Рішення

від 19.02.2018 по справі 522/13940/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13940/16-ц

Провадження № 2/522/1020/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб: ТОВ Альянс-Висотбуд , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, та відповідно до уточнених позовних вимог просила: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) в період з 22 січня 2005 року та до 04 листопада 2006 року; визнати за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину іменних цільових облігації під житло у кількості 6676 штук, номінальною вартістю 25,00 гривень, випущені емітентом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЛЬЯНС-ВИСОТБУД (Код з ЄДРПОУ 32623653, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 56а, код випуску цінних паперів UA150488ВАо1), які надають право на отримання квартири АДРЕСА_1, проектною площею 66,76 кв.м. на підставі договору № 49Р/18 резервування приміщення від 05 травня 2006 року; стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1076,17 гривень.

При цьому посилаючись на те, що в період з січня по червень 2005 року сторони мешкали разом за адресою м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд іб, кв. 47. З липня 2005 року мешкали в пгт. Чорноморське на базі відпочинку СКА за місцем роботи відповідача.

05 травня 2006 року відповідач уклав договір № 49/18 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, за яким зобов'язаний був придбати пакет іменних цільових облігації під житло у кількості 6676 штук, випущені емітентом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЛЬЯНС-ВИСОТБУД , загальною вартістю 215234,00 гривень.

05 травня 2006 року відповідач уклав договір 49Р/18 резервування приміщення від 05 травня 2006 року, відповідно до якого придбаний пакет іменних цільових облігації під житло у кількості 6676 штук дає право отримати квартиру АДРЕСА_1, проектною площею 66,76 кв.м.

Позивач вказує, що вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, проте відповідач добровільно поділити зазначені облігації відмовляється, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, при цьому зазначив, що з 22 січня 2005 року по 04 листопада 2006 року сторони тільки познайомилися і почали будувати стосунки шляхом побачень, зустрічей, відвідувань, проведення романтичних вечорів, походи у кіно, до ресторанів, як це прийнято у всіх закоханих до реєстрації шлюбу та створення сім'ї. На той період часу, відповідач працював як військовозобов'язаний у військовій частині в пгт.Чорноморське (Чабанка) на базі відпочинку СКА, де і постійно мешкав, так як була така можливість. Позивачка приходила до нього в гості на побачення, оскільки в відповідача не завжди була можливість покинути військову частину для зустрічей з позивачкою, то часто бувало таке що позивачка залишалася ночувати. Однак не треба це ототожнювати з фактом проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки житлова площа була виділена відповідачу особисто, та не було дозволу на проживання позивачки разом з ним в приміщенні, а тому неможливо це співвідносити як сумісне проживання та ведення господарства.

Треті особи до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причину неявки суду не повідомили.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05.11.2006 року уклали шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2014 року.

Вказаним рішенням також встановлено, що сторони з березня 2012 року не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач посилається на те, що в період з січня по червень 2005 року сторони мешкали разом за адресою м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд іб, кв. 47. З липня 2005 року мешкали в пгт. Чорноморське на базі відпочинку СКА за місцем роботи відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно ч. 1ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 Сімейного Кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу .

Тобто при застосуванні ст. 74 Сімейного Кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставіст. 74 Сімейного Кодексу України , суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2006 року відповідач уклав договір № 49/18 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, за яким зобов'язаний був придбати пакет іменних цільових облігації під житло у кількості 6676 штук, випущені емітентом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЛЬЯНС-ВИСОТБУД , загальною вартістю 215234,00 гривень.

05 травня 2006 року відповідач уклав договір 49Р/18 резервування приміщення від 05 травня 2006 року, відповідно до якого придбаний пакет іменних цільових облігації під житло у кількості 6676 штук дає право отримати квартиру АДРЕСА_1, проектною площею 66,76 кв.м.

Відповідач та допитаний у судовому засіданні якості свідка ОСОБА_5 вказують, що кошти на придбання вказаної квартири відповідачу надав ОСОБА_1 І.(батько відповідача), оскільки розмір заробітної плати відповідача не дозволяв придбати йому квартиру.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано довідку про доходи за підписом командира військової частини пп В0095 (А0666) ОСОБА_6 від 29 травня 2017 року, відповідно до якої нарахована заробітна плата ОСОБА_2 за січень-грудень 2006 року складала 10702, 48 гривень. (а.с. 98).

Оцінюючи показання свідків, суд дотримується встановленого ст. 212 ЦПК принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

При оцінці показів свідків, суд також враховує характер особистих взаємовідносин позивачки та свідків, які є родичами останньої, та звертає увагу, що їх показання свідчать лише про факт знайомства сторін, спільного відпочинку сторін, святкування свят, та не підтверджують факту наявності у сторін взаємних прав та обов'язків, спільного побуту, виникнення та існування усталених відносин, що притаманні подружжю. Зокрема, конкретні обставини придбання спірного майна, його вартість, джерела походження сплачених за нього грошей, час придбання свідкам не відомі, загальні подробиці цих подій їм відомі виключно зі слів сторін по справі.

Відповідно до ст. ст.12,81кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ч.6ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а отже і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4ст. 65 СК ).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на майно.

Позивач не надала належних та допустимих доказів про те, що у період з 22 січня 2005 року по 04 листопада 2006 року вона проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також, що спірні іменні цільові облігації на житло були придбані за спільні кошти з відповідачем.

Позивач просила встановити факт проживання сторін по справі однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 22 січня 2005 року по 04 листопада 2006 року саме для задоволення її вимоги про розподіл майна.

Також суд приймає до уваги, що 16 листопада 10' 5 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення прав вимоги на квартиру за цільовими облігаціями, за яким ОСОБА_2 відступив останній право вимоги на одержання метрів зарезервованої квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2,4,13,76-81,95, 258-259,263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб: ТОВ Альянс-Висотбуд , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 28.02.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук