Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/21004/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 27.02.2018Справа №  910/21004/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи за позовом           Приватного підприємства «Ліком» до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «АНС Трейд» про                     стягнення 5659,66 грн., за участі представників: від позивача           –   не з'явився; від відповідача           –   не з'явився. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2017 року Приватне підприємство «Ліком» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНС Трейд» про стягнення 24733,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за Договором поставки №438 від 31.05.2013, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 19037,89 грн. Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі п.3.3 Договору та ст.625 Цивільного кодексу України 2437,07 грн. пені, 2280,61 грн. 24% річних та 978,03 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання. В ході розгляду справи, 28.12.2017 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість розмірі 5659,66 грн., з яких 2337,26 грн. пені, 1131,37 грн. інфляційних втрат та 2191,03 грн. 24% річних. В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відповідачем було в повному обсязі сплачено суму основного боргу в розмірі 19037,89 грн., на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи довідку про залишкову суму боргу відповідача та банківську виписку по рахунку позивача. Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст.42, 163 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з тим, через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не направив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку. Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 31.05.2013 між Приватним підприємством «Ліком» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНС Трейд» (покупець) укладено Договір поставки №438, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання (товари), а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати (п.1.1 Договору). Відповідно до п.1.2 Договору, асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами цього договору. Згідно з п.2.1 Договору. Товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку. За умовами п.2.3 Договору, момент виконання постачальником зобов'язання по поставці, та передача права власності на товар вважається момент здачі товарів органу транспорту, при само вивозі, а при здачі на складі покупця або постачальника – момент підписання накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів. Положеннями п.3.1 Договору визначено, що ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках), по яким вони поставляються. Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 21 (двадцять один) дня з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар. Відповідно до п.4.3 Договору, за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми – за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% (двадцять чотири проценти) річних. Строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки (п.5.3 Договору). Згідно з п.6.3 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цим договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 67184,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №Лк-0087005 від 19.04.2017, №Лк-0087025 від 19.04.2017, №Лк-0087921 від 20.04.2017, №Лк-0087936 від 20.04.2017, №Лк-0087944 від 20.04.2017, №Лк-0088162 від 20.04.2017, №Лк-0088394 від 21.04.2017, №Лк-0088514 від 21.04.2017, №Лк-0094099 від 28.04.2017, №Лк-0094720 від 28.04.2017, №Лк-0094849 від 28.04.2017, №Лк-0099748 від 05.05.2017, №Лк-0103951 від 12.05.2017, №Лк-0104018 від 12.05.2017, №Лк-0104154 від 12.05.2017, №Лк-0104157 від 12.05.2017, №Лк-0104300 від 12.05.2017, №Лк-0104301 від 12.05.2017, №Лк-0104302 від 12.05.2017, №Лк-0108195 від 12.05.2017, №Лк-0110078 від 19.05.2017, №Лк-0117976 від 30.05.2017, №Лк-0118343 від 30.05.2017, №Лк-0118360 від 30.05.2017, №Лк-0118407 від 30.05.2017. №Лк-0118420 від 30.05.2017, №Лк-0118448 від 30.05.2017, №Лк-0120024 від 01.06.2017, №Лк-0127438 від 09.06.2017, №Лк-0380474 від 09.08.2017, №Лк-0380475 від 09.08.2017, №Лк-0380546 від 09.08.2017, №Лк-0380548 від 09.08.2017, №Лк0380979 від 09.08.2017, №Лк-0380981 від 09.08.2017, №Лк-0382456 від 11.08.2017, №Лк-0387437 від 18.08.2017, №Лк-0395789 від 30.08.2017, №Лк-0396148 від 30.08.2017, №Лк-0396934 від 31.08.2017, №Лк-0398576 від 01.09.2017, №Лк-0403827 від 08.09.2017 та наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних. Однак відповідач поставлений товар оплачував частково та з порушення визначених договором строків оплат, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача та актами звіряння взаєморозрахунків між сторонами. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України  вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований. На підставі викладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1131,37 грн. інфляційних втрат та 2191,03 грн. 24% річних. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України). Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, згідно з п.4.3 Договору, сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% (двадцять чотири проценти) річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування допущено арифметичні помилки, зокрема при розрахунку інфляційних втрат. Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум 24% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 2191,03 грн. 24% річних та 871,60 грн. інфляційних втрат. Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2337,26 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом 4.3 Договору визначено, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми – за кожен день прострочення платежу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анс Трейд» (03189, м. Київ, вул. М. Ломоносова, 73А; ідентифікаційний код 38217522) на користь Приватного підприємства «Ліком» (03124, м. Київ, пров. Радищева, 3; ідентифікаційний код 30638249) 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 26 коп. пені, 2191 (дві тисячі сто дев'яносто одну) грн. 03 коп. 24 % річних, 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 60 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 56 коп. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено: 03.03.2018 Суддя                                                                                                      Я.В. Маринченко