Постанова

від 10.08.2006 по справі 4/296/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/296/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2006 р. Справа №  4/296/06

м. Миколаїв

Позивач:          Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

вул.Нікольська,46,під.2, м.Миколаїв, 54001

Відповідач:                     Комунальне підприємство  “Доманівський комунгосп”

вул.Леніна,48, смт.Доманівка, Миколаївська обл.

Суддя   Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача                    - пред.Васильченко О.В. дов.01-11/34 від 17.01.2006р.

Від відповідача           - не з»явився

СУТЬ СПОРУ : про стягнення 4800,00грн. за нестворене робоче місце для інваліда у 2005році.

Відповідач про судове засідання був повідомлений  належним чином відповідно до ч.5 ст.107 КАС України, за юридичною адресою, але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих  судом   не надав, позов не заперечив, представник в судове засідання без поважних причин не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

          Відповідно до ст.19 ЗУ  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон) та п. 3.5.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затв. постановою Кабінету Міністрів України  від  3 травня  1995 р. N 314 (надалі Положення) відповідач повинен створити 1  робоче місце для працевлаштування інваліда.

          Відповідач не виконав норматив працевлаштування у 2005р., тому позивач просить стягнути з нього середньорічну заробітну плату на підприємстві у 2005р. в сумі  4800,00грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:

- Згідно ст.19 Закону для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

-          Відповідно до звіту відповідача (арк.спр.5) середня облікова штатна  кількість

працівників складає 17 чоловік. Отже, норматив для працевлаштування інвалідів склав для відповідача 1 чол. Відповідач не виконав встановлений норматив для працевлаштування інваліда.

Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач  доказів звернення до визначених органів зайнятості не надав.

Крім того, позивачем надані відповіді ГУ праці та соцзахисту (арк.спр.9) та Миколаївського обласного центру зайнятості (арк.спр.10), згідно яких відповідач про створення робочого місця для інваліда  в установленій формі не інформував та за працевлаштуванням інваліду не звертався.

Відповідно до п.3 Положення  робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК,    органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де  середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю. Адміністративно-господарські санкції    розраховуються     та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

          Відповідач самостійно визначені адміністративно-господарські санкції станом на час розгляду справи не перерахував.

          Отже, наданий позивачем розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2005рік, виходячи з середньорічної заробітної плати –4800,00грн. х 1 = 4800,00грн., відповідає вимогам ст.20 Закону.

Ухвала суду, копія позовної заяви з додатком та судова повістка, надіслані за юридичною адресою відповідача, яка підтверджується  довідкою статистики (арк.спр.35) та за фактичною адресою, повернулись з відміткою поштової установи про відсутність відповідача за визначеними адресами (арк.спр.12-26,32-34). Між тим, згідно ст.93 ЦК України місцезнаходженням  юридичної  особи  є  адреса  органу або особи,  які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Норми ГПК України не передбачають  розшук судом, або стороною по справі фактичного місця знаходження іншої сторони.

Відповідач відповідно до ст.ст.19,22 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців " змін до відомостей про юридичну особу не вніс, відзив та  доказів погашення боргу станом на час розгляду справи  не надав, наявність боргу не заперечив.            Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163 КАС України, господарський суд –

                                      П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити          повністю.          

Cтягнути з  Комунального підприємства  “Доманівський комунгосп” вул.Леніна,48, смт.Доманівка, Миколаївська обл.  (код 32517150) на  користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  вул.Нікольська,46,під.2, м.Миколаїв, 54001 (код 23626096) суму 4800,00грн.

Згідно ст.258 КАС України за кожним судовим рішенням,  яке набрало законної сили ,  за заявою осіб,  на  користь  яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне скарження

Суддя Т.М.Дубова