Республіки Польща було зафіксовано невідповідність фактичної маси вантажу тій, яка задекларована позивачем.

Зокрема, згідно роздруківки польських митних органів NR 849/2016 від 03.07.2016 (час 14 год. 22 хв.) стосовно контрольного зважування транспортного засобу, маса автомобіля з причепом і вантажем складала 40 120 кг.

З іншої сторони, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ДАФ, державний номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3, видано Центр 7442, маса автомобіля без навантаження складає 7 450 кг, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричепа SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_4, видано Центр 7442, маса напівпричепа без навантаження складає 6 200 кг. Таким чином згідно реєстраційних технічних відомостей разом маса без навантаження автомобіля та напівпричепа визначається 13 650 кг. Дані транспортні засоби зазначені в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR серії А №029176 від 29.06.2016 (дата завантаження) як ті, що безпосередньо здійснюють спірне перевезення вантажу.

Згідно наявних в матеріалах справи акту завантаження №29/06 від 29.06.2016 та CMR №029176 вантаж, визначений у заявці від 23.06.2016 був завантажений у транспортний засіб DAF державний номерний знак НОМЕР_1/НОМЕР_2, з визначенням маси брутто 16 020 кг.

Згадане вище контрольне зважування показало, що фактична маса вантажу становить 26 660 кг.

Таким чином, після контрольного зважування польськими митними органами 03.07.2016 вказаних вище транспортних засобів разом з вантажем польські митні органи встановили перевищення фактичної маси вантажу над задекларованою у розмірі 9 640 кг, у зв'язку з чим автомобіль не був пропущений на територію Республіки Польща, а був повернутий.

Згідно наданої Волинською митницею ДФС інформації, 05.07.2016 в зону митного контролю митного поста "Ягодин" в'їхав транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1/НОМЕР_2, який переміщував передані позивачем вироби із дерева за CMR№029176 від 29.06.2017 і був повернутий польською митницею. Разом з цим, оскільки в єдиній автоматизованій інформаційній системі органу доходів і зборів попереднього повідомлення про намір ввезти зазначений товар на митну територію України був відсутній, посадовою особою митниці було прийнято рішення про відмову у пропуску через митний кордон України і оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020102/2016/01376 від 05.07.2016.

08.07.2016 до єдиної автоматизованої інформаційної системи органу доходів і зборів була занесена попередня митна декларація №102000000/2016/903397 на ввезення вищезазначеного товару в Україну і після подання документів до митного контролю, 09.07.2016 було завершено митне оформлення вантажу і здійснено пропуск на митну територію України товарів "вироби з деревини" за CMR№029176 від 29.06.2017 та який переміщувався на адресу ТОВ "ЕКО ТАРА".

Згідно з інформацією, наданою Волинською митницею ДФС, за попередньою митною декларацією №102000000/2016/903397 товар було доставлено у митницю призначення - Чернігівську митницю ДФС, де і було здійснено митне оформлення товару, про що міститься відмітка митниці від 13.07.2016 на CMR№029176 від 29.06.2017.

Однак, після пропуску товару на територію України даний товар не був доставлений його вантажовідправнику - ТОВ "ЕКО ТАРА".

Листом №15/07-01 від 15.07.2016 ТОВ "ЕКО ТАРА" зверталось до ТОВ "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" з вимогою повідомити про місцезнаходження вантажу з метою прийняття його, визначення заподіяних збитків та вчинення інших дій.

У відповідь на отриману претензію відповідач листом б/н від 22.08.2016 повідомляв ТОВ "ЕКО ТАРА", що вантаж не був доставлений до місця призначення у зв'язку з невідповідностями при заповненні товаросупровідних документів, що стало підставою для відмови у пропуску через митний кордон та знаходиться у ТОВ "Вет Транс", в якості притримання до виконання відповідачем своїх зобов'язань перед ТОВ "Вет Транс".

У свою чергу, в даній справі позивач зазначає, що ним понесені втрати пов'язані з виконанням перевезення за замовленням №580-1 від 24.06.2016, зокрема:

10 943,56 грн витрат на дизельне пальне, що підтверджується фіскальними чеками на дизельне пальне за період з 24.06.2016 по 29.06.2016, звітом по використанню вантажного автомобіля від 14.07.2016;

3 000 грн витрат на винагороду водію з урахуванням загальнообов'язкових відрахувань, що підтверджується договором про надання послуг водія №1/05.16 від 04.052016, додатковою угодою №1 від 01.11.2016 до договору про надання послуг водія №1/05.16 від 04.05.2016, актом №1/07 від 18.07.2016, платіжним дорученням №17 від 27.12.2016;

2 400 грн витрат на компенсацію проживання водія в готелі Ягодин в межах цього перевезення, що підтверджується договором про надання послуг водія №1/05.16 від 04.052016, додатковою угодою №1 від 01.11.2016 до договору про надання послуг водія №1/05.16 від 04.05.2016, актом №1/07 від 18.07.2016, рахунком (квитанцією) ТОВ Готель Ягодин №004920 від 10.07.2016, платіжним дорученням №17 від 27.12.2016;

3 864 грн витрат на добові водія стосовно цього перевезення, що підтверджується договором про надання послуг водія №1/05.16 від 04.05.2016, додатковою угодою №1 від 01.11.2016 до договору про надання послуг водія №1/05.16 від 04.05.2016, актом №1/07 від 18.07.2016, рахунком (квитанцією) ТОВ Готель Ягодин №004920 від 10.07.2016, платіжним дорученням №17 від 27.12.2016.

Позивач зазначає, що дані витрати понесені ним в інтересах відповідача, у тому числі щоб забезпечити цілісність та схоронність вантажу та відповідно до п. 4.1.10 договору, ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиційні послуги просить відшкодувати позивачу витрати, понесені позивачем в інтересах відповідача з метою виконання договору у сумі 20 207,56 грн.

Для врегулювання даної заборгованості позивач надіслав 29 грудня 2016 року на адресу відповідача претензію (вимогу) №1/12/2016 від 29.12.2016, в якій вимагав сплати суму заборгованості за двома цими замовленнями №580-1 від 24.06.2016 та №521-1 від 13.06.2016 до договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016, у тому числі згадані вище витрати в сумі 20 207,56 грн, що підтверджується претензією (вимогою) №1/12/2016 від 29.12.2016, описом вкладення в цінний лист від 29.12.2016.

Однак, відповідач залишив вказану претензію (вимогу) №1/12/2016 від 29.12.2016 без задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо відшкодування витрат, понесених за замовленням №580-1 на транспортно-експедиційні послуги від 24.06.2016 моментом пред'явлення вимоги, і таке зобов'язання мало бути виконано відповідачем протягом семи днів від дати пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нараховує відповідачу 596,26 грн трьох відсотків річних, 2 279,42 грн інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо відшкодування витрат, понесених позивачем за замовленням №580-1 від 24.06.2016.

Відповідач проти позову заперечує, з тих підстав, що відповідно до п. 5.3 договору остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням п. 5.1 договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного пакету документів, однак станом на 26.01.2018 позивач вказаного обов'язку не виконав.

Окрім того, відповідач зазначає, що саме відповідачу завдано збитки діями позивача, як перевізника, за втрату вантажу та на підставі ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 3, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956р., ч. 1 ст. 920, ч. 1 ст. 923 ЦК України, вважає, що за спричинення позивачем майнової шкоди відповідачу, до нього мають бути застосовані відповідні санкції, передбачені договором та законом.

Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності в один рік, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За умовами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 627 та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, що кореспондуються з ч.ч.1, 2 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом є взаємовідносини сторін в області автомобільних перевезень вантажу та розрахунків, пов'язаних в перевезенням.

За умовами п. 5 вказаного договору підставою для оплати є перевезення вантажів.

Відповідно до заявок, що оформляються сторонами на кожне перевезення та є невід'ємними частинами договору, позивач (ТОВ Вет Транс ) відповідальний, зокрема, за своєчасну доставку вантажу, цілісність і збереження вантажу. Відповідач (ТОВ Агентство з підбору автомобілів Консалт-Авто ) відповідальний, зокрема, за своєчасне завантаження, розвантаження та оформлення митних документів.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 встановлено, що перевезення вантажу ТОВ Еко Тара за заявкою від 23.06.2016 здійснювалось не безпосередньо ТОВ Агентство з підбору автомобілів Консалт-Авто відповідно до укладеного між ним та ТОВ Еко Тара договору №1/18/02 від 18.02.2015 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, а залученою ним особою ТОВ Вет Транс на підставі укладеного між ТОВ Вет Транс і ТОВ Агентство з підбору автомобілів Консалт-Авто договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відтак, суд приходить до висновку, що правовідносини, що склались між сторонами у даній справі виникли при виконанні договору перевезення, оскільки зобов'язання однієї сторони доставити ввірений їй другою стороною вантаж є суттєвою умовою договору перевезення, правовідносини за яким врегульовані гл. 64 ЦК України та гл. 32 ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином здійснив перевезення за замовленням №521-1 від 13.06.2016, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR серії А №271783 в якій вантажоодержувачем здійснено відповідну відмітку про одержання товару 21.06.2016.

Окрім того, позивачем, на виконання п. 13 замовленням №521-1 від 13.06.2016, направлено відповідачу оригінали документів, що підтверджується договором доручення від 01.07.2016, довіреністю від 01.07.2016 року та експрес-накладною №59000190806771 від 02.07.2016 перевізника ОСОБА_5.

Також, факт належного виконання позивачем замовленням №521-1 від 13.06.2016 та не оплати відповідачем вказаного замовлення, в порушення п. 4.1.9 договору, встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16.

Відповідно до п. 13 замовлення №521-1 від 13.06.2016, вартість перевезення складає 700 євро за курсом НБУ на день розвантаження, оплата протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Станом на 21.06.2016 курс євро по відношенню до гривні НБУ становив 28,0322 гривень за 1 євро. Таким чином вартість перевезення за замовленням №521-1 складає 19 622,54 грн.

Відповідач не здійснив оплату позивачу за перевезення за замовленням №521-1 від 13.06.2016, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 19 622,54 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 875,76 грн трьох відсотків річних за 543 дні прострочення та 3 787,16 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості перевезення за замовленням №521-1, на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що дана вимога підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 859,63 грн 3% річних за період з 15.07.2016 по 29.12.2017 та 3 787,16 грн інфляційних втрат.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків пов'язаних з виконанням перевезення за замовленням №580-1 від 24.06.2016, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому позивач здійснював перевезення ввіреного йому відповідачем вантажу на територію іншої держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції вантажна накладна, зокрема, містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Згідно п. а ч. 1 ст. 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Як вбачається з матеріалів справи, при виконанні перевезення за замовленням №580-1 від 24.06.2016 вантаж не був доставлений до місця призначення у зв'язку з невідповідністю фактичної маси вантажу, тій, яка була вказана у товаросупровідних документах.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 встановлено, що відповідно до договору №1/18/02 від 18.02.2015 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом товаросупровідні документи оформлюються ТОВ Еко Тара . Водночас, відповідно до п. 4.2.5 вказаного договору на ТОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто , як експедитора, покладено обов'язок перевіряти відповідність заповнення клієнтом документів та повідомляти його про всі обставини, які перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов'язань (зокрема своєчасному перевезенню вантажу).

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16 визначено ТОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто особою відповідальною за невідповідність товаросупровідних документів.

Відповідно до п.п. 4.1.4 договору №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016 експедитор 1 зобов'язується, зокрема, забезпечити належне оформлення шляхових листів, товаротранспортних накладних, CMR, TIR-CARNET та інших документів (ліцензій, страховок та ін..) на вантаж, які є необхідними для безперешкодного перевезення вантажу за вказаним у заявці маршрутом у терміни, узгодженими сторонами.

Як було зазначено вище, пунктом 15.2 замовлення №580-1 від 24.06.2016 встановлено, що ТОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто несе відповідальність за перевищення загальної маси вантажу.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/14273/16, відповідач не надав доказів того, що ним вчинялись дії щодо перевірки товаросупровідних документів, наданих ТОВ Еко Тара , чи подальшого звернення до ТОВ Еко Тара з повідомленням про відмову у пропуску товару на територію Республіки Польща з метою отримання вказівок від клієнта щодо подальших дій. Разом з тим, відповідач самостійно здійснив повернення вантажу на територію України.

З наведеного вище вбачається наявність протиправної поведінки відповідача, що полягає у невиконанні ним своїх зобов'язань із забезпечення належного оформлення товаросупровідних документів на вантаж.

В результаті неможливості виконати перевезення за вказаним у заявці №580-1 від 24.06.2016 маршрутом позивачем понесені витрати на дизельне пальне, яке відповідно до звіту по використанню автомобіля від 14.07.2016, використане в об'ємі 590 літрів, пробіг автомобіля 1500 км, за маршрутом Прилуки-Гмирянка-Прилуки-пункт пропуску через державний кордон Ягодин-Прилуки. Витрати на дизельне пальне складають 10 943,56 грн.

Окрім того, позивачем понесені витрати на винагороду водія в розмірі 3 000 грн. витрати на компенсацію проживання водія в готелі Ягодин з 02.07.2016 до 10.07.2016 в розмірі 2 400 грн та витрати на добові водія за 14 днів в розмірі 3 864 грн, що підтверджується актом №1/07 від 18.07.2016 та платіжним дорученням №17 від 27.12.2016.

Таким чином, з огляду на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань із забезпечення належного оформлення товаросупровідних документів та перевищення загальної маси вантажу, що стало підставою неможливості виконання перевезення відповідно до замовлення №580-1 від 24.06.2016 та понесення, у зв'язку з цим, позивачем додаткових витрат при виконанні даного перевезення, суд приходить до висновку про наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

Не приймаються до уваги доводи відповідача щодо неправомірності дій позивача з притримання вантажу, оскільки в даному випадку підлягають дослідженню обставини щодо понесення позивачем збитків через неможливість виконання перевезення з недогляду відповідача, а не обставини щодо відповідальності перевізника за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу на підставі ст. 314 ГК України.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нараховує відповідачу 596,26 грн трьох відсотків річних, 2 279,42 грн інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо відшкодування витрат, понесених позивачем за замовленням №580-1 від 24.06.2016.

Суд приходить до висновку, що дана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з огляду на те, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає при відшкодуванні збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності в один рік на підставі п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Статтею 926 ЦК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

Як було зазначено вище, для врегулювання заборгованості позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вимогу) №1/12/2016 від 29.12.2016, в якій вимагав сплати суму заборгованості за двома замовленнями №580-1 від 24.06.2016 та №521-1 від 13.06.2016 до договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №11/02/2016-118-1 від 11.02.2016. Таким чином позивачем пред'явлено в письмовій формі претензію до відповідача, що припиняє відлік терміну позовної давності за вказаними замовленнями.

В свою чергу відповідачем не надано доказів відхиленням ним у письмовій формі вимог вказаної претензії. З наданої відповідачем відповіді від 09.02.2017 вих.№09/02-2 на претензію №1/12/2016 від 29.12.2016 вбачається, що ТОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто остаточно не відхилено вимоги вказаної претензії та продовжено строк розгляду претензії до виконання вимог викладених у відповіді.

З даним позовом позивач звернувся до суду 29.12.2017. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 123 ГПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2,4 ст. 126 ГПК За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №15-01/18 від 15.01.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням Едвайс .

На підтвердження оплати послуг наданих за договором №15-01/18 від 15.01.2018 у розмірі 15 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію прибуткового касового ордера №23 від 09.02.2018.

Враховуючи співрозмірність винагороди за послуги надані за договором №15-01/18 від 15.01.2018 в розмірі 15 000,00 грн обсягам наданих послуг, складність справи, ціну позову, доведеність факту надання відповідних послуг позивачу, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 4 500 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто (03056, м.Київ, вул. Польова, 21, оф. 114, код ЄДРПОУ 34805514) на користь Товариства з обмеженою відповідальність Вет Транс (17500, Чернігівська обл., м.Прилуки, вул. Перемоги, 105, корп. А, код ЄДРПОУ 38787688) 19 622 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 54 коп. - сума боргу, 859 (вісімсот п'ятдесят девять) грн 63 коп. - 3 % річних, 3 787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 16 коп. - інфляційних втрат, 20 207 (двадцять тисяч двісті сім) грн 56 коп. - збитки, 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. - витрати на правничу допомогу, 1 502 (одну тисячу п'ятсот дві) грн 32 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного судового рішення: 02.03.2018