Постанова

від 01.03.2018 по справі 922/3734/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа №922/3734/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився;

першого відповідача - Лагутін І.В., за довіреністю №01-16/44 від 03.01.2018 року (свідоцтво №1980 від 23.03.2016 року);

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м.Запоріжжя (вх.№2652Х/1-40), на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року у справі №922/3734/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м.Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариства Черкасиобленерго , м.Черкаси,

до 1. Акціонерної компанії Харківобленерго , м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс , м.Харків,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернулось до господарського суду з позовною заявою до Акціонерної компанії Харківобленерго , в якій просило визнати недійсним договір поруки №1 від 16.09.2016 року, укладений між Акціонерною компанією Харківобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс на забезпечення виконання зобов'язань ВАТ Запоріжжяобленерго , у тому числі, за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року, укладеного між АК Харківобленерго та ВАТ Запоріжжяобленерго . Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року (повний текст складено 19.05.2017 року, суддя Кухар Н.М. ) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності визначених ним підстав для визнання договору недійсним.

Позивач з вищевказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Крім того апелянт просить суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оспорюваний договір поруки суперечить ст. 548 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Забезпечення зобов'язань, які виникли на підставі договору поворотної фінансової допомоги, не передбачено ні законодавством України, ні умовами самого договору поворотної фінансової допомоги.

Скаржник вказує, що спірний правочин суперечить приписам ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства , відповідно до якої рішення про надання згоди на вчинення значного правочину приймається наглядовою радою акціонерного товариства. Однак, не заважаючи на наявні в статуті АК Харківобленерго обмеження, договір поруки було укладено без затвердження наглядовою радою компанії, а отже відбулось з перевищенням повноважень та без схвалення належним органом управління.

Також апелянт звертає увагу на те, що оспорюваний правочин суперечить ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України, оскільки договір поруки укладено від імені АК Харківобленерго особою, яка не мала належних на те повноважень.

Крім того, скаржник зазначає, що договір поруки укладений між відповідачами 16.09.2016 року суперечить ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, договір поруки укладено вже після припинення договору поворотної фінансової допомоги, після закінчення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги (який договором було встановлено до 30.09.2015 року, а договір поруки укладено лише 16.09.2016 року), після перерахування суми поворотної фінансової допомоги позивачем на рахунок повіреного АК Харківобленерго - ТОВ Трансфербутик .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження; розгляд скарги призначено на 09.10.2017 року об 11:00 год.

Водночас колегією суддів встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року (колегія суддів головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.) у справі №922/3734/16 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. про зупинення провадження по справі за позовом ВАТ Запоріжжяобленерго до АК Харківобленерго про визнання договору поруки недійсним.

04.09.2017 року АК Харківобленерго подано до апеляційного господарського суду касаційну скаргу (вх.№1319) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року у справі №922/3734/16 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції; направлено матеріали справи до Вищого господарського суду України разом з касаційною скаргою Акціонерної компанії Харківобленерго на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року.

29.11.2017 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3734/16.

За результатами касаційного провадження, постановою від 15.11.2017 року касаційну скаргу АК Харківобленерго залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року у справі №922/3734/16 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

18.01.2018 року перший відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№599), в якому просить оскаржуване рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вказує перший відповідач доводи апеляційної скарги стосуються підстав позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, перевищення представником АК Харківобленерго повноважень при укладенні договору (ч.1 ст. 203, ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 70 Закону України Про акц3іонерні товариства ), не спрямованість на реальне настання наслідків, передбачених договором (ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України) не може бути взято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки такі підстави не були заявлені в суді першої інстанції та відповідно не розглядалися ним.

Звертає увагу на те, що факт виконання (припинення) основного зобов'язання є спірним і з цього приводу наявна судова справа №922/3152/16, яка наразі не вирішена (відсутнє судове рішення). Неспроможними на думку першого відповідача є твердження про неможливість укладення забезпечувального правочину, адже сплив строку встановленого для належного виконання зобов'язання не припиняє таке зобов'язання та не позбавляє права кредитора забезпечити таке зобов'язання шляхом укладення договору поруки.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.02.2018 року, у зв'язку із відпусткою судді Гетьмана Р.А. та перебуванням на лікарняному судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/3734/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

28.02.2018 року від ПАТ Запоріжжяобленерго надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№1973), які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Колегія суддів відмічає, що апелянтом не надано доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, що виключає можливість розгляду справи з їх урахуванням. При цьому, колегія суддів враховує, що у розгляді справи оголошувались перерви і сторона не була позбавлена права надати відповідні доповнення у належні строки та у належному порядку, проте відповідного не вчинила.

Ухвала суду від 05.02.2018 року про оголошення перерви в судовому засіданні до 01.03.2018 року була направлена учасникам справи рекомендованим листом 06.02.2018 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і позивачем та третьою особою 12.02.2018 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Проте, вказані учасники справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Ухвала суду яка направлялась на адресу другого відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення - неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача .

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.03.2018 року представник першого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.07.2015 року між Акціонерною компанією Харківобленерго (перший відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (позивач у справі) укладено договір поворотної фінансової допомоги №1, згідно якого перший відповідач надав позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 51000000,00 грн.

За умовами п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 27.08.2015 року) строк повернення фінансової допомоги встановлено до 30.09.2015 року включно.

Як зазначає позивач у позовній заяві 12.10.2015 року між Акціонерним товариством Харківобленерго (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик (повірений) було укладено договір доручення № ДД-1210/1. Згідно п. 2.1.4. договору доручення, повірений має право отримувати на власний рахунок від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, в тому числі стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань.

