Рішення

від 21.02.2018 по справі 373/1356/17

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1356/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Керекези Я.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №373/1356/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Київській області про визнання права власності на земельні ділянки внаслідок спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та просить визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387201:03:007:0099, за адресою с Стовп`яги, вул.Буда-Варовицька, 29, розміром 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №605145 від 28 серпня 2008 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387201:03:007:0102, за адресою с.Стовп`яги, вул.Буда-Варовицька, 29, розміром 0,0702 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №605146 від 21 серпня 2008 року.

Посилається на те, що позивач є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_5, померлої 31.03.2014. До нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини він не звертався, оскільки будинок, що належав ОСОБА_5 ще за життя був подарований нею позивачу. Про те, що спадкодавець у 2008 році оформила своє право власності на дві земельні ділянки, позивач дізнався випадково у 2016 році. Незважаючи на це, він є одноособовим фактичним спадкоємцем вказаних земельних ділянок, успадкувавши їх шляхом фактичного прийняття спадщину, як особа, що проживала разом із спадкодавцем на момент її смерті. Здійснює по відношенню до цього майна повноваження фактичного володільця та користувача майном. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, оскільки минули строки для звернення із заявою про прийняття спадщини. Тобто, фактично не визнав право позивача як власника на зазначені земельні ділянки, що змусило його звернутися до суду за захистом свого порушеного права на підставі ст. 392 ЦК України.

25 липня 2017 року було відкрито провадження по даній справі і призначено судове засідання 08 листопада 2017 року.

08 листопада 2017 у зв`язку з неявкою представника відповідача та представника третьої особи суд ухвалив відкласти судове засідання до 27 листопада 2017 року.

27 листопада 2017 року судом ухвалено залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, виключивши з числа учасників судового розгляду Переяслав-Хмельницьке міськрайонне управління юстиції у Київській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог. Розгляд справи відкладено до 09-30 21 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року залучено до участі у даній справі в якості відповідача ОСОБА_3 сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області, як правонаступника Стовп`язької сільської ради.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада свого представника до суду не направила, 16 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнає та просить задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено наступне.

31 березня 2014 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК №296942 (а.с.8).

Позивач є онуком ОСОБА_5, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 серії СТ055367, копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії І-БК №456606 від 19.03.1996, копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії ЯЖ №044780 від 21.10.1954, копією паспорта ОСОБА_7 серії СК708487, копією витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00017595560 від 27.01.2017 (а.с.67-72).

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 11 листопада 1997 року серії НБ0028069, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2652, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 08 жовтня 2004 року серія ВВМ №382805, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 71,00 кв.м., житловою площею 29,40 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Б.Варовицька, 29, с.Стовп`яги, Переяслав-Хмельницький район, Київська область (а.с.10).

Як вбачається з копії реєстраційного посвідчення та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 січня 2005 року №6257488 право власності на зазначене домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.12).

Зазначене також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82406070 від 14 березня 2017 року (а.с.13).

Як вбачається з акта про визначення місця фактичного проживання від 12 липня 2017 року ОСОБА_2 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з серпня 2013 року, користується земельною ділянкою, яка знаходиться під цим будинком та прилеглою земельною ділянкою під город (а.с.14).

Відповідно до довідки Стов`язької сільської ради №59 від 16 січня 2017 року ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті 31 березня 2014 року (а.с.15).

Згідно з довідкою Стовп`язько сільської ради №1129 від 17 листопада 2016 року будинку, що належить ОСОБА_2 присвоєно поштову адресу: 08436, вул.Буда-Варовицька,29, с.Стовп`яги, Переяслав-Хмельницький район, Київська область (а.с.16).

Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №605145 від 21 серпня 2008 року, ОСОБА_8 належала земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована в с.Стовп`яги по вул.Буда-Варовицька, 29 (а.с.20).

Зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3223387201:03:007:0099, що підтверджується копією витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3207813582016 від 28 листопада 2016 року (а.с.22-24).

Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №605146 від 21 серпня 2008 року, ОСОБА_8 належала земельна ділянка площею 0,0702 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.Стовп`яги по вул.Буда-Варовицька, 29 (а.с.21).

Зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3223387201:03:007:0102, що підтверджується копією витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3207813542016 від 28 листопада 2016 року (а.с.25-27).

Як вбачається із заяв від 11 та 14 листопада 2016 року спадкоємці померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спадщину у встановлений законом строк не прийняли, за продовженням строку до суду не зверталися і звертатися не будуть, разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживали, від прийняття спадщини відмовляються та на спадкове майно не претендують (а.с.17-19).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №45481463 від 20.10.2016, витягу зі Спадкового реєстру №48005062 від 08.06.2017, листа нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори №769/01-16 від 17.08.2017 спадкова справа після смерті ОСОБА_5, яка померла 31.03.2014, не заводилась (а.с.64,65, 87).

Представник позивача зазначає, що нотаріальна контора ігнорує право позивача отримати свідоцтво на спадщину. Неодноразово направлялися запити до нотаріальної контори, відповіді на які не надходили.

На підтвердження цього представником позивача до позовної заяви доданий запит №5/02-17 від 12.06.2017. Проте, з даного запиту не вбачається, щоб позивач вчиняв дії, що вказують на його наміри прийняти спадщину після смерті ОСОБА_11 та оформити право власності на спадщину.

Доказів виникнення спору про право власності на земельні ділянки позивачем не надано. Відсутні будь-які докази звернення позивача до нотаріуса з питання прийняття спадщини чи видачі свідоцтва про право на спадщину, так як представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 спадщину вже прийняв відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.

При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Поновлення цього строку відповідно до змісту позовних вимог не є предметом цієї судової справи.

Згідно з пункту 3 глави 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Мін'юсті за № 282/20595 від 22.02.2012., нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як вбачається з узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 Вищого Спеціалізованого Суду України, вирішуючи питання про те, чи підлягають розглядом судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам слід враховувати наступне.

Главою 87 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику в справах про спадкування .

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові.

Вказана відмова нотаріуса повинна бути виражена у письмовому вигляді у формі постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Такого документу позивач та його представник до суду не надали.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу Оформлення права на спадщину ).

Також поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини не є тотожними, адже законодавець розмежовує ці поняття та пов'язує з виникненням зазначених майнових прав різні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, доказів звернення позивача до нотаріуса з приводу видачі йому свідоцтва про право на спадщину як спадкоємцю, що прийняв спадщину в порядку визначеному ч.3 ст.1268 ЦК України, суду також не надано.

Однак, суд зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Представник позивача посилається на ст.392 ЦК України, відповідно до якої право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що право позивача на спадщину було оспорене чи не визнане. Також, не вбачається, що позивач використав надані законодавством можливості оформлення спадкових прав та належним чином оформив своє право власності на спадкове майно.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності може бути особа, яка вже є власником, а не бажає ним стати, наприклад, в порядку спадкування.

Набуття права власності в порядку спадкування регулюється окремими нормами.

За таких обставин у суду не має правових підстав застосовувати до даних правовідносин норми ст. 392 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України ( в редакції Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Позивачем не доведено, що він є вже власником спадкового майна в розумінні ст.ст. 317, 319, 1297 ЦК України, та має право на захист такого права на підставі ст. 392 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст. 206 ЦПК України у разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Представник відповідача подав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.

Разом з тим, зважаючи на вищевикладені обставини, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки це суперечить закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Київській області про визнання права власності на земельні ділянки внаслідок спадкування - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 яги, Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Представник позивача - ОСОБА_4, номер картки платника податку НОМЕР_2, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач - ОСОБА_3 сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, код ЄДРПОУ 04361491, місцезнаходження: вул. Сонячна, 1а, с. Дівички, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.

Третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Київській області, код ЄДРПОУ 34481907, місце знаходження: вул. Євгена Сверстюка, 15, м. Київ.

Складення рішення в повному обсязі вчинено 02 березня 2018 року.

Суддя Я. І. Керекеза