Рішення

від 02.03.2018 по справі 910/22945/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2018Справа № 910/22945/17 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу

За позовом доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атомінжиніринг" про стягнення 69 186,10 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомінжиніринг" (надалі - відповідач) про стягнення неустойки за договором поставки № 53-129-01-15-00587 від 09.10.2015 у розмірі 69 186, 10 грн., у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору в частині дотримання строків поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

31.01.2018 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов, у якому він просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивач не забезпечив своєчасного прибуття свого представника для приймання продукції в порядку, передбаченому Договором, що призвело до неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції в строк передбачений умовами Договору, а отже вина відповідача в порушенні строків поставки продукції - відсутня. Окрім того, відповідач вказує, що умови Додаткової угоди № 3 до Договору не містять підтвердження відповідача щодо прострочення строків поставки продукції, а також не містять згоди відповідача на нарахування штрафних санкцій. Також відповідач вказує на пропуск позивачем строків позовної давності при поданні позову.

Також 31.01.2018 відповідачем через канцелярію суду надано заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

12.02.2018 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив відповідача, в якому позивач вказує на те, що ним було належним чином виконано обов'язок щодо забезпечення прибуття своїх представників на склад виробника Продукції, а тому - відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що порушення строку поставки Продукції за Специфікацією № 2 Договору відбулося з вини позивача та за відсутності вини відповідача.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 було залишено без задоволення заяву відповідача із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атомінжиніринг" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (Покупець) було укладено договір поставки № 53-129-01-15-00587 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити протипожежне обладнання виробництва TOB Науково-виробнича фірма "Бранд Майстер" для ВП "Рівненська АЕС", ВП "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - Продукція), а Покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в Специфікаціях № 1, 2 (далі - Специфікації), які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.7 Договору, приймання Продукції здійснюється в наступному порядку: 1) проведення приймально-здавальних випробувань на майданчику виробника згідно програми Постачальника (заводу-виробника) за участю Покупця (Кінцевого споживача); 2) на складі Вантажоодержувача відповідно до порядку визначеного Договором, відповідно до супровідних документів.

Згідно із п. 5.8 Договору правила приймання Продукції повинні відповідати умовам Договору.

Підпунктом 6.1.3 Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний забезпечити прибуття своїх представників протягом 3 (трьох) робочих днів на склад виробника Продукції з дати отримання повідомлення від Постачальника про готовність Продукції.

Водночас, підпунктом 6.3.10 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний за 10 календарних днів направити програму приймально-здавальних випробувань яка буде проводитися на майданчику виробника.

Відповідно до Специфікацій №1 та №2 до Договору, загальна ціна Продукції становить 10 532 451,87 грн., строк поставки - протягом 70 днів від дати підписання договору, тобто 18.12.2015.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної від 29.12.2015 № РН-0000013 відповідачем, на виконання умов Договору, було поставлено позивачеві продукцію на суму 1 802 011, 93 грн.

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 до Договору внесено зміни, а саме строк поставки позицій № 5, 9, 11, 14-25 Специфікації № 2 (на суму 3 797 231,01 грн.) змінено на лютий 2016 року. Так, з урахуванням зазначених умов Додаткової угоди та як вбачається із наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної від 29.02.2016 № РН-0000006, відповідачем було поставлено позивачеві продукцію на суму 3 797 231,01 грн. згідно зазначених умов Додаткової угоди № 3 від 31.12.2015 до Договору.

Водночас, зазначеною Додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 до Договору передбачено, що Постачальник не звільняється від відповідальності за порушення строків постачання Продукції згідно Специфікації № 2 до Договору за період з 19.12.2015 до дати підписання даної Угоди (п. 2. додаткової угоди № 3 від 31.12.2015 до Договору).

