Ухвала

від 02.03.2018 по справі 926/655/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

"02" березня 2018 р. Справа № 926/655/18

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна розглянувши заяву Приватного підприємства "Граніт – Девелопмент"

Про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКАСАР КІМ" грошової заборгованості за договором поставки продукції №9/2017 від 16.05.2017 року

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "Граніт – Девелопмент", 28.02.2018 року звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКАСАР КІМ" (м.Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 33, код ЄДРПОУ 39958342) грошової заборгованості за договором поставки продукції №9/2017 від 16.05.2017 року, а саме: 22080,00 грн. – основного боргу, 510, 00 грн. – 3% річних та 2141,00 грн. – втрати від інфляції.

Згідно статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи – підприємці.

Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Чернівецької області.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Граніт – Девелопмент", суд дійшов висновку про відмову в видачі судового наказу з огляду на наступне.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб – громадян України), вказівку на статус фізичної особи – підприємця (для фізичних осіб – підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, – якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В обґрунтування поданої заяви про видачу судового наказу, Приватне підприємство «Граніт – Девелопмент», зазначає, що 16.05.2017 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬКАСАР КІМ" був укладений договір поставки продукції №9/2017 від 16.05.2017 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця – бетон (в подальшому "Продукція"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов цього договору. Також сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (пункт 4.5. договору).

Проте, пунктом 3.2. договору зазначено, якщо поставка продукції за замовленням здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник надсилає рахунок на оплату на електронну адресу. У випадку оплати покупцем рахунку, зазначеного постачальником замовлення покупця вважається узгодженим сторонами та стає невід'ємною частиною даного договору.

Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів на підтвердження отримання рахунку на оплату наданих послуг покупцем, як це передбачено в пункті 3.2. договору поставки продукції №9/2017 від 16.05.2017 року. Отже, заявником не доведено виникнення у нього права грошової вимоги.

Таким чином, заявником не повністю зазначено обставини, на яких ґрунтується його вимоги, не додано та не вказано переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, яких ґрунтуються його вимоги щодо видачі судового наказу в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22080,00 грн., що є порушенням приписів частин 2, 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу, з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Що стосується видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника 510,00 грн. – 3% річних та 2141,00 грн. – втрат від інфляції, суд відзначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, окрім суми основного боргу, заявником заявлено до боржника вимогу щодо стягнення штрафних санкцій, а саме: 510,00 грн. – 3% річних та 2141,00 грн. – втрат від інфляції, які за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, та у випадку їх неналежного обґрунтування та розрахунку вказані суми можуть бути стягнуті з боржника в порядку позовного провадження, оскільки в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану заборгованість, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає статті 148 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України).

Згідно частини 2 статті 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника суми основного боргу в розмірі 22080,00 грн. на підставі пунктів 1 та 8 частини 1 статті 152 ГПК України, а щодо стягнення 3% річних в розмірі 510,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2141,00 грн. – на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Тоді як, згідно частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 – 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку

Керуючись статтями 147 – 148, 150 – 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, –

У Х В А Л И В :

У видачі судового наказу Приватному підприємству "Граніт – Девелопмент" за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКАСАР КІМ", грошової заборгованості за договором поставки продукції №9/2017 від 16.05.2017 року выдмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254 – 256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.М. Гушилик