Позивач наполягає на тому, що на виконання своїх зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року він здійснив перерахування на рахунок TOB Фінансова компанія Трансфербутик грошових коштів у сумі 26500000,00 грн. (платіжне доручення №25801 від 13.10.2015 року) та у сумі 24500000,00 грн. (платіжне доручення №28847 від 12.11.2015 року).

При цьому, як вказує позивач, факт виконання зобов'язання ВАТ Запоріжжяобленерго перед AК Харківобленерго за договором поворотної фінансової допомоги у повному обсязі встановлено рішенням господарського суду м.Києва від 25.01.2016 року у справі №910/30034/15, рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/1348/16 та постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/2338/16.

16.09.2016 року між Aкціонерною компанією Харківобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс (другий відповідач у справі) укладено договір поруки №1, за умовами якого другий відповідач, як поручитель, поручився перед позивачем, як кредитором, за виконання обов'язків ПАТ Черкасиобленерго за зобов'язанням в розмірі 51000000,00 грн., та ВАТ Запоріжжяобленерго за зобов'язанням в розмірі 51000000,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказаний договір поруки, укладений між першим та другим відповідачами, порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки в разі виконання поручителем прийнятих на себе зобов'язань, позивач в силу закону буде зобов'язаний компенсувати йому відповідні витрати.

Дослідивши зміст позовної заяви з урахуванням пояснень до неї, колегію суддів встановлено, що на думку позивача, при укладанні спірного договору поруки відповідачами було порушено норми чинного законодавства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України), оскільки на момент укладання договору поруки зобов'язання щодо повернення коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 23.07.2015 року було припинено внаслідок його виконання. Позивач вважає, що спірний договір поруки суперечить ст.ст. 548 та 553 Цивільного кодексу України, та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що саме вказані обставини та доводи покладені в основу позовних вимог про визнання недійсним договору поруки. Тобто, як вірно відзначив перший відповідач, доводи апеляційної скарги стосуються підстав позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України визначено основні умови застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язанні як порука.

Так, згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При цьому, законодавством не визначено переліку зобов'язань, які можуть бути забезпечені порукою. Тобто, порукою може бути забезпечено будь-яке зобов'язання на розсуд учасників господарських правовідносин.

Отже, твердження позивача про те, що забезпечення договору зворотної фінансової допомоги чинним законодавством не передбачено є неспроможним.

Виходячи із формулювання ст. 553 Цивільного кодексу України, договір поруки - це двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Чинним законодавством України також не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20.02.2012 року у справі №6-51цс11.

Як підставу для визнання недійсним договору поруки №1 від 16.09.2016 року позивачем у позовній заяві визначено факт виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги АК Харківобленерго , стосовно чого посилається на рішення господарського суду м.Києва від 25.01.2016 року у справі №910/30034/15, рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/1348/16 та постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/2338/16.

У свою чергу, перший відповідач проти факту повернення йому в повному обсязі грошових коштів позивачем заперечує, а матеріали справи свідчать, що кошти в загальній сумі 51000000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок ТОВ Фінансова компанія Трансфербутик , що не було передбачено умовами договору поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року.

Як вбачається з п. 2.1. договору поруки, основним зобов'язанням в цьому договорі розуміють зобов'язання ВАТ Запоріжжяобленерго щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000,00 грн. на користь саме АК Харківобленерго .

Натомість матеріали справи свідчать, що кошти у розмірі 51000000,00 грн. були повернуті, однак їх перерахування здійснено на рахунок TOB Фінансова компанія Трансфербутик , що підтверджується платіжним доручення №25801 від 13.10.2015 року та платіжним дорученням №28847 від 12.11.2015 року.

Перерахування коштів на рахунок TOB Фінансова компанія Трансфербутик було зумовлено укладенням між АК Харківобленерго та ТОВ Фінансова компанія Трансфербутик договору доручення №ДД-1210/1.

Однак, слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо договору доручення №ДД-1210/1, окрім посилання позивача на його існування.

Наразі, така обставина як виконання основного зобов'язання (повернення позичальником на користь кредитора коштів за договором поворотної фінансової допомоги №1) є суперечливою, а саме є предметом дослідження по іншій справі - №922/3152/16, тобто не є встановленою у належному порядку.

Слід зауважити, що якщо основне зобов'язання є виконаним, то в силу приписів цивільного законодавства зобов'язання за основним договором є припиненим, а отже і договір поруки припинив би свою дію на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірний договір поруки не може бути визнаний недійсним з підстав припинення основного зобов'язання шляхом його виконання боржником.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на судові рішення у справах №910/30034/15, №908/1348/16 та №922/2338/16, оскільки вказаними рішеннями не встановлюється факт виконання ВАТ Запоріжжяобленерго на користь АК Харківобленерго основного зобов'язання, а вбачається дослідження судами умов договорів та обставини перерахування коштів на користь ТОВ Фінансова компанія Трансфербутик . При цьому, рішенням по справі №910/30034/15 було задоволено позов та стягнуто з ТОВ Фінансова компанія Трансфербутик на користь АК Харківобленерго кошти які були перераховані ВАТ Запоріжжяобленерго , однак це не є свідченням та підтвердженням факту виконання основного зобов'язання по даній справі.

Щодо доводів позивача про укладення оспорюваного договору з перевищенням повноважень та без схвалення належним органом управління АК Харківобленерго , а також щодо не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, виходячи з приписів вищевказаних частин статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.

Приписами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 року щодо практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на позивача, як особу, яка не є стороною правочину, покладається обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а також факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що наразі, позивачем всупереч приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено та необґрунтовано, яким чином оскаржуваний забезпечувальний правочин зачіпає його права та інтереси, а також не доведено наявності визначених ним підстав для визнання договору недійсним. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року по справі №922/3734/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2017 року по справі №922/3734/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 березня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.