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 , 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення строку поставки Продукції за Договором, яке складає 11 календарних днів (19.12.2015 - 29.12.2015) - за видатковою накладною від 29.12.2015 № РН-0000013 на суму 1 802 011, 93 грн. та 13 календарних днів (19.12.2015 - 31.12.2015) - за видатковою накладною від 29.02.2016 № РН-0000006 на суму 3 797 231, 01 грн. (з урахуванням умов Додаткової угоди № 3 від 31.12.2015 до Договору).

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що позивач не забезпечив своєчасного прибуття свого представника для приймання продукції в порядку, передбаченому п. п. 5.7, 5.8. Договору, що призвело до неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції в строк до 18.12.2015.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа від 10.12.2015 № 540, програма приймально-здавальних випробувань була отримана позивачем 11.12.2015, в той час як мала бути направлена до 08.12.2015.

Окрім того, позивач, з посиланням на копії листів від 15.12.2015 № 541 та від 17.12.2015 № 8552/42, а також копії листа-факсограми ВП ХАЕС від 16.12.2015 № 21-17/3541-11596, що містяться в матеріалах справи, вказує на те, що відповідача було повідомлено про погодження програми приймально-здавальних випробувань та про направлення 18.12.2015 спеціаліста до заводу виробника, а отже - позивачем був виконаний обов'язок щодо забезпечення прибуття своїх представників на склад виробника Продукції, що передбачений п. 6.1.3 Договору, а тому порушення строку поставки Продукції за Специфікацією № 2 Договору (згідно видаткової накладної від 29.12.2015 № РН-0000013) відбулося з вини відповідача.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу приписів ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно приписів ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суду приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору поставки № 53-129-01-15-00587 від 09.10.2015, а відповідач, у свою чергу не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки Продукції у встановлений Договором строк.

Окрім того, відповідач не надав суду доказів відмови від виконання ним зобов'язань згідно Договору, зумовлених порушенням з боку позивача, що свідчить про прийняття відповідачем Договору до виконання.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 4. ч. 1. ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 230 та ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так, пунктом 7.2 Договору Сторони погодили, що за порушення строку поставки Продукції за Договором Постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки Продукції понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з поставки Продукції у строк, визначений згідно умов договору поставки № 53-129-01-15-00587 від 09.10.2015, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення на загальну суму 69 186,10 грн., в тому числі:

- на суму 19 822, 11 грн. - за видатковою накладною № РН-0000013 від 29.12.2015 на суму 1 802 011, 93 грн., період прострочення поставки за якою склав: 19.12.2015 - 29.12.2015;

- на суму 49 363, 99 грн. - за видатковою накладною № РН-0000006 від 29.02.2016 на суму 3 797 231, 01 грн., період прострочення поставки за якою склав: 19.12.2015 - 31.12.2015, з урахуванням того, що відповідач не звільняється від відповідальності за порушення строків постачання Продукції згідно Специфікації № 2 до Договору за період з 19.12.2015 до дати підписання Додаткової угоди № 3 від 31.12.2015 до Договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам Закону та умовам Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 186, 10 грн. пені, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки продукції у строк, визначений умовами договору поставки № 53-129-01-15-00587 від 09.10.2015, є обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом положень ст. ст. 256, 258, 259 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.9. Договору, сторони встановили, що позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до п. 7.2. Договору, встановлюється в 2 (два) роки.

З урахуванням того, що строк поставки Продукції відповідно до умов Договору сплив 18.12.2015, перебіг строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) за п. 7.2 Договору почався з 19.12.2015.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, останній день строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) за п. 7.2 Договору - 19.12.2017 та оскільки позовна заява подана до суду 18.12.2017, позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за договором поставки № 53-129-01-15-00587 від 09.10.2015 у розмірі 69 186, 10 грн., у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов Договору в частині дотримання строків поставки є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атомінжиніринг" (03037, м. Київ вул. Максима Кривоноса, 19А; код ЄДРПОУ: 38148370) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А; код ЄДРПОУ: 26251923) неустойку за Договором у розмірі 69 186 грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.03.